Спочатку 26 квітня з’явилася публікація в чеському інтернет-виданні «Респект», де стверджувалося, що три тижні тому до празького аеропорту імені Вацлава Гавела прибула людина з російським дипломатичним паспортом. Її зустрічав автомобіль, який доправив пасажира до посольства Росії в район Дейвіце. У принципі, в цьому немає нічого дивного. Дипломати мають право подорожувати світом і в епоху карантину. Цей дипломат явно приїхав не на заміну, інакше б чеська влада була б про це поінформована. Але цілком можливо, що він виконував роль кур’єра і привіз посольству якесь надсекретне послання з Москви, яке не можна було довірити шифрограмі. Однак «Респект» наполягає, посилаючись на власні джерела інформації, що багаж таємничого дипломата складався з невеликої валізи, в якій, як припускають, була смертельна отрута рицин, яким, наприклад, свого часу болгарське КДБ за сприяння радянського КДБ отруїло в Лондоні болгарського дисидента Георгія Маркова.
Нібито цією отрутою збиралися отруїти трьох найненависніших Кремлю сьогодні чеських політиків — старосту району Ржепориє Павла Новотни, який є ініціатором встановлення меморіальної дошки як пам’ять про 300 солдатів власовської армії, загиблих під час звільнення Праги (дошка має бути встановлена в травні), главу адміністрації 6-го району Праги Ондржея Коларжа, який прийняв рішення зняти з постаменту статую маршала Конєва, й мера чеської столиці Зденека Гржиба, який підписав рішення про перейменування площі перед центральною прохідною посольства РФ у Празі на площу Бориса Нємцова й був одним з ініціаторів такого перейменування. До речі, це останнє рішення стало для російських дипломатів чимось на кшталт червоної ганчірки для бика. Вони навіть спішно змінили офіційну адресу посольства на сусідню вулицю, де міститься консульство, щоб не асоціюватися з ім’ям російського опозиціонера. Настільки нервова реакція викликала не тільки напад сміху далеко за межами Чехії, а й коментарі низки експертів, які розцінили подібний демарш посольства як визнання того, що до вбивства Нємцова має відношення російська влада.
Як стверджує «Респект», його джерела повідомили, що «людина з рицином — агент російських секретних служб», і що «його колеги місяць тому мали вирушити з Росії в різні міста Європи».
Ці повідомлення спочатку викликали недовіру з боку багатьох спостерігачів. Дійсно, ніякої конкретики, ніяких імен, паролів, явок і зовсім не зрозуміло, яким чином вдалося встановити, що у валізі дипломата, який прилетів із Москви, саме рицин, а не всього лише банальний набір людини в відрядженні — щітка, зубна паста, мило, бритва, тренувальний костюм, тапочки й улюблений детектив. От і прессекретар президента Путіна Дмитро Пєсков заявив, що розслідування «Респекта» «схоже на чергову «качку». Насторожувало тільки те, що і Новотни, і Коларжу, і Гржибу, так само, як і їхнім сім’ям, абсолютно офіційно надали державну охорону через загрозу замаху на їхнє життя з боку російських спецслужб.
А 27 квітня на радіостанції «Ехо Москви» з’явилося інтерв’ю зі Зденеком Гржибом, що змушує поставитися до розслідування «Респекта» з усією серйозністю. Він підтвердив, що «це ризик для мого життя. Для життя у, здавалося б, демократичній країні зі свободою слова, яка є не тільки у мене, а й у інших громадян. На прохання поліції я не можу говорити про вжиті заходи і про те, як було виявлено, що на мене готується замах». Він також відповів на запитання: «Чи підтверджуєте ви інформацію про те, що на вас готувався замах людиною з дипломатичним паспортом Росії?»: «Усе, що я можу сказати, це те, що встановлено це було під час католицької Пасхи. Отже, більш як два тижні тому». Настільки ж ухильною була відповідь і на інше запитання: «Дипломата не оглядали, як стало відомо про те, що могла бути провезена отрута. Була якась наводка?»: «Вибачте, зараз неможливо говорити про наводку, про додаткову інформацію. Оскільки наразі я роблю те, що сказала мені робити поліція. Зараз ми чекаємо підсумків перевірки поліції... Я зовсім нещодавно переглянув звіт поліції, який мені надали. І у мене є деяка інформація. З того, що я можу сказати вам, це те, що спостереження зараз ведеться тільки за мною. Мій будинок оточений охороною, бо це ризик не лише для мене, а й для моєї сім’ї». А на запитання, чи підтверджує мер Праги причетність російських спецслужб до можливого замаху на нього, Гржиб відповів: «На жаль, я не можу нічого зараз підтверджувати, крім того, що я зараз перебуваю під охороною поліції й перебуватиму під охороною ще певний час. Уся інша інформація не розголошується за вказівкою нашої поліції... Усе, що зараз змінилося, це те, що раніше я міг їздити на роботу громадським транспортом. Зараз же мені доводиться користуватися машиною, щоб їздити на роботу (у громадському транспорті його було б легко вколоти парасолькою або чимось ще, щоб ввести отруту, як це було з Марковим. — Б.С.). Це, мабуть, найбільша зміна».
Ну що ж, хоча жодної прямої відповіді Зденек Гржиб із цілком зрозумілих причин не дав, але багато що з його відповідей прояснюється. Тепер важко сумніватися в тому, що якийсь підозрілий російський дипломат дійсно був. Цілком можливо, що чеській поліції відомий і передбачуваний виконавець вбивства (або вбивств), і, швидше за все, цей виконавець вже заарештований (якщо спостереження за ним більше не ведеться). Зрозуміло, що цим виконавцем ніяк не міг бути невідомий російський дипломат. Він міг бути тільки перевізником знаряддя вбивства. Напевно, чеські спецслужби стежили за дипломатом, що не так складно зробити в порожній через карантин Празі. Виконавцем же міг бути чоловік, який взагалі не є громадянином Росії. І його якраз і могли заарештувати в той момент, коли він забирав зі схованки знаряддя вбивства. Якраз тоді й могло з’ясуватися, що знаряддям вбивства мав стати старий перевірений рицин, а не новомодний і ненадійний «новачок». У Москві могли поспішати, щоб встигнути провести операцію з усунення небажаних осіб до 9 травня, от і знехтували карантином. Певна річ, усе це тільки гіпотези, але думаю, що ще до Дня Перемоги ми дізнаємося нові подробиці цієї справи. Якщо все підтвердиться, то в Кремлі готові ліквідувати навіть тих осіб, які всього лише зазіхають на російську модель історичної пам’яті про Другу світову війну, що дуже відрізняється від європейської моделі.
