Нещодавно в Україні вперше після 23 років незалежності відкрилося посольство Австралії й уперше ця країна направила в Київ повноцінного посла. До цього такі обов’язки виконував за сумісництвом глава дипломатичної місії «країни Кенгуру» у Варшаві. Що ж до відкриття посольства, то треба зробити уточнення, насправді посольство Австралії розташовується у приміщенні Посольства Канади в Україні. І з питання, чому саме Канаду було обрано для розташування австралійської дипломатичної місії, розпочалася розмова з послом ДАГОМ ТРАППЕТТОМ, який погодився дати «Дню» перше інтерв’ю на цій посаді.
ПРО СПІЛЬНУ АВСТРАЛІЙСЬКО-КАНАДСЬКУ ІНІЦІАТИВУ
— Це цікава історія про те, як і без того тісні політичні зв’язки між Австралією і Канадою стали ще тіснішими, а також про зменшення бюджетного фінансування дипломатичних служб, що відбувається у багатьох країнах світу. З політичної точки зору Австралія і Канада, очевидно, мають багато спільного щодо подій у світі — зокрема в Україні — до того ж ми не сильно конкуруємо як в Україні, так і в інших країнах світу. Тому було просто ось так об’єднатися в політичному плані. Інша причина полягає в тому, що з міркувань економії бюджети на міжнародні служби в середніх за розмірами країнах таких, як Канада і Австралія, перебувають під великим тиском упродовж щонайменше останнього десятиліття, якщо не більше. У тих країнах світу, де Канада широко представлена, а Австралія — скромно, як, наприклад, в Україні, для нас є сенс спільно використовувати з нашим другом і партнером адміністративні, фінансові, майнові та корпоративні ресурси. Можливо, в недалекому майбутньому в країнах південного Тихоокеанського узбережжя та Південно-Східної Азії Австралія розміщатиме в своїх посольствах канадських дипломатів. Мені відомо, що зараз тривають формальні обговорення з цього питання в деяких країнах світу. Але тут, в Києві, ми вперше втілили цю ініціативу в життя.
— Пане посол, які головні причини у вашої країни для відкриття посольства тут, у Києві, в цьому році?
— Є кілька причин, але головна — це трагедія МН17. Як ви знаєте, у цій авіакатастрофі загинуло 28 громадян Австралії та 10 людей з правом на постійне проживання в Австралії. Тому зараз ми тісно співпрацюємо з Україною, Нідерландами, Малайзією та Бельгією в рамках розслідування цієї авіакатастрофи. Моє завдання полягає в тому, щоб виконувати дипломатичну роль і стежити за розслідуванням. Ще однією причиною нашого перебування, звісно, є подальша дестабілізація України з боку Росії. Австралія прагне продемонструвати (як чітко зазначив наш прем’єр-міністр Тоні Ебботт, коли оголошував про відкриття нашого тимчасового посольства), що Австралія твердо підтримує територіальну цілісність і суверенітет України. І, думаю, ще однією основною причиною нашої присутності можна назвати прагнення розвивати двосторонні відносини і з’ясувати, в яких галузях Австралія і Україна можуть плідно співпрацювати.
ПРО ЛЕТАЛЬНУ ЗБРОЮ ТА ДІЄВІСТЬ САНКЦІЙ
— Я бачив статтю під заголовком «Українські солдати воюють з російськими бойовиками в австралійських чоботях». Тому ми вдячні Австралії за таку допомогу. Голова Союзу Українських Організацій Австралії Стефан Романів нещодавно заявив, що українська діаспора проситиме в Австралії летальну зброю? Як ви можете це прокоментувати?
— Я добре знаю Стефана. Що ж до вимоги надати Україні летальну зброю, то на цьому етапі у нас немає таких планів.
— Через те, що від України не зверталася з таким проханням, чи на це є інші причини?
— Головна причина в тому, що наша політика на даний момент не передбачає постачання летальної зброї в Україну. Як вам відомо, інші більші країни, що є нашими друзями, розглядають це питання, але ще не ризикнули зробити такий крок. Ми будемо слідувати їхньому прикладу. Якщо обставини в Україні зміняться, можливо, і ми змінимо свою політику.
— Чи є якісь нові плани щодо надання допомоги для розвитку України?
— Ми щойно прибули в Україну — я і наше посольство — і ми розглядаємо усі можливі варіанти такого плану. На цьому етапі я проводжу зустрічі з українськими міністрами та високопосадовими відповідальними особами, з метою обговорити можливі перспективи, і не лише в галузі оборони, а й в інших. Ми шукаємо галузі, в яких могли б допомогти. На даному етапі ми радше вивчаємо ситуацію, аніж пропонуємо якісь великі ініціативи.
— Ми дуже вдячні Австралії за її тверду позицію щодо російської агресії. Зовсім недавно, 31 березня, ваша країна ввела санкції проти Росії. Як ви думаєте, санкції змусять Росію змінити свою поведінку щодо України?
— Так, думаю, ефект від них є. Втім, багато з тих, хто критикує дієвість введених санкцій, не беруть до уваги той факт, що вони вносять елемент непевності у ринок. Більшість з тих, хто розуміє суть цих санкцій, вже усвідомили, що вони справили певний ефект і заронили певний сумнів у голови інвесторів та бізнесменів, що працюють на російському ринку.
— А за яких обставин Австралія введе нові санкції?
— Думаю, будь-яка ескалація конфлікту і погіршення ситуації на сході України, враховуючи невиконання других Мінських домовленостей, однозначно призведуть до перегляду позиції Австралії, так само, як це обіцяють зробити лідери ЄС.
ПРО УРАН ЯК ЕНЕРГЕТИЧНУ АЛЬТЕРНАТИВУ
— Під час візиту Президента Порошенка до Австралії, велися переговори щодо поставок урану в України. Чи є якісь зрушення в цьому питанні?
— Ви праві. Коли Президент Порошенко був з візитом в Австралії, це питання піднімалося. І наш прем’єр-міністр зазначив, що хотів би, щоб Австралія запропонувала експорт урану в Україну. Коли я кажу «запропонувала», я маю на увазі, що ми не збираємося заробляти шалені гроші на експорті урану вам. Ми хочемо запропонувати Україні уран, щоб вона зрозуміла, що має енергетичну альтернативу. Це також значить, що інші постачальники енергії в Україну зрозуміють, що вони не можуть диктувати умови, за якими Україна повинна купувати і використовувати свою енергію. Зараз Австралія займається внутрішніми процедурами, і ми сподіваємося, що невдовзі зможемо почати переговори щодо угоди про гарантії, на основі яких Австралія експортуватиме уран в Україну. Простіше кажучи, ми експортуватимемо свій уран відповідальним користувачам урану. У нас найбільші в світі поклади урану, і до цієї відповідальності ми ставимося серйозно. На сьогодні ми підписали угоди про гарантії із 41 країною. Ми гарантуємо, що наш уран не можна збагатити для одержання ядерної зброї і що він використовуватиметься в надійних реакторах і енергомережах. Тому, щойно ми отримаємо зелене світло для обговорення угоди про гарантії, ми почнемо переговори.
ПРО ПЕРСПЕКТИВИ ЛІТАКІВ «АНТОНОВ» НА АВСТРАЛІЙСЬКОМУ РИНКУ
— Пане посол, я знаю, що ви були на заводі «Антонов» і висловили сподівання, що українські літаки посядуть почесне місце на австралійському ринку. Чи є така можливість насправді?
— Усе може бути. Думаю, все залежить від заводу «Антонов». Я їздив на виробництво, щоб подивитися, чи зможу полегшити експорт літаків «Антонов» до Австралії. Однак, зрештою, заводу «Антонов» вирішувати, чи хоче він постачати свою продукцію на австралійський ринок. Це можна здійснити, як відправивши делегацію до Австралії, так і взявши участь в таких австралійських авіаційних шоу, як «Авіашоу «Авалон», що відбувається наприкінці лютого у штаті Вікторія. Отже, якщо завод «Антонов» хоче вийти на австралійський авіаційний ринок, а також на ринок країн Південно-Східної Азії, почавши з Австралії, йому це і вирішувати. У нього є кілька моделей літаків, які могли б зацікавити австралійських покупців. Наприклад, їхня модель літака для пересіченої місцевості з можливістю швидкого зльоту і посадки може бути привабливою. Знаю, що «Антонов» також будує літаки для боротьби з пожежами, що теж може привернути увагу Австралії.
— Які інші можливості для посилення співробітництва ви бачите, може, це торгівля між нашими країнами?
— На даному етапі Україна має багато проблем, особливо щодо втілення економічних реформ і досягнення політичної стабільності. Та на майбутнє, думаю, прийнятні перспективи є. Україна — великий ринок, що близько до ЄС і має багато ресурсів. Я знаю, що до цих нещасливих подій у Криму та на Донбасі, було кілька великих австралійських компаній, передусім у галузі мінералів та енергетики, які поглядали на Україну, як на багатообіцяючий ринок. Якщо економічна і політична ситуація стабілізується, і уряд продовжуватиме йти шляхом реформ, то я впевнений, що австралійські компанії пильніше придивлятимуться до цього ринку.
«ВАША ІСТОРІЯ ВАРТА ТОГО, ЩОБ ЇЇ ВИВЧАТИ»
— Пане посол, що ви знали про Україну до авіакатастрофи МН17?
— Я з іншої сторони світу, і мої знання про Україну були обмеженими. Для мене ця країна відома насамперед тим, що пережила трагедію Другої світової війни. Хоча в Австралії є невелика, але дуже енергійна українська громада, і ваша історія варта того, щоб її вивчити.
— Ви провели тут уже більше ніж півроку, скажіть, що вразило вас в Україні найбільше?
— Можу сказати, мене здивувало, що, зокрема, Київ — дуже чарівне місто. Я практично нічого не знав про Україну чи Київ. А зазвичай думаєш, коли на планеті є чарівне місто, ти обов’язково про нього почуєш. А в нашу еру глобалізації австралійці подорожуватимуть сюди. Зі Львовом те саме — там я ще не був. І в Одесі. Але я чув дивовижні історії про ці міста. Та якщо бути чесним, то ні я, ні багато з моїх колег, не знали про них раніше. Це дивно. Коли я побачив чарівне місто, в якому приємно прогулюватися, де вельми смачна їжа і дуже дружелюбні люди, то був здивований.
І ще одне, мене вразив дух, який панує серед українців. Це дуже надихаюча країна. Її народ прагне реформувати країну, зробити її сильнішою, бути незалежними і ближчими до ЄС та Заходу. Для мене знати, що ти працюєш з ринком і людьми, які готові йти на контакт, було приємним сюрпризом.
