Днями президенти США та РФ Барак Обама і Володимир Путін виступили з заявою про досягнення угоди щодо перемир’я в Сирії від 27 лютого. Нагадаємо, що тиждень тому подібна домовленість не була підтримана сирійською владою. За словами Обами, пріоритетом у питанні врегулювання кризи у Сирії є забезпечення позитивних відповідей від сирійського режиму й опозиції, а також виконання домовленостей усіма сторонами конфлікту та зосередження на знищенні ІДІЛ. Сирійська опозиція дала згоду на припинення вогню, якщо будуть дотримані гуманітарні «умови», зокрема звільнено ув’язнених, припинено обстріл цивільних осіб і доставка гуманітарної допомоги.
Наразі у світі дуже обережна реакція щодо чергової домовленості з припинення вогню у Сирії. Адже попередня угода так і не запрацювала, більше того після її оголошення сирійська армія продовжила наступ на Алеппо.
Оглядачі вважають, що Росія розглядає бажання США і Європи, яка потерпає від кризи біженців і хоче якомога швидше покласти край сирійському конфлікту, як шанс змінити ставлення до себе. «Вона хоче, щоб Захід її розглядав не як проблему, а як рішення», — пише Бі-Бі-Сі.
«ЗАЯВА Є НАСЛІДКОМ ПРОВАЛУ РОСІЙСЬКОГО СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУ, ЯКИЙ ПЕРЕДБАЧАВ ЗАХОПЛЕННЯ АЛЕППО»
Iгор СЕМИВОЛОС, виконавчий директор Центру Близькосхідних досліджень:
— Поки що це лише прелюдія мирного процесу. Виглядає так, що ця заява є наслідком провалу російського стратегічного плану, який передбачав захоплення Алеппо, вихід сирійських військ до кордону з Туреччиною і таким чином перемогу у війні. Тепер як стало очевидно, цим планам не вдалося реалізуватись, натомість Росія увійшла у фазу посилення міжнародного тиску у зв’язку з бомбардуваннями. І тепер вона вже відчуває, що вичерпується запас міцності, який був у неї до цього моменту у сирійській війні. Тим часом сирійська армія не демонструє чудеса героїзму і як тільки втрачається підтримка з повітря, одразу починає відступати. А з іншого боку Туреччина та Саудівська Аравія стали демонструвати готовність до самостійних дій у регіоні. Відтак зростала загроза широкомасштабної війни Росії та Туреччини. І на цьому тлі росіяни зрозуміли, що їм треба якимось чином спробувати вийти з цієї війни.
З їхнього боку такий вихід полягав в участі у переговорному процесі, де вони можуть сісти і разом з американцями вирішити долю країни. Це була одна з їх ключових амбіцій. І в даному випадку американці погодились на це. Усе виглядає так, що росіяни й американці спільно вирішать долю сирійської війни. Але як ми знаємо, з Росією домовлятись не можна ні про що. Побачимо, чи буде вона виконувати цю угоду.
Важливо, що ключовим елементом угоди є створення безпілотної зони, яка унеможливлює бомбування. Відповідно зменшиться тиск біженців на Туреччину і Європу.
З іншого боку не зрозумілим залишається політичний контекст угоди про припинення вогню. Ми бачимо абсолютно не зрозумілу заяву Башара Асада про якісь парламентські вибори у квітні. Я не розумію, як такі вибори взагалі можуть пройти, за яким принципом, на якій території.
Ми були на порозі великої війни. А сьогодні можемо сказати, що опозиція та уряд погодились на перемир’я і виглядає так, що ніби почався млявий мирний процес. Але виграти мир набагато важче, ніж війну. Справді, вибори є одним з універсальних механізмів досягнення миру. Але вони можуть як допомогти врегулювати протиріччя, так і навпаки загострити їх.
Заступник директора Центру Мартенса, Брюссель, Ролан ФРОЙДЕНШТАЙН погоджується з припущенням Бі-Бі-Сі, що Путін хоче, щоб його бачили частиною рішення. «Але ми не повинні робити йому таку послугу, бо Росія використовує своє втручання в Сирію для утвердження в якості провідної іноземної держави в регіоні, щоб захистити своїх дружків (Асада і т.д.) і використовувати ті ж військові методи, що і в Чечні (сплановані втрати мирного населення) аби погіршити кризу біженців для Європи, водночас підтримуючи анти-міграційні партії в самому ЄС. Як гарний хід у шахах, це рішення мало декілька функцій для Росії. Не дивно, що майже всі вони погані для Заходу. Таму всі ці розмови про Росію як частину рішення суперечать реальності. Все більше і більше людей на Заході бачать це, але цього ще не досить», — вважає експерт.
Старший співробітник Атлантичної Ради США, Вашингтон, Адріан КАРАТНИЦЬКИЙ не розглядає останню домовленість між Вашингтоном і Москвою ознакою Росії як наддержави. «Сирія є стратегічним пріоритетом для Росії, але також розмінною монетою з Європою в той час коли Росія «виробляє» сотні тисяч нових біженців, щоб дестабілізувати політику в Німеччині та Франції. Це, однак, не робить Росію наддержавою. Це країна, яка занепадає і економіка якої може знову в цьому році знизитися більш ніж на 4%. Її валюта перебуває у вільному падінні і залежить від грошових надходжень від продажу вуглеводнів і сировини. І вона — як СРСР в 70-х 80-х роках-перебуває в небезпеці через імперське перенавантаження. Проте, досі Росія зберігає здатність завдавати великої шкоди. Але не як наддержава, а як глобальна супер-парія», — наголошує він.
Тим часом старший науковий співробітник Трансатлантичної академії у Вашингтоні Ульріх ШПЕК вважає, що, перш за все, Росія хоче контролювати Сирію, мати там залежного союзника, аби з одного боку, демонструвати свою потужність, а з іншого володіти важелем впливу. «Метою є домінування, Путін хоче, щоб його поважали і боялись, але все це припущення, оскільки ми не знаємо, що насправді діється в його голові», наголошує експерт.
Стівен ПАЙФЕР, Старший науковий співробітник Інституту Брукінгза, Вашингтон
У той час як припинення вогню стане важливим кроком на шляху пошуку рішення конфлікту в Сирії, але враховуючи все, що сталося там, очікування повинні бути скромними. Перш за все, це не просто Росія і Сполучені Штати, але багато інших акторів, як всередині, так і за її межами Сирії, мають сприяти припиненню вогню. По-друге, для вступу в силу припинення вогню важливо, щоб ВПС Росії припинили удари на більш помірні групи повстанців і зосередилися тільки на атаках проти «Ісламської держави» і фронту Нусра. Все це могло б стати однією з основних змін у російських повітряних операціях у Сирії. Ми повинні бачити, що відбуватиметься на землі. Кремль, звичайно, хоче змінити те, як його розглядають на Заході, розглядатися як частина рішення, а не проблема. Звичайно, найкращий спосіб для Росії зробити це – треба перестати бути проблемою і почати ставати частиною рішення. Це стосується і України, а також і Сирії.
