Створення національної системи протиракетної оборони буде в центрі уваги Пентагона, заявив на початку сенатських слухань стосовно свого затвердження на посаді кандидат у міністри оборони США Дональд Рамсфелд. Тим самим він лише підтвердив рішучість позиції обраного президента Джорджа Буша-молодшого, заявленої ще під час виборної кампанії: ця система неодмінно повинна бути створена. Президент Білл Клінтон, зіткнувшися з протистоянням з боку не лише Росії, але й багатьох союзників із Західної Європи, відмовився влітку приймати рішення щодо створення «національної системи протиракетної оборони», переклавши це на плечі нової адміністрації.
Рамсфелд у своєму виступі в Сенаті заявив, що діюча система стримування, створена ще під час «холодної війни», не є досконалою, вона нездатна подолати всі загрози, що виникають в новому столітті, і таким чином, ця система не може в своєму нинішньому вигляді забезпечувати національну безпеку Сполучених Штатів. Тому адміністрація Буша повинна переглянути всю наявну систему стратегічного стримування. Національна система ПРО подобається новій адміністрації тим, що вона «працює без пострілу», змінюючи саму модель поведінки. А відтак про технічні можливості її розгортання та ефективності адміністрація Буша воліє навіть не задумуватися. У зв’язку з цим не зайвим було б нагадати, що Буш вважався ставлеником найбільш потужних корпорацій військово-промислового комплексу та найбільш впливових військових кіл Сполучених Штатів.
Проблеми американської системи ПРО існують у багатьох вимірах. По-перше, сама ідея внесення змін до усталеного світового порядку, зафіксованого радянсько-американським договором про ПРО 1972 року не на жарт розлютила Росію. Москва звинувачувала Вашингтон у спробі порушити усталений паритет, а відтак і стабільність. Ближче до кінця року, коли суперечки навколо нової американської системи ПРО стали не настільки гострими, Москва стала заявляти, що готова до будь-яких змін, не розкриваючи суті своєї готовності. Категоричним противником планів Вашингтона виступив і Пекін.
Американська ідея не викликала захвату у Німеччині, Франції, Італії, хоча ці країни й утрималися від того, щоб виступити спільним фронтом з Росією. Можна припустити, що саме ці дискусії спонукали до активізації ідею Європейської оборонної ініціативи, яку в Парижі, зокрема, бачать як можна менше залежною від НАТО.
По-друге, жодне з проведених випробувань нової системи ПРО не продемонструвало її ефективності. Натомість виник скандал, коли виявилося, що деякі з реально зафіксованих результатів, м’яко кажучи, не відповідали оприлюдненій інформації.
По-третє, залишається під запитанням фінансова можливість виконати проект нової системи ПРО — в часи президента Рейгана, наприклад, однією з головних причин згортання проекту «зоряних воєн» стала його величезна затратність, яка не відповідала можливій ефективності.
Кандидат у міністри оборони Рамсфелд повторює тезу, вже кілька разів висловлену Бушем-молодшим: Сполучені Штати, будуючи нову систему ПРО, обов’язково консультуватимуться як зі своїми союзниками по НАТО, так і з Росією.
Поки що, наскільки відомо, на підтримку американського проекту виступили лише британські консерватори, які розраховують, що це може допомогти їм виграти дострокові вибори, призначені на травень. Тим часом як прем’єр-міністр Тоні Блер вважає, що питання про залучення Британії не стоїть, але сама проблема ще повинна бути обговорена. У Лондоні побоюються, що однозначне схвалення планів Буша може призвести до серйозних маніфестацій протесту.
Вашингтон кожного разу підкреслює, що нова система ПРО повинна бути спрямована виключно проти тих викликів, які виходять від можливого розповсюдження зброї масового знищення та країн-членів «чорного списку», які можуть загрожувати наіональній безпеці США. Такими США вважають, зокрема, Північну Корею, Ірак. Хоча хто може поручитися, що до нього не потраплять і інші країни? І що Україна, наприклад, не стане заручником ситуації, за якої розташовані на її території станції попередження працюватимуть на одну зі сторін можливого протистояння? Адже виходячи з усього, українська еліта навряд чи може стверджувати, як російська, що готова до будь-якого розвитку подій.
