«Більшість сучасних конфліктів є транскордонною чи гібридною. Україна на власному досвіді дізналася, що таке асиметричні загрози, коли проти неї був застосований терористичний елемент гібридної війни». Про це заявив позавчора міністр закордонних справ України Павло Клімкін під час відкритих дебатів РБ ООН на тему «Підтримання міжнародного миру та безпеки: асиметричні загрози та операції з підтримання миру». Він нагадав, що згідно із доповіддю Високого комісара ООН з прав людини про ситуацію в Україні, «цивільне населення заплатило велику ціну за цей конфлікт». Зокрема, починаючи з 2014 року, зафіксовано 9640 убитих, включаючи понад 2 тис. цивільних, і 22431 було поранено.
За словами міністра, зміни у природі конфліктів вимагають перегляду спроможності ООН реагувати вчасно і ефективно на нові виклики і обставини. Україна, продовжив він, як непостійний член РБ ООН підтримує надання місіям ООН чітких мандатів, які б передбачали можливість застосування ними сили у разі безпосередньої загрози персоналу чи цивільному населенню.
«Миротворчі місії потребують засобів і ресурсів необхідних для ефективного моніторингу і верифікації припинення вогню, відведення важких озброєнь згідно із стандартами ООН щодо роззброєння, демобілізації і реінтеграції. Стала деескалація та імплементація елементів врегулювання конфлікту і миротворчості, включаючи проведення виборів, неможлива без надійної міжнародної безпекової присутності, спроможної забезпечення і моніторингу імплементації усіх пов’язаних з безпекою умов допоки не буде створено легітимні правоохоронні інституції», — наголосив Клімкін.
Крім того, він зауважив, що Україна підтримує необхідність більш тісної інтеграції сучасних технологій і розвідувальних можливостей в операціях з підтримання миру. За його словами, важливо, щоб країни-контрибутори були повною мірою забезпечені оперативною інформацією про ситуацію в питаннях безпеки на місцях.
«З ПРАКТИЧНОЇ ТОЧКИ ЗОРУ, НЕМАЄ ЖОДНОЇ ПЕРСПЕКТИВИ ВИРІШЕННЯ ЦЬОГО КОНФЛІКТУ В ООН»
Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ України:
— Україна ніяк не може скористатися механізмами ООН для вирішення конфлікту. Ні ООН, ні Рада Безпеки не здатна вирішити конфлікт, без відносно того, чи це в Україні, чи в Гватемалі. Коли розходяться думки постійних членів РБ ООН, то ні про які рішення, як ми добре знаємо, йтися не може. Оскільки один член Радбезу є агресором, то дуже складно уявити собі, що буде ухвалено спільне рішення. Тому всі наші розмови про якісь місії, вручання ООН, не більше ніж казка для тих, хто у цій системі нічого не розуміє. Я не бачу жодних можливостей вирішення проблеми там, де стороною є Російська Федерація. Бо проти себе вона приймати жодних рішень не буде. Говорити в ООН можна багато, але зробити ця організація не зможе і не буде, оскільки країна-агресор є членом найважливішого органу, який має слідкувати і нести особливу відповідальність за мир і безпеку у всьому світі. То як цей орган може діяти, якщо має у своєму складі агресора.
Якщо говорити про можливості України, то її пропозицію можуть бути лише політичного характеру з метою намагатися тримати цю тему на порядку денному, щоб про неї не забували, щоб вона обговорювалася, щоб країни знали про поточну ситуацію і про те, що з вини агресора війна не закінчується. Але не більше. Це майданчик для інформування світової спільноти про ситуацію. Можливо майданчик для прийняття чергової резолюції, яку у Москві переінтерпретують на свою користь. На жаль, з практичної точки зору, немає жодної перспективи вирішення цього конфлікту в ООН.
«У НАС ВИНИКНУТЬ ПЕВНІ ПРОБЛЕМИ У ДОВЕДЕННІ ЗВ’ЯЗКУ АСИМЕТРИЧНИХ ЗАГРОЗ ІЗ «ГІБРИДНОЮ ВІЙНОЮ»
Микола КАПIТОНЕНКО, виконавчий директор Центру дослідження міжнародних відносин, Київ:
— Дебати були присвячені миротворчій діяльності ООН в умовах асиметричних конфліктів, зокрема, при суттєвому зростанні терористичних ризиків. Доповідь міністра закордонних справ України цілком доречно висвітлила ті проблеми, які з цим пов’язані. Миротворчі операції ООН, очевидно, не повинні залишатися на рівні викликів минулого століття, і Україна — активна держава учасник — готова долучатися до процесу змін. Ситуація на сході України — окрема й складна тема. З одного боку, розгортання тут миротворчої місії ООН практично неможливе, з огляду на право вето Росії у Раді Безпеки. З іншого, в нас виникнуть певні проблеми у доведенні зв’язку асиметричних загроз, у тому числі тероризму, із тим, що в нас так часто й недоречно називають «гібридною війною». Ми настільки звикли до цього словосполучення, що не помічаємо нюансів. А між тим, ООН — не те місце, де можна собі це дозволити. Гібридна війна — це конфлікт, де стерто межу між комбатантами та не-комбатантами, і в такій формі це явище має давню історію. Більше того, переважна більшість війн за останні сімдесят років були «гібридними». Ніяких нових рис конфлікт на Сході України не має. Натомість, він має ознаки прихованої агресії з боку Росії. Прихованої Кремлем, але частково визнаною світовим співтовариством. Саме поглиблення такого визнання, активна робота в міжнародно-правовій площині — є шляхом до розширення можливостей будь-якої миротворчої діяльності на території конфлікту. Спроби прив’язати конфлікт в Україні до асиметричних викликів міжнародній безпеці та поставити знак рівності між «гібридною війною» та тероризмом — це хибна стратегія. З точки зору досвіду конфліктів останніх десятиліть, відмінності надто великі. До гібридності сучасних війн всі звикли, а от тероризм залишається актуальним викликом. На сході України — не терористи, а маріонеткові утворення, створені для консервації слабкості. Їм немає сенсу вдаватися до терористичної тактики, яка призведе до остаточної втрати рештки легітимності. Найбільш адекватний термін для них — «бандити». Замість концентруватися на переконанні ООН в тому, що конфлікт в Україні стоїть в ряду міжнародно-терористичних викликів, нам слід шукати шляхи залучення третіх сторін до не лише примарної миротворчої діяльності, але й спостереження та участі у всіх його аспектах та проявах.
