Минулої неділі у Москві пройшов мітинг опозиції «За змінюваність влади». Організатори подали заявку на участь у ньому 40 тис. осіб. Влада російської столиці погодилася, проте ходу заборонила, дозволивши тільки сам мітинг.
Демонстрація відбулася далеко від центру — в районі Мар’їно на південно-східній околиці столиці Росії. Кількість учасників, за підрахунками порталу «Грани.ру», становила не більше 4 тис. Водночас проект «Білий лічильник» повідомив про 7 тис. 100 демонстрантів.
Акцію приурочили до з’їзду партії «Единая Россия», яка відбулася 24 вересня 2011 року, де Путін та Медведєв оголосили про «рокіровку». «Владу в Росії остаточно узурповано, й розцінюється вона як довічне право діючого правителя. Утримання влади стало єдиним сенсом усіх дій державних органів», — заявили напередодні організатори.
Основними вимогами й гаслами демонстрантів стали наступні:
• доступ опозиції на вибори;
• припинення війни;
• скасування цензури;
• звільнення політв’язнів;
• боротьба з корупцією.
«День» звернувся до незалежного журналіста Семена НОВОПРУДСЬКОГО (Москва) із проханням прокоментувати недільний мітинг:
— З погляду долі нинішніх опозиційних лідерів у Росії, навряд чи ця акція — істотний успіх. На ній було значно менше людей, ніж на ході, яка відбулася в пам’ять про Бориса Нємцова після його вбивства.
З іншого боку — це перша спроба людей, які претендують на роль лідерів опозиції. Її формальним главою є Олексій Навальний. Але за нинішніми російськими законами він не має права балотуватися через непогашену судимість.
У цьому марші важливим є те, що вперше, хоча й досить несміливо, починає формулюватися інше гасло. Одна з головних бід російської опозиції полягала в тому, що вона вважала: до влади можна звертатися, і якісь вимоги можуть бути почуті. В нинішньої опозиції немає способу сказати що-небудь уряду, щоб він почув. І це розуміння поступово приходить.
Якби ми жили у відкритішому суспільстві, то недільна акція мала б називатися «За відставку президента!». Проте вона пройшла під назвою «За змінюваність влади», а це записано навіть у конституції РФ. У ній вказано, що російський президент не може обіймати свою посаду більше двох термінів поспіль. Хоча влада так постаралася, що в Путіна буде ще лазівка, щоб іти на шестирічний термін 2018 року.
Загалом, це важлива демонстрація. Проте на разі в Росії немає масового опозиційного руху й передумов, щоб за допомогою мирних протестів домогтися зміни політичного курсу. На превеликий жаль, для політичного майбутнього Росії не проглядаються мирні способи зміни влади. Єдиним, більш реальним за нинішнього розкладу, є не виступ опозиції і не її перемога на виборах, а якісь «верхівкові» змови.
Ця акція показала, що в Росії є хоча б фізично несистемна опозиція. Проте не йдеться про якісь фундаментальні акції, навіть при кількості 50 тис. осіб, які б змінили владу. Поступово до росіян приходить усвідомлення: змінити систему всередині цих правил гри неможливо. Окрім цього, змінити її знизу вони також не в змозі. Дуже ймовірно, що ситуація, яка далі розвиватиметься в Росії, породить попит на опозицію. Абсолютно очевидно, що цей попит вищий, ніж рік-півтора тому.
При збереженні нинішнього зовнішньополітичного курсу ситуація в Росії посилюватиметься. Не те щоб це породило масові протести, але, безумовно, ставлення до влади погіршуватиметься. Зараз російська пропаганда не веде розмов про те, що «ми держава, яка встає з колін і якимсь дивом може приєднувати чужі території, як свої».
Сьогодні головним противником діючої влади в Росії є сама влада. Вона змушена ламати договори з елітами й деякі інші способи управління, якими вона успішно користувалася до початку 2014 року.
