Проте кубинські засоби масової інформації обійшли мовчанкою
факт, що спростовує всі твердження про «історичні переваги соціалізму над
капіталізмом»: лише під час цих Панамериканських ігор у Вінніпезі вісім
членів кубинської спортивної делегації попрохали політичного притулку в
Сполучених Штатах, не бажаючи повертатися на злиденний «Острів Свободи».
Останнім із них став бейсболіст Деніс Баес, який утік з готелю, де жила
його команда, напередодні «золотого» матчу з американцями, повідомляє АП.
Західні експерти зазначають, що проводити прямі аналогії щодо рівня життя
на Кубі та в інших країнах світу не зовсім легко, позаяк в одній з останніх
у світі «країн реального соціалізму» ще й досі залишаються безплатними
освіта та охорона здоров'я, вкрай низька квартплата, а за продукти, які
кубинці отримують за картками (в кількості вкрай незначній, проте достатній,
щоб не померти від голоду), платять лише символічно. Втім, злидні панують
на острові, і рівень життя неухильно знижується. Досить сказати, що навіть
національні герої (а для Куби це не є перебільшенням) — гравці збірної
з бейсболу — отримують на місяць по $20. Більшість же їхніх головних суперників
— гравців збірної США — заробляють на рік понад $1 млн.
Проблема полягає і в тому, що з «соціалістичного раю» тікають
не лише спортсмени. Попри укладену 1995 року угоду між Кубою і США про
легальний виїзд кубинців до Америки, тисячі з них, які не потрапили до
числа щасливчиків, намагаються дістатися до американського узбережжя нелегально
— на малих човниках, на автомобільних камерах... Вони тонуть у водах Мексиканської
затоки, їх розстрілюють та арештовують кубинські прикордонники. А американська
берегова охорона, спіймавши втікачів, завертає їх назад на «Острів Свободи».
За американськими законами, кожен кубинець, що ступив на землю Сполучених
Штатів, має право на політичний притулок. Але приймати щорічно десятки
тисяч кубинців Америка не хоче. Ось і роблять усе, щоб утікачі на «землю
обітовану» не ступили.
Гавана відреагувала на масову втечу своїх спортсменів із
Вінніпега до США нотою протесту, в якій звинувачує канадський уряд в «поганій
охороні учасників змагань». На думку кубинських комуністів, організатори
мали б запровадити для гостей-спортсменів режим на кшталт в'язничного.
Окрім того, «полум'яний команданте» виступив перед 100
тисячами своїх прибічників із емоційною промовою, яка тривала 4 години.
Кастро заявив, що віднині кубинцям, які нелегально залишили країну після
1995 року (коли було підписано імміграційну угоду із США) буде заборонено
відвідувати свою колишню батьківщину. Ще він пообіцяв посилити охорону
кордону. Але, мабуть, жодна сила не зможе втримати людей в «соціалістичному
раї», з якого вони прагнуть вирватися будь- якою ціною.
