Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Золота жила» для Узбекистану

16 жовтня, 2002 - 00:00

Рік тому, незадовго до 7 жовтня , що став днем початку бомбування Афганістану, в глухому куточку на півдні Узбекистану з’явилася одна з найсекретніших американських військових баз. Одразу ж Канабадську базу разом з містом Карші було ізольовано трьохмильною охоронною зоною. Тоді першою реакцією місцевих жителів на звук літака, що приземляється, була паніка, оскільки в таку глушину світові новини майже не доходять, а узбецька преса, контрольована державою, повідомила про співпрацю зі Сполученими Штатами лише наступного дня після початку висадки американців. Однак зараз відчуття панічного страху у місцевих жителів зникло. Натомість з’явилася можливість покращити своє фінансове становище. За повідомленням британської газети «Гардіан», військова база розпочала надавати узбекам робочі місця. Молодий тесля, якого американці запросили на роботу, стверджує, що тепер у Канабаді набагато менше безробітних.

Щоправда, місцеве населення незадоволене тим, що довколишні поля заборонено використовувати для випасу худоби, а також тим, що потрібно отримувати особливий дозвіл, аби запросити родичів. До того ж усе, що завозиться на ізольовану територію, підлягає обшуку. Але урядовці стверджують, що ніякого порушення прав громадян немає, і що вони можуть вільно відвідувати Канабад, зобов’язуючись лише пред’явити паспорт. Не все ясно і з сумою, яку платять США за користування базою, та її подальший шлях. Більшість людей певні, що ці гроші залишаються в кишенях правлячої верхівки. Пілоти стверджують, що уряд отримує $1000 за кожний зліт та посадку американського літака, а їх було близько вже трьох тисяч. Місячна зарплатня узбецького пілота становить $75, тоді як тесля отримує від американців за роботу на базі $70.

Ніхто з місцевих жителів не знає, як довго американці залишатимуться в Канабаді. Президент Узбекистану Іслам Каміров заявив на зустрічі в Таджикістані, що військові підрозділи США залишатимуться у Центральній Азії доти, доки не буде певності у мирі та стабільності в регіоні. Але більшість місцевого населення майже певна, що американці залишаться тут назавжди.

Віра КОВТИХА
Газета: 
Рубрика: