На регіональних виборах у Франції в шести із 13 регіонів лідирує крайньо-правий «Національний фронт», очолюваний Марін Ле Пен. Згідно з даними підрахунку голосів, праві націоналісти отримали 28% голосів виборців. Програли на цих виборах Республіканська партія Ніколя Саркозі та Соціалістична — пропрезидентська партія Франсуа Олланда, які заручилися, відповідно, 27% і 23% голосів виборців. Це перші вибори після трагічних подій 13 листопада в Парижі, які забрали життя 130 осіб. І вони розглядаються як важливий індикатор рівня підтримки нинішнього французького уряду соціалістів і його політики у сфері безпеки та міграції.
Стурбовані прийдешнім успіхом партії Марін Ле Пен, політики, ЗМІ та громадські організації навперебій зверталися до французів із закликами мобілізуватися проти загрози націоналізму. За протистояння націоналістичному наступу виступили в останні перед голосуванням дні традиційні ліві та праві політики, а також і основні профспілки і деякі авторитетні ЗМІ, такі як Le Monde, l’Obs тощо.
І чому ж більшість французьких виборців проголосували за крайньо-праву партію. «День» попросив прокоментувати результати цього волевиявлення директора російського бюро журналу Politique International (Париж) Галі АКЕРМАН.
— Існує дві причини, чому французи голосують за «Національний фронт». Перша полягає в тому, що «Національний фронт» дуже змінив свій імідж після того, як до влади прийшла Марін Ле Пен. «Національний фронт» зараз позиціонує себе не як крайньо-права партія, хоча за своєю сутністю вона нею продовжує залишатися, а як демократична республіканська партія. Марін Ле Пен без кінця повторює, що це республіканська партія. Ця партія позбулася, принаймні, зовнішнього антисемітизму, який був певним пугалом. Я повинна сказати, що сьогодні дуже багато правих повністю визнають, уже не соромлячись, що вони поділяють програму партії Марін Ле Пен.
Тобто, Марін Ле Пен удалося здолати «девілізацію», яка протягом багатьох років відповідала образу партії, зокрема завдяки епатажним витівкам її голови. Зрозуміло, залишається глибинне питання, наскільки ці фасадні декларації відповідають сутності цієї партії сьогодні. Поки це зрозуміти важко. Значна частина партії — це її старий кістяк, люди, які прийшли в партію при Жан-Марі Ле Пені, і нікого з них із партії не виключили, окрім самого Ле Пена, саме через його публічні вислови. Що відбувається там за закритими дверима, сказати важко.
Друга причина: зміна симпатій деякої частини французького суспільства, яке просто втомилося від політики і соціалістів і традиційних правих. Спочатку були розчаровані Саркозі, коли його не переобрали на другий строк. Потім було розчарування Олландом — соціалістами. Залишається третя сила — «Національний фронт». І те, що сталося нещодавно і спонукало симпатії багатьох і бажання голосувати за «Національний фронт», — це теракти 13 листопада в Парижі. Марін Ле Пен вже давно говорить, що треба покінчити з подвійним громадянством, закрити кордони, припинити дію Шенгенської зони.
І тут відбуваюся ці теракти, і соціалістичний уряд, по суті, вживає тих заходів, до яких закликала Марін Ле Пен, а саме: вводить прикордонний контроль усередині шенгенського простору, починає позбавляти французького громадянства, чинить обшуки, вводить режим надзвичайного стану. Одним словом, по суті, вимушено вживає тих заходів, до яких закликала Марін Ле Пен. Я пам’ятаю старі часи, коли старий Ле Пен говорив про те, що праві їх імітують, навіщо голосувати за імітаторів, голосуйте за оригінал.
Те ж саме сьогодні відбувається із соцпартією. Тобто, в ситуації, коли соціалістичний уряд абсолютно не впорався з безробіттям і коли доводиться загвинчувати гайки у сфері безпеки, звичайно, не варто дивуватися такому результату голосування.
— Яка різниця між Республіканською партією Саркозі та «Національним фронтом», який називає себе справжніми республіканцями?
— Республіканці не хочуть ніякого союзу з Марін Ле Пен, і вона теж не хоче ніякого союзу з республіканцями. Різниця полягає, перш за все, у ставленні до Європи. Республіканці — це проєвропейська партія. А партія Марін Ле Пен — антиєвропейська. Крім того, в економічній програмі Марін Ле Пен є безліч демагогічних соціальних заходів, які абсолютно необов’язково будуть утілені в життя, коли вона прийде до влади. Ця партія притягує до себе залишки робітничого класу і деморалізовану частину французького населення. «Національний фронт» у деяких своїх позиціях набагато лівіша партія, ніж республіканська партія, яка є класичною до цих пір голлістською політичною силою, менш ліберальною і проєвропейською.
Є одна позиція, у якій ці дві партії дуже близькі. І ця позиція — прикра для України. Партія Марін Ле Пен, безумовно, на 100% пропутінська. І для неї Росія — це якась панацея французьких економічних проблем. Представники цієї партії вважають, що крокуючи в ногу з Путіним, можуть віддалитися від НАТО, вийти з Європи. Республіканська партія Саркозі є проєвропейською і достатньою мірою виступає за союз із Америкою. До речі, Саркозі, будучи президентом, мав прекрасні відносини з Америкою, але ця партія теж виступає за зближення з Путіним, за союз із Росією, за зняття економічних санкцій.
— Які шанси кандидатів Саркозі або мера Бордо Алена Жюппе на перемогу в президентських виборах?
— Зараз важко сказати. Поки Саркозі більш медійна фігура, ніж Жюппе, але у Саркозі можуть бути судові справи, і тому зараз рано говорити про те, хто переможе на праймериз у республіканців. Я чула, що можуть бути несподівані вкидання компромату, війна компроматів. І Саркозі є, що втрачати.
— Чи не призведе зростання популярності «Національного фронту» у Франції до розпаду Європи?
— Поки йдеться про регіональні вибори. Ситуація дуже складна, тому що у Франції зробили перекроювання регіонів за ініціативою соціалістів. І зараз регіонів — 13, а не 22, як було раніше. І з цих 13 регіонів у шести лідирує Марін Ле Пен. Це жахливий результат. І він дещо виправиться у другому турі. Але слід урахувати, що йдеться про регіональну владу. А вона не грає принципової політичної ролі в зовнішній політиці Франції. Можливо, на регіональному рівні вони будуватимуть тісніші відносини, культурні обміни або щось інше ще з Росією, але поки в загальнополітичному плані змін не буде.
Зміни будуть після президентських виборів і парламентських. Поки що у нас немає прогнозу, що Марін Ле Пен переможе на президентських виборах 2017 року або парламентських виборах трохи пізніше.
Отже, можна лише сподіватися, що у нас не буде ще однієї хвилі терактів. Я думаю, що гра терористів полягає у тому, щоб спровокувати у Франції громадянську війну. Чим більше буде терактів, тим більше людей голосуватиме за Марін Ле Пен. При тому що в країні проживає приблизно сім мільйонів мусульман і є достатня кількість соціалістів, комуністів і представників інших партій, можна сказати, що півкраїни буде проти Марін Ле Пен. Ми поки не знаємо, в що це може вилитися, але дуже багато хто побоюється громадянської війни, громадянської непокори. І це, напевно, може бути найстрашнішим підсумком майбутнього, якщо до влади реально прийде «Національний фронт».
