Минулий тиждень був доволі насиченим дипломатичними здобутками для країни, від якої останнім часом цього й не сподівалися і від поведінки якої очікували тільки найбільш непередбачуваних поворотів — Північної Кореї.
По-перше, 25—28 березня лідер КНДР Кім Чен Ин здійснив неофіційний візит до Китаю, інформація про що спочатку була лише чутками, і лише згодом потім була підтверджена ЗМІ обох країн. Під час зустрічі з лідером Китаю Сі Цзіньпіном гість із Пхеньяна підтвердив відданість ядерному роззброєнню Корейського півострова і сказав, що його країна прагне діалогу зі США і проведення саміту Північної та Південної Корей, передає DW. Зазначено також, що це був перший закордонний візит Кім Чен Ина за кордон після приходу його до влади 2011 року.
По-друге, в четвер, 29 березня, делегації Північної та Південної Корей під час переговорів домовилися провести саміт за участю обох країн 27 квітня, що стане третім подібним заходом із часів Корейської війни 1950—1953 рр. Очікується, що під час цієї події відбудеться особиста зустріч Кім Чен Ина і президента Південної Кореї Мун Чже Іна.
По-третє, з триденним візитом у Північній Кореї побував голова Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах, який за результатами переговорів повідомив, що Кім Чен Ин бажає, щоб спортсмени з його країни взяли участь в Олімпіадах, які відбудуться у 2020 і 2022 роках у Токіо та Пекіні.
По-четверте, в неділю, 1 квітня, вперше за 13 років у Пхеньяні відбувся концерт південнокорейських поп-виконавців, на якому побували Кім Чен Ин та його дружина.
Крім того, ЗМІ дедалі частіше пишуть про ймовірність зустрічі лідера КНДР та прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе, який під час переговорів збирається порушити питання про викрадення 13 японських громадян Північною Кореєю. Проте інформація про це поки що не має підтвердження.
РЕАКЦІЯ ЗМІ
DW звертає увагу на те, що прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе одразу після появи новини про зустріч Сі Цзіньпіна та Кім Чен Ина анонсував свій візит до Вашингтона, щоб провести переговори з президентом Дональдом Трампом і «скоординувати політику» щодо Пхеньяна. «Японський лідер, очевидно, заохочуватиме Трампа продовжувати займати жорстку позицію щодо Пхеньяна і наполягатиме на тому, що міжнародні санкції працюють, і переконуватиме не йти на поступки, якщо запланована з Кімом зустріч відбудеться», — йдеться в матеріалі.
Британська газета The Guardian пояснює, що Північна Корея потребує їжі та енергії Китаю і вже давно прагне прямих переговорів зі США. «Тим часом Китай не хоче опинитися на узбіччі. Ця поїздка повернула Пекін у сферу діяльності, де домінували Сеул, Пхеньян і Вашингтон, і підтвердила статус містера Сі», — зазначає The Guardian.
The Washington Post пише про три висновки з переговорів лідерів Північної Кореї та Китаю. По-перше, Китай боїться залишитися осторонь. «Чи означає нещодавній візит до Пекіна, що дві країни тепер безперешкодно координуватимуть переговори щодо денуклеаризації? Ймовірно, ні — для початку, візит Кіма може просто бути мудрим дипломатичним протоколом. Це була б серйозна дипломатична образа для Пекіна, довготривалого соціалістичного союзника, якби першим закордонним лідером, з яким зустрівся би Кім, був Трамп або президент Південної Кореї Мун Чже Ін», — зазначено в статті. По-друге, Китай не може дозволити собі займати другорядну роль у цих переговорах. «Якщо переговори просуватимуться без Китаю, тоді прагнення Пекіна щодо регіонального лідерства постраждають», — додає автор матеріалу. По-третє, Китай використовуватиме формальні та неформальні інструменти, щоб скерувати переговори.
«Це була пропагандистська можливість для обох лідерів. Для містера Сі зустріч була шансом культивувати імідж миротворця на глобальній сцені. Для містера Кіма це була можливість сигналізувати про членство в клубі світових лідерів», — пише The New York Times.
«ЦЕ НЕ ВИЗНАННЯ РЕЖИМУ, ЦЕ ВИЗНАННЯ ОБ’ЄКТИВНИХ ОБСТАВИН»
«День» розпочав розмову з китаєзнавцем, експертом Національного інституту стратегічних досліджень Андрієм ГОНЧАРУКОМ із прохання пояснити, про що свідчить нещодавня поїздка Кім Чен Ина до Китаю:
— Китай — це фактично єдиний союзник КНДР із часів війни Північної та Південної Корей. Китайці офіційно воювали на боці КНДР, і в тій війні загинуло понад 400 тис. китайців. Тому, звичайно, доля Північної Кореї має для китайців символічне значення. З іншого боку, після приходу до влади Кім Чен Ина відбулися певні події, які свідчать про те, що він хотів би позбутися ролі молодшого брата у відносинах з Китаєм. Аналітики писали про певне охолодження відносин, і знаковою подією виявилось закриття музею історії війни в Пхеньяні.
Одразу після приходу до влади президента США Дональда Трампа відбулося значне загострення відносин, і китайці професійно вийшли з нього: у квітні 2017 року відбувся візит голови КНР Сі Цзіньпіна в США. Все це показало, що китайці вміють домовлятися і вміють вирішувати питання. Тому з точки зору Кім Чен Ина єдина можливість вийти на якісь домовленості з Вашингтоном — залучити до цього Китай.
Крім того, треба розуміти, що Кім Чен Ин подорожує світом виключно у своєму бронепоїзді і приїхати може лише туди, куди ведуть рейки. Тому якщо йдеться про зустріч Трампа з Кім Чен Ином, зрозуміло, що Трамп не поїде в Північну Корею, а Кім Чен Ин не полетить у Сполучені Штати. Отже, потрібне місце, де може відбутися ця зустріч. Обговорювали країни Середньої Азії, зокрема Киргизстан. Але зрозуміло, що ця країна не може надати такі гарантії безпеки, як Китай. Тому, скоріше за все, йдеться про те, що Китай виступить посередником для організації особистої зустрічі Кім Чен Ина і Дональда Трампа.
Те, що ця зустріч між лідерами Китаю та Північної Кореї була неофіційною, свідчить лише про те, що було дуже багато застережень з обох сторін — КНДР і США. Саме тому офіційна інформація про візит Кім Чен Ина до Пекіна з’явилася вже після того, як він повернувся в Корею — на третій день. Я не робив би конспірологічних оцінок, бо йдеться просто про пошук можливого формату і можливих умов, за яких може відбутися така зустріч. А вона може відбутися лише за гарантії іншої країни. Росія в даному разі навіть не розглядається, адже зрозуміло, що жодних гарантій ця країна надати не може і взагалі поступово скочується на узбіччя великої міжнародної політики. Тому залишається Китай. Ця країна зростає, і зростає її місце у світі. Кім Чен Ин, зрозуміло, обирає Китай для того, щоб вийти на контакт зі США.
Те, що кардинальні зміни в Північній Кореї відбудуться саме за правління Кім Чен Ина, очевидне всім. Адже країна доведена до ручки: або там буде голодомор, як у Камбоджі, або там будуть ще якісь незрозумілі жахи, або вони все-таки вийдуть на якийсь діалог із цивілізованим світом, і ситуація почне поступово змінюватися.
— Готується зустріч Трампа і Кім Чен Ина. У квітні відбудеться саміт двох Корей. Чому відбувається таке визнання північнокорейського режиму?
— Це не визнання режиму, це визнання об’єктивних обставин. Сьогодні збройні сили США можуть одномоментно знищити всю ракетно-ядерну програму Північної Кореї. Це не питання. Питання в тому, що Сеул від кордону з Північною Кореєю розташований на відстані, яку легко подолати звичайними озброєннями. І заручником у цій ситуації залишається багатомільйонне місто, в якому, до речі, мають відбутися також Олімпійські ігри.
Тому збройними засобами цієї проблеми не розв’язати. Трамп змінив свою риторику саме тому, що йому в Пентагоні пояснили, що провести денуклеаризацію Корейського півострова можна, але знищивши обидві Кореї. А світ на це піти не може. Якщо в Північній Кореї людське життя нічого не варте, то Південна Корея — демократична країна, і світ не сприйме, що пів-Кореї загине. Тому вони вимушені шукати такі шляхи подолання кризи, що ведуть не на винищення всіх і всього, а до вирішення якихось питань.
— На вашу думку, що має статися, щоб ядерне роззброєння КНДР таки відбулося?
— На думку обізнаних людей, зокрема китайських аналітиків, з якими я спілкувався ще 2013 року, вся поведінка Кім Чен Ина спрямована на те, щоб продатися американцям задорого. Він розуміє, що на його життя в Кореї не вистачить ресурсів, тому треба щось робити. Тобто всі епатажні речі, заяви — це все для того, щоб привернути до себе увагу, а потім продатися задорого. Це оцінки експертів. Наскільки це відповідає дійсності, важко судити, тому що Україна все-таки перебуває на узбіччі цієї ситуації. Але те, що Кім Чен Ин не такий наївний, як виглядає, очевидно.
