У Сполучених Штатах найближчим часом стартують партійні вибори у Республіканській та Демократичній партіях з метою визначення кандидатів на президентські вибори, які відбудуться 8 листопада. Серед республіканських претендентів на номінацію від партії лідирує мільярдер Дональд Трамп, який уже прославився популізмом і агресивністю. Серед демократів за номінацію від партії змагається Берні Сандерс, який у штаті Нью-Гемпшир має перевагу над екс-держсекретарем Гілларі Клінтон у понад 10%. Інтриги боротьбі за місце у Білому домі додало останнє опитування громадської думки, згідно з яким 20% демократів готові проголосувати за Трампа.
«День» звернувся до американських експертів з проханням прокоментувати це опитування, а також дати оцінку новій військовій доктрині Росії і розповісти про очікування від останнього послання нації Барака Обами, термін якого закінчується 20 січня наступного року.
«ОБАМА ВИКЛАДЕ БАЧЕННЯ, ЯКЕ ДОПОМОЖЕ ДЕМОКРАТАМ ВИГРАТИ ЗМАГАННЯ ЗА БІЛИЙ ДІМ»
Джон ХЕРБСТ, екс-посол США в Україні, член Американської Ради, Вашингтон:
— Популярність Трампа продовжує дивувати багатьох досвідчених політичних оглядачів. Однією з причин такої популярності є те, що Трамп говорить «політично некоректні» речі, про які думають деякі люди, але бояться сказати.
Сандерс постійно демонструє силу, спираючись на ліве крило Демократичної партії. Зазвичай ліві користуються великим впливом на праймериз, ніж на загальних виборах. Незважаючи на ці події, пані Клінтон впевнено може виграти номінацію від Демократичної партії. Її проблема — продовження розслідування ФБР щодо використання приватної електронної пошти для відправки та отримання офіційної і досить часто чутливої (секретної) інформації, коли вона була держсекретарем. Це може зірвати її номінацію.
Щодо нової російської доктрини, яка замінює останній національний документ із безпеки, виданий 2009 року. У ній дуже помітна жорстка мова на адресу Заходу як загрозу для Росії, і це викликає занепокоєння. Але все це узгоджується із заявами президента Путіна та інших високопоставлених російських чиновників зі сфери безпеки протягом останніх двох років. Захід дуже зацікавлений у відновленні відносин співробітництва з Росією. Але це не можливо, допоки Кремль прагнутиме військовим шляхом нав’язати свою волю Україні, Грузії та, можливо, іншим сусідам.
Президент Обама використає своє останнє звернення до нації, щоб наголосити на своїх основних досягненнях у сфері внутрішньої політики — зменшенні рівня безробіття до 5% згідно з останніми даними, а у сфері зовнішньої політики — ядерну угоду з Іраном та угоди про кліматичні зміни. Він також, ймовірно, зробить акцент на контролі над вогнепальною зброєю і викладе бачення, яке, як він сподівається, допоможе демократам виграти змагання за Білий дім цього року.
«ЦЕ ОСТАННЯ МОЖЛИВІСТЬ ПРЕЗИДЕНТА ВИЗНАЧИТИ СВОЮ СПАДЩИНУ ДЛЯ АМЕРИКАНСЬКОГО НАРОДУ»
Метью РОЖАНСЬКI, директор Iнституту Кеннана у міжнародному центрі науковців ім. Вудро Вільсона, Вашингтон:
— Підтримка Сандерса, на противагу Клінтон, пояснюється розчаруванням багатьох американців «династіями» в американській політиці. Ви можете бачити дуже низьку підтримку Джеба Буша з аналогічної причини. Крім того, Сандерс і Трамп сприймаються як «аутсайдери» традиційній політиці і, отже, більш чесними чи справжніми, ніж традиційний політичний клас, який представлений Гілларі Клінтон чи Джебом Бушом. Проте підтримка виборців зараз, під час сезону праймериз, не обов’язково може трансформуватися в голоси у день виборів. Республіканці відомі тим, що вони ймовірніше починають дотримуватися «партійної дисципліни», щойно розуміють, хто є кращим кандидатом від істеблішменту. А саме зараз це ще невідомо.
Я бачив цей документ — нову воєнну доктрину РФ — і зовсім не здивований його змістом. Протягом дуже довгого часу росіяни демонструють менталітет «облоги» щодо решти світу. Можна стверджувати, що йому багато віків, і навіть говорити, що він дуже часто є виправданим, зважаючи на історію Росії. Багато російських державних пам’ятників, свят і національних міфів, що формують ідентичність, базуються на історії Росії, яка зазнавала вторгнення, страждань, і на остаточній перемозі російського народу над загарбниками. Також не викликає здивування факт, що уряд Росії зараз намагається пов’язати цей глибокий психологічний фундамент з нинішнім конфліктом між Росією і Заходом. Націоналізм був у центрі політичної привабливості Путіна після його повернення в Кремль 2012 року. І що більше конфлікт між Росією та Україною виглядає для росіян як конфлікт між «західною/європейською ідентичністю» та «російською ідентичністю», то більше вони будуть підтримувати своє лідерство, навіть якщо самі ненавидять корупцію і технологічну відсталість радянської спадщини Росії та євразійської траєкторії.
Щодо зовнішньої політики, то Обама буде говорити про «ІДІЛ» і виклики, за його словами, «насильницького екстремізму». Я думаю, що він згадає іслам, але, ймовірно, буде згадувати про основні американські цінності толерантності, відкритості та плюралізму та відкидати заклики Дональда Трампа й інших, які хочуть дискримінувати мусульман. Обама, мабуть, закличе американський народ до терпіння в довгій боротьбі проти «ІДІЛ» та інших радикалів і намагатиметься показати, що у нього є стратегія на Близькому Сході, яка працює. У зв’язку з цим він наголошуватиме, як його дипломатичні зусилля, в тому числі Іранська ядерна угода і відкриття відносин з Кубою, допомогли звести більше країн разом на бік миру і міжнародного порядку, ніж це було можливо раніше. Інакше кажучи, він намагатиметься врятувати спадщину його передвиборних обіцянок 2008 року про «співпрацю» з рештою світу: Іраном, Кубою, Росією, мусульманським світом в цілому. Він зробив це, але серед політичного класу США, здається, домінує думка, що така «співпраця» не вдалася. Обама, ймовірно, заперечуватиме цей аргумент, наводячи приклади успіху і обіцяючи той же успіх проти майбутніх проблем. Я не очікую, що він буде багато говорити про Україну, але вважаю, що Обама згадає про сильну підтримку США реформ в Україні і у врегулюванні конфлікту на Донбасі. Він може покритикувати Путіна за його агресію щодо України, але буде обережним у цьому питанні, бо йому потрібно працювати з Путіним по Сирії, і він також, як і раніше, сподівається на якусь реалізацію Мінських домовленостей 2016 року. У жодному разі не слід очікувати великих заяв про санкції або американсько-російські відносини. Якщо він згадає НАТО, яке проводитиме саміт цього літа, то з метою наголосити на новій політиці «запевнення» союзників по НАТО в регіоні Балтійського і Чорного морів.
В цілому я не очікую, що його послання стане своєрідним «колом пошани», але скоріше підсумком його досягнень, м’якою критикою його опонентів як у себе вдома, так і за кордоном, і закликом до своїх союзників за підтримкою на цей рік у його намаганні вирішити кілька внутрішніх і зовнішніх проблем, що залишилися.
