Минулий тиждень дуже яскраво продемонстрував світу руйнівну роль Росії у врегулюванні сирійської кризи. Саме так на екстреному засіданні Ради Безпеки ООН у неділю ввечері охарактеризували дії Москви в Сирії. Нагадаємо, за тиждень з часу припинення перемир’я кількість загиблих в Алеппо внаслідок авіаударів сирійської та російської авіації, які знищили у тому числі гуманітарний конвой до Алеппо, зросла до 213 осіб, серед яких — діти.
Представник США при ООН Саманта Пауер назвала дії Росії в Сирії «варварством», а не боротьбою з тероризмом. «Замість того щоб допомагати доставляти життєво необхідну допомогу цивільним, Росія та Асад бомбардують гуманітарні конвої та шпиталі», — наголосила вона. «Варварством» назвав застосування в Алеппо бетонобійних авіабомб генсек ООН Пан Гі Мун, закликавши уряди країн, які можуть вплинути на ситуацію, покласти край жахіттям.
ВОЛОДИМИР ЄЛЬЧЕНКО: «НАЯВНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВИКОРИСТАННЯ ЗАПАЛЮВАЛЬНОЇ ЗБРОЇ ТА ПОТУЖНИХ БОЄПРИПАСІВ, ТАКИХ ЯК БУНКЕРНІ БОМБИ У ВІЙНІ, ЩО ТРИВАЄ НАВКОЛО АЛЕППО, ЩЕ БІЛЬШ НАОЧНО ДЕМОНСТРУЄ РУЙНІВНУ УЧАСТЬ РОСІЇ» / ФОТО РЕЙТЕР
Тим часом міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Еро застеріг Росію та Іран від співучасті в злочинах режиму Башара Асада. А міністр закордонних справ Великобританії Борис Джонсон закликав провести розслідування щодо причетності Росії до бомбардування гуманітарного конвою ООН в Сирії.
Представник України при ООН Володимир Єльченко сказав у своєму виступі, що наявна інформація про використання запалювальної зброї та потужних боєприпасів, таких як бункерні бомби у триваючій війні навколо Алеппо, ще більш наочно демонструє руйнівну участь Росії. Він наголосив, що «дії сирійського режиму і його союзників підривають всі принципи Міжнародного гуманітарного права, елементарні принципи гуманності».
Натомість постійний представник РФ при ООН Віталій Чуркін традиційно звинуватив США у недотриманні умов перемир’я.
Тим часом представники груп повстанців заявили, що відмовляються сприймати Росію як посередника у конфлікті, оскільки Кремль «був спільником режиму у злочинах» проти народу Сирії.
«День» звернувся до доктора юридичних наук, професора, екс-уповноваженого України в Міжнародному суді ООН Володимира ВАСИЛЕНКА з проханням розповісти, як у цій ситуації має діяти міжнародна спільнота, щоб притягнути Росію до відповідальності за скоєні злочини.
«УКРАЇНА ПОВИННА НАПОЛЯГАТИ НА СТВОРЕННІ АНТИПУТІНСЬКОЇ КОАЛІЦІЇ, ЯКА Б ЗАСТОСУВАЛА КОЛЕКТИВНІ САНКЦІЇ ПРОТИ МОСКВИ»
— Перш за все, Захід повинен посилити санкції проти Росії через грубе нехтування нею нормами міжнародного права в різних ситуаціях. Причому потрібно наголосити на тому, що це глобальні порушення, зневага до міжнародного співтовариства заради досягнення агресивних цілей, які порушують інтереси всіх держав світу.
Тому міжнародне співтовариство має докласти зусиль до посилення санкцій проти Росії, щоб примусити її поважати міжнародне право і відновити міжнародний правопорядок. Все це треба робити в ув’язці з агресією Росії проти України.
На мою думку, Україна, акцентуючи на агресивній поведінці Росії, повинна наполягати на створенні антипутінської коаліції, яка б застосувала колективні санкції проти Москви. Цього не можна зробити на рівні РБ ООН, оскільки Росія має право вето, але розгляд цього питання можна перенести в Генасамблею ООН. А вона відповідно може засудити дії Росії і ухвалити рішення про застосування санкцій. Щоправда, рішення генансамблеї буде носити рекомендаційний характер, але такі рекомендації мають дозвільну природу і зокрема, створюють підстави для правомірного застосування примусу щодо держави, яка нехтує міжнародним правом і порушує міжнародний правопорядок.
У даній ситуації нічого іншого не можна придумати. З другого боку, Україна, дбаючи про свої інтереси, має посилити індивідуальні санкції проти Росії і по максимуму розривати з нею торгівельні відносини. Наразі українська влада не вживає системних дій для протидії російській агресії, покладаючись лише на дипломатичні методи і переговори в рамках «нормандської четвірки». І при цьому Київ абсолютно не використовує можливості, які дає міжнародне право для застосування більш ефективних засобів. Наприклад, досі не створено національний координуючий орган, який би готував консолідовану претензію до Росії як держави-агресора. Цей орган мав би системно займатись проблемою застосування санкцій проти Росії, координувати діяльність усіх органів державної влади та управління.
Ми маємо дуже багато фактів, які підтверджують наявність збройної агресії Росії проти України, але юридично вони не оформлені належним чином, щоб потім можна було цим скористатися. Крім фактів збройної агресії російської сторони, необхідно зібрати і узагальнити всі дані, що стосуються шкоди, яку спричинила агресія Росії проти України. Потрібно виробити обсяги цієї шкоди і вимагати від Москви компенсації цих збитків. Також не ведеться робота по фіксації воєнних злочинів і злочинів проти людяності, які чинять збройні сили Росії на території України, і в Криму, і на сході України. А це важливо для того, щоб надати ці матеріали Міжнародному кримінальному суду (МКС). А Верховна Рада України визнала обов’язкову юрисдикцію МКС щодо ситуації, яка виникла внаслідок збройної агресії Росії проти України.
Розмови про необхідність позбавлення Росії права вето нічого не дають, тому що без неї не можливо змінити статут ООН. А єдиний шлях до цього — зафіксувати всі злочини, які чинить Росія на міжнародній арені, починаючи від першої та другої чеченських воєн, у ході яких Росія грубо порушила свої міжнародні зобов’язання і тотально знищивши Грозний, вона вчинила геноцид проти чеченського народу. Після цього Росія здійснила агресію проти Грузії в 2008 році, в 2014 році — проти України, до цього треба додати дії Росії в Сирії, не кажучи про незаконне утримання військ у Придністров’ї, відторгнення територій від Грузії.
Протягом історично дуже короткого відтинку часу Росія скоїла дуже багато міжнародних злочинів, і саме з цього треба виходити. Це має стати підґрунтям для створення антипутінської коаліції, як свого часу була створена антигітлерівська коаліція. І тільки це може дати результати. Більше того, все це має завершитись Другим Нюрнберзьким трибуналом. Але цього разу вже не щодо німецьких злочинців, а щодо російських, включно з Путіним. А цього можна добитись навіть не застосовуючи збройної сили, а застосувавши економічні, дипломатичні і політичні засоби примусу. Якщо у країн-членів НАТО і ЄС буде політична воля, то вони можуть вжити таких заходів, щоб примусити Росію виконувати волю міжнародного співтовариства і поважати міжнародне право.
