Коронавірус і падіння цін на енергоносії вплинули на військові витрати Росії. Згідно з проєктом федерального бюджету на 2021 рік, витрати на оборону становитимуть 3,11 трлн рублів і будуть меншими, ніж витрати на національну економіку, які становитимуть 3,37 трлн рублів. Витрати бюджету на оборону вперше з 2014 року виявляться меншими за витрати на економіку, хоча відтоді витрати на оборону зросли (2014 року їх було лише 2,5 трлн рублів). Навіть з урахуванням інфляції можна сказати, що 2021 року російські військові витрати зменшаться. У відношенні до ВВП вони наступного року опустяться до мінімуму з 2011 року, і становитимуть усього 2,7%. Ось це вже досить серйозно. Витрати на оборону 2021 року скоротяться майже на 200 млрд рублів по відношенню до очікуваних витрат поточного року, тобто приблизно на 5,6%. Порівняно з докризовим планом на 2021 рік, відображеним у законі про трирічний бюджет, витрати на національну оборону зменшаться на 120 млрд руб. Витрати ж на національну економіку 2021 року збільшаться на 19% порівняно з тими, що були заплановані до пандемії. З цього розділу передбачено зростання асигнувань на дорожнє господарство, космічні інформаційні технології, субсидії виробникам сільгосптехніки, лізинговим компаніям, авіаперевізникам, розширення доступу малого бізнесу до пільгового фінансування тощо. Перелік економічних статей, за якими витрати зростуть, викликає думку, що реальне скорочення військових витрат може виявитися меншим, ніж оголошено. Адже частина військових витрат могла бути просто переміщена у статті «дорожнє господарство» і «космічні інформаційні технології».
Витрати на підтримку російської економіки, можливо, обженуть оборонні вже поточного року, якщо враховувати, що технічно частина антикризових витрат на допомогу економіці зараз проходить через резервний фонд уряду, який формально належить до іншого бюджетного розділу — «Загальнодержавні питання».
А найбільшою статтею витрат бюджету РФ 2021 року стане розділ «Соціальна політика», на який планується виділити 5,8 трлн рублів. Витрати Росії на національну безпеку становитимуть 2,47 трильйона рублів, на охорону здоров’я та освіту — 1,12 трильйона і 1,06 трильйона рублів відповідно. Характерно, що витрати на національну безпеку, зокрема витрати на МВС, ФСБ, Росгвардію і СВР, усього лише на 25,9% менше витрат на оборону. Це свідчить про те, що внутрішня загроза розглядається настільки ж серйозно, наскільки й зовнішня. До того ж саме за статтею «Національна безпека» проходить частина витрат на ведення гібридних воєн.
Востаннє бюджетні витрати за розділом «Національна економіка» перевищували витрати за розділом «Національна оборона» 2014 року, коли Росія анексувала Крим і почала війну у Донбасі. Здавалося б, це мало супроводжуватися зростанням військових витрат, хоча б на переміщення військ. Однак одночасно довелося виділяти значні кошти на підтримку економіки Криму. Понад 800 млрд рублів витрат на докапіталізацію банків через Агентство зі страхування вкладів того року провели через розділ «Національна економіка», що мало багато в чому технічний характер. Але можна припустити, що в ці 800 млрд рублів частково були включені й економічні витрати на Крим. От і вийшло, що 2014 року більш як 3 трлн рублів було витрачено на економіку проти 2,5 трлн рублів — на оборону.
Витрати на оборону в Росії почали зростати з 2012 року через масштабну програму переозброєння армії та модернізації оборонно-промислового комплексу. Після цього й аж до 2018 року вони щорічно перевищували 3% ВВП, а на піку досягли 4,4% ВВП 2016 року. Це сталося у зв’язку з достроковим погашенням банківських кредитів ОПК за гарантією уряду, а також, цілком ймовірно, за рахунок зростання витрат на інтервенцію в Сирії. У 2018-2019 роках оборонні витрати знову опустилися нижче 3 трлн рублів на рік (3% ВВП) на тлі проходження піку держоборонзамовлення. На 2021-2023 роки уряд схвалив оптимізацію державної програми озброєнь через 5-відсоткове скорочення витрат на її реалізацію. І зараз, як здається, на відміну від 2014 року, 2021 року відбудеться реальне скорочення російських військових витрат, а також витрат на підтримку економіки Криму, окупованої частини Донбасу й Сирії. Власне, воно вже відбувається, є низка ознак цього.
Чи веде скорочення російських військових витрат до зменшення агресивності зовнішньої політики Москви? На рівні риторики — ні, висловлювання російських офіційних осіб з питань зовнішньої політики стають навіть агресивнішими. А от у плані ведення реальних бойових дій і економічної підтримки дружніх Москві режимів є вже ознаки браку коштів. Думаю, що в тому, що нинішнє перемир’я в Донбасі все ж витримується краще, ніж попередні, чималу роль відіграє те, що Росія зараз не готова до активізації бойових дій у цьому регіоні. А відсутність коштів на підтримку дружніх урядів найяскравіше проявляється в Сирії. Тут скорочення російських субсидій Асаду в період пандемії призвело до того, що в низці провінцій, підконтрольних сирійській армії та її іранським союзникам відбулися вже голодні бунти й зіткнення з військами. Зважаючи на те, що є ознаки того, що «Хезболла» найближчим часом змушена буде покинути Сирію, оскільки президент Франції Еммануель Макрон поставив її відхід звідти умовою французької та європейської допомоги Лівану в подоланні найгострішої економічної кризи, становище Асада найближчим часом може різко ускладнитися. Також і в Лівії Росія втратила надії на перемогу армії фельдмаршала Хафтара і більше не нарощує допомогу його армії. Схоже, принаймні в Лівії Москва могла б задовольнитися певним компромісом, прийнятним і для інших сторін конфлікту. А потім може настати й черга Сирії, якщо російська сторона погодиться на відхід Асада, щоб позбутися непомірних витрат на утримання його уряду. Нинішні бомбові удари російської авіації по позиціях повстанців у Ідлібі — це скоріше акт відчаю, ніж підготовка наступальної операції на північному заході Сирії. А от прийнятного компромісу щодо Донбасу поки що не видно, й окупована частина Донбасу — це останній у черзі регіон, звідки російські війська та їхні союзники погодяться піти.
