Росія та Китай наклали вето на резолюцію Ради Безпеки ООН, що мала на меті забезпечити 7-денне перемир’я у найбільшому до війни сирійському місті Алеппо. Причому Москва вже вшосте, а Пекін вп’яте заветували резолюцію щодо Сирії відтоді, як там 2011 року розпочався збройний конфлікт.
Ініціаторами ухвалення документу виступили Єгипет, Іспанія та Нова Зеландія. Резолюція передбачала встановлення 7-денної паузи у бойових діях в Алеппо для того, щоб вивезти хворих та поранених цивільних осіб з контрольованої повстанцями частини міста, а також доставити до заблокованих районів гуманітарну допомогу. Крім того, документ містив заклик припинити вогонь на всій території Сирії, а також відновити політичний процес з урегулювання ситуації в цій країні.
Україна була в числі одинадцяти членів Ради Безпеки, які голосували на підтримку резолюції. Постійний представник України при ООН Володимир Єльченко виступив з гострою критикою дій російської сторони. Він, зокрема, наголосив, що РФ і сирійський режим, який вона підтримує, бомблять мирне населення, прикриваючись боротьбою з тероризмом. Крім того, український постпред порівняв ситуацію навколо Алеппо з тим, що Росія чинить на сході України. «Росія використовує на Донбасі ті ж самі методи, що й в Сирії — спочатку розв’язує агресію, а потім намагається стати посередником», — наголосив Єльченко.
5 ГРУДНЯ 2016 РОКУ. НЬЮ-ЙОРК. ОДИНАДЦЯТЬ ЧЛЕНІВ РАДИ БЕЗПЕКИ, В ТОМУ ЧИСЛІ УКРАЇНА, ГОЛОСУВАЛИ НА ПІДТРИМКУ РЕЗОЛЮЦІЇ. РОСІЯ, КИТАЙ, А ТАКОЖ ВЕНЕСУЕЛА ГОЛОСУВАЛИ ПРОТИ, ДЕЛЕГАЦІЯ АНГОЛИ УТРИМАЛАСЬ / ФОТО РЕЙТЕР
Постійний представник Великобританії при ООН Метью Рікрофт вважає, що Рада Безпеки стала заручником. «Росія і Китай вирішили накласти вето не через відсутність консультацій, але через їх давню, недоречну віру в деспота, який вбив майже півмільйона власного народу», — сказав він.
Тим часом постійний представник Нової Зеландії при ООН Джерард ван Бохемен зазначив, що «неспроможність діяти завдала великої шкоди репутації Ради Безпеки і є катастрофічною для сирійського народу».
«День» звернувся до доктора юридичних наук, представника України в Раді ООН з прав людини (2006 по 2010 рр.), Уповноваженого України в Міжнародному суді ООН (2001—2006 рр.) Володимира ВАСИЛЕНКА з проханням розповісти, що в даній ситуації може зробити міжнародна спільнота, аби змусити Росію виконувати норми міжнародного права і в Сирії, і в Україні, а не створювати проблеми у світі і потім намагатися бути посередником.
«ЗАХІДНІ ДЕМОКРАТІЇ МАЮТЬ ПОКАЗАТИ, ЩО СПРОМОЖНІ ЗАСТОСУВАТИ САНКЦІЇ ПРОТИ РОСІЇ»
— У Раді Безпеки ніяк не можна вирішити цю проблему через вето Росії. Зате можна використати механізми ГА ООН, яка могла би ухвалити відповідну резолюцію. Але це пов’язано з ризиком не набрати в Генасамблеї достатньої кількості голосів. Це пов’язано з тим, що Росія має вплив на дуже багато дрібних держав. Наприклад буває так, що резолюція ухвалюється 50 чи 30 країнами, решта утримуються при голосуванні, але тоді вона не має жодної ваги і її виконувати не будуть.
З іншого боку, якщо резолюція набирає значну кількість голосів, то вона може стати підставою для запровадження санкцій. Це може статися за умов, якщо ініціаторам такої резолюції вдається набрати значне число співавторів і забезпечити її підтримку переважною кількістю держав-членів ООН. Свого часу ГА ООН ухвалювала резолюцію для запровадження санкцій проти ПАР, які були ефективними.
Якщо Захід серйозно ставиться до забезпечення своїх інтересів, а справа не тільки в Сирії, Росія руйнує скрізь де може міжнародний правопорядок, то в даному випадку повинно йтися про створення антипутінської коаліції. Західні демократії мають показати, що не вдаючись до механізмів ООН, вони спроможні застосувати санкції проти Росії, щоб змусити її виконувати свої зобов’язання відповідно до умов статуту ООН.
Справді, зараз багато хто говорить про недієвість ООН у вирішенні міжнародних конфліктів. Треба згадати, що перед початком Другої світової війни не дієвою виявилась Ліга Націй. І саме через надмірні надії, які покладались на Лігу Націй, і бездіяльність західних лідерів почалась Друга світова війна. І вже в ході цієї війни в 1941 році була підписана Атлантична хартія і створена антигітлерівська коаліція. Західній цивілізації довелося зазнати колосальних жертв, щоб переможно завершити війну.
Ось і тепер, щоб не допустити подібної ситуації західні лідери повинні вже зараз створити антипутінську коаліцію і діяти на упередження. Потуга західних демократій, якщо брати воєнний, економічний, науково-технічний, демографічний потенціал, набагато переважає Росію.
Москва ніколи не ризикне піти на застосування ядерної зброї чи піти війною на західний світ, якщо той об’єднається. Тут не треба покладати надмірних надій на ООН, звичайно, намагаючись оживити і використовувати ці структури. Але якщо це не вдається, то треба паралельно діяти спільно проти держави, яка зухвало порушує міжнародний правопорядок. При цьому це не буде порушенням вимог статуту ООН, а навпаки це будуть дії на виконання статуту цієї організації.
«БЕЗКАРНІСТЬ ЗАОХОЧУЄ КРЕМЛЬ ДО ПОДАЛЬШИХ АГРЕСИВНИХ ДІЙ»
— Рішення про оперативне втручання Заходу в будь-який конфлікт може ухвалити НАТО, але для цього необхідна політична воля. Як відомо, в Альянсі рішення ухвалюються не генсеком чи його заступниками, а в столицях країн-членів Північноатлантичного договору.
НАТО вже проголосило політику стримування Росії, а повинна бути політика протидії Росії і політика примусу Росії до відновлення міжнародного правопорядку. Потрібна така політика, яка показала б чітко Росії її місце в світі і вимагала від неї не порушувати і в майбутньому міжнародний правопорядок.
При наявності політичної волі Захід може і поза рамками ООН примусити Росію до відновлення міжнародного правопорядку і відповідальності за його порушення в Україні та Сирії, ще раніше в Грузії, де Росія чинила акти агресії.
Я вважаю, що це єдиний реальний шлях, який допоможе на майбутнє уникнути ще більших небезпек. Тому що безкарність Росії і небажання Заходу іти на ризик конфлікту з Росією лише заохочує Кремль до подальших агресивних дій.
Мета Росія — руйнація загального правопорядку, Європейського Союзу, зв’язків Європи з Америкою і створення атмосфери невизначеності та хаосу у світі. Західні демократії звикли діяти в умовах існування правопорядку, тому що вони керуються у своїй внутрішній і зовнішній політиці силою права, а не правом сили. А Росія навпаки керуються у своїй політиці правом сильного, а не силою права.
Тому існує тут існує диспаритет між філософією і цінностями західного світу і філософією та цінностями Росії. І цей диспаритет де-факто не на користь Заходу і підриває фундаментальні основи існування західної цивілізації. На жаль, у західній цивілізації сьогодні немає лідерів на кшталт Трумена, Черчилля, Де Голля, Тетчер і Рейгана. Тому західний світ зараз аморфний через брак лідерства. Треба нарешті схаменутися, а серед західної владної еліти є багато людей, що розуміють, яку загрозу світу, не тільки Україні, несе Росія. Їм треба врешті-решт ухвалити розумне і мудре політичне рішення щодо відсічі агресивній політиці Росії. Зважаючи на те, що на Заході існують певні логістичні структури, то навіть нинішніх умовах при наявності політичної волі можна примусити Росію діяти відповідно до вимог міжнародного права і без за діяння якихось структур ООН.
