Результат позавчорашнього голосування в РБ ООН, на якому розглядали проект резолюції зі створення міжнародного трибуналу з розслідування катастрофи «Боїнга» у липні 2014 року у Донецькій області, був прогнозованим. Росія, як і обіцяла, заветувала рішення зі створення трибуналу. Але що характерно, вона виявилась однією серед 15 країн (постійних і непостійних членів) Радбезу, яка проголосувала проти цієї резолюції. Китай, Венесуела і Ангола утрималися під час голосування. Відтак за рішення про створення трибуналу проголосувало одинадцять країн, хоча для його ухвалення потрібно було дев’ять голосів.
Після голосування міністр закордонних справ Австралії Джулі Бішоп заявила, що вето Росії лише посилює цей злочин. «Сьогоднішнє вето — це виклик пам’яті 298 жертв загиблих на борту рейсу MH-17, виклик їх сім’ям та друзям. І водночас Росія насміхається над власним зобов’язанням зробити все для покарання винних», — наголосила Бішоп.
Міністр закордонних справ Нідерландів Берт Кундерс, країна якого найбільше постраждала від цієї катастрофи, зазначив наступне: «Мені складно зрозуміти те, щоб член Ради Безпеки перешкоджав правосуддю у випадку трагедії, в якій постраждало так багато людей. Безкарність надсилає небезпечний сигнал та буде загрожувати безпеці цивільної авіації, безпеці усіх вас».
Тим часом представник США в ООН Саманта Павер висловила переконання, що це вето не стане перепоною в забезпеченні справедливості сім’ям жертв MH-17 або на шляху розслідування.
Постійний представник України в ООН Юрій Сергеєв так прокоментував у «Твіттері» голосування російського представника в ООН, який звинуватив у цій катастрофі Україну: «Заваливши резолюцію, пан Чуркін співчуває жертвам катастрофи... цинізму РФ немає меж...»
Попри такий результат голосування ініціатори резолюції не збираються складати рук. Виступаючи на прес-конференції, голландський міністр заявив: «Нідерланди, Малайзія, Австралія, Бельгія та Україна продовжать спільну роботу для знаходження оптимальних способів притягнення до судової відповідальності винних. Ми продовжимо спільну роботу для того, щоб справедливість перемогла, і ми не будемо втрачати час у цій роботі».
Прем’єр-міністр Великобританії Девід Кемерон висловив обурення рішенням Росії вдатися до свого права вето, щоб заблокувати ухвалення в Раді Безпеки ООН рішення створити міжнародний трибунал з цього питання, і додав, що прикладом альтернативного шляху правосуддя може бути приклад міжнародного розслідування катастрофи над Локербі 1988 року.
«День» звернувся до експертів з проханням прокоментувати наслідки позавчорашнього голосування в РБ ООН і розповісти, які можуть бути альтернативні варіанти реалізації правосуддя над тим, хто збив літак МН-17.
«МОЖЛИВОСТІ РАДИ БЕЗПЕКИ НЕ ВИЧЕРПАНІ»
Мар’яна БЕЦА, речник, начальник Управління інформаційної політики МЗС України:
— Ми глибоко розчаровані результатами голосування щодо проекту резолюції РБ ООН про заснування міжнародного кримінального трибуналу для притягнення до відповідальності осіб, винних у збитті МH-17, яке відбулося пізно увечері 29 липня ц.р. Вето Росії було прогнозованим, але водночас усі держави-ініціатори проекту резолюції до останнього активно працювали з усіма членами Ради Безпеки, у тому числі з РФ, для отримання максимальної підтримки проекту резолюції. І загалом ми отримали підтримку більшості країн. Фактично Росія опинилася в ізоляції. Це — єдине вето. Це голосування Росії проти міжнародного миру та безпеки, проти міжнародного правосуддя.
Наш пріоритет залишається незмінним — це створення міжнародного кримінального трибуналу за підтримки ООН. Це найкраща опція — такий трибунал дозволить забезпечити неупереджене, об’єктивне та незалежне розслідування. І ми вважаємо, що можливості РБ ООН у цьому зв’язку не вичерпано і ми не зупиняємось, рухаємося далі. Наш моральний обов’язок перед загиблими — забезпечити правосуддя та притягнути винних до відповідальності. Ця трагедія є також національною трагедією для України. Ми не зупинимося, доки правосуддя не буде здійснено.
Наразі альтернативні механізми притягнення до відповідальності (міжнародні та національні) вивчають і опрацьовують, але говорити про них передчасно. Більше того, вони також мають бути погоджені з усіма країнами-авторами проекту резолюції. Разом з тим хочу наголосити, що ми вживаємо максимальних заходів для притягнення винних до відповідальності. Будемо працювати над цим дуже активно найближчими днями.
— Але яким чином можна продовжувати працювати в РБ ООН, якщо Росія заветує будь-яке рішення? То який план «В» чи «С» зараз розглядає Україна?
— Зараз ми свідомо не деталізуємо наші альтернативні плани, вони опрацьовуються.
— Але в інтерв’ю Главкому міністр Клімкін назвав варіант і створення так званого суду змішаного типу, як це було у випадку вбивства колишнього прем’єр-міністра Лівану, коли 2007 року ООН і Ліван створили Спеціальний трибунал для встановлення винних у вбивстві колишнього ліванського прем’єр-міністра Рафіка Харірі.
— Справді, подібні механізми існують у практиці ООН, є багато й інших моделей і прецедентів, але наразі ми їх опрацьовуємо.
«ДЕМОКРАТИЧНА СВІТОВА СПІЛЬНОТА АБСОЛЮТНО ЧІТКО ВИСЛОВИЛАСЯ ЗА ПРОЗОРЕ, ЕФЕКТИВНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ»
Микола СIРИЙ, український правознавець, кандидат юридичних наук, учений секретар, старший науковий співробітник Iнституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України:
— Безперечно, вчорашнє засідання (29 липня. — Авт.) було надзвичайно важливим, тому що демократична світова спільнота абсолютно чітко висловилася за прозоре, належне, ефективне розслідування збиття малайзійського «Боїнга» і винні в цій трагедії були покарані.
Це засідання насправді показало причетність до цієї події, тому що лише одна країна — Росія — наклала вето на це рішення. Тобто абсолютно чітко всій демократичній світовій спільності Росія продемонструвала, що не прагне розслідувати подібні злочини і не згодна на те, щоб ці злочинці постали перед судом.
Своїм вето Росія зробила ще один крок з віддалення від демократичного співтовариства, до певної самоізоляції. Подальші кроки будуть пов’язані з тим, що провідні країни світу, у тому числі Україна та ті країни, які постраждали, будуть реалізовувати наступні моделі формування цього міжнародного трибуналу. У мене є велике переконання, що цей трибунал все-таки буде сформовано.
— Якими можуть бути варіанти створення такого трибуналу?
— Вважаю, що насамперед це питання буде поставлено на Генеральну Асамблею ООН. Це абсолютно логічний крок, адже на вчорашньому засіданні майже всі делегації наголошували на тому, що по факту збиття «Боїнга» було скликано Раду Безпеки, яка рік тому одностайно проголосувала за необхідність проведення розслідування і покарання винних. І це рішення фактично зараз не підтримала Росія, яка заблокувала реалізацію рішення, за яке вона голосувала минулого року. Тому абсолютно логічним є постановка питання на ГА ООН, причому у двох площинах. По-перше, чому заблоковано і не реалізовано рішення РБ ООН, і по-друге, чому блокують шлях до справедливого правосуддя у цьому питанні.
— Чи вважаєте ви можливим ухвалення рішення щодо створення трибуналу на ГА ООН, для чого потрібно дві третини голосів, чи не виникне з цим проблеми?
— Вважаю, що слід розглядати цей варіант як реалістичний. Безперечно, є і будуть ті країни, які намагатимуться на цьому грати у якусь свою особливу політику, як і Росія. Попри це досить реалістичним є шлях отримання позитивного рішення на ГА ООН. Тому що в даному випадку це рішення стосується лише забезпечення справедливого правосуддя. Вона не стосується визначення винного чи накладання якихось санкцій чи обмежень. Тому за рішення про справедливе правосуддя повинні проголосувати поважні представники світового співтовариства.
«ВИНЕСЕННЯ НА ГЕНАСАМБЛЕЮ ЦЬОГО ПИТАННЯ БУДЕ ЗДІЙСНЮВАТИСЯ У МАКСИМАЛЬНО ПРИСКОРЕНОМУ РЕЖИМІ»
— Микита Соловйов написав у «Фейсбуці», що створення трибуналу на ГА ООН може виявитися проблематичним саме через США, які на цьому форумі постійно блокують створення трибуналу щодо дій Ізраїлю і можуть бути незацікавленими у створенні такого прецеденту. Що скажете на таке застереження?
— Немає підстав для такого занепокоєння. Коли йдеться про формування міжнародного трибуналу, то безперечно оцінюють всі фактори й обставини. Історія міжнародного правопорядку знає багато різних випадків, у тому числі складних, але принципово треба відрізняти випадок, який відбувся у небі України, у межах юрисдикції української території, від інших випадків. Адже у нашому випадку з точки зору міжнародного правопорядку все абсолютно чітко і зрозуміло. Тобто є агресія щодо України, є бандитська агресія щодо цивільної авіації, до порядку здійснення польотів. Тобто тут немає жодних паралелей з тими випадками, коли є складні міжнародні конфлікти, коли в їх основі є нереалізоване право того чи іншого народу на самовизначення, коли в основі цих конфліктів є реально спірні території, за які країни борються. У нашому випадку немає жодної такої міжнародно-правової підстави, яка б перетворювала цю ситуацію на складну і багатовимірну проблему.
— Які мають бути наступні кроки для внесення пропозиції з винесення проекту створення трибуналу на голосування в ГА ООН, і чи може це вже статися на осінній сесії цього форуму?
— Мені здається, що це питання буде предметом дипломатичних обговорень і певних з’ясувань можливостей формувань порядку денного самої ООН, скажімо, в контексті її засідань і процедур. Відповідно мають відбутися внутрішні процедури, і різноманітні структури ООН мають усебічно вивчити це питання. Але з очевидністю можна сказати, що винесення на Генасамблею цього питання буде здійснюватися у максимально прискореному режимі. Думаю, що в системі ООН буде достатньо ініціаторів цього прискорення.
— До речі, екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко, коментуючи вчорашнє голосування, прямо написав у своєму «Твіттері»: «Росія втратила будь-яке право бути членом РБ ООН. Україна має ініціювати відповідні процедури в ООН». Чи не пора справді ставити це питання на ГА ООН?
— Вважаю, така постановка питання має право на існування. Але насамперед йдеться про те, що вона стане предметом політичних процесів. На мою думку, низка країн будуть прибічниками такої позиції, щоб прискорити питання виключення Росії з Ради Безпеки. З другого боку, інші країни будуть намагатися навколо цього питання формувати більш м’які, реалістичні та результативні позиції.
«АБСОЛЮТНО НЕЛОГІЧНИМ Є НАДАННЯ ПРАВА ВЕТО КРАЇНІ, ЯКА Є ПРИЧЕТНОЮ ДО КОНФЛІКТНОЇ СИТУАЦІЇ»
— Можливо, скоріше може йтися про обмеження використання права вето на певні питання, як пропонує Франція в рамках реорганізації ООН?
— Якщо узагальнено подивитися на ситуацію, то абсолютно нелогічним є надання права вето країні, яка є причетною до конфліктної ситуації. Тому більш ніж очевидно, що в порядок функціонування РБ ООН мають бути внесені зміни. І новий порядок має передбачати чітке правило, якщо країна причетна чи має якусь причетність до цього чи іншого міжнародного конфлікту, то вона втрачає право вето. Інакше кажучи, вона може мати право утримуватися від голосування, голосувати «за», але не повинна мати права вето. Це абсолютно нелогічно: достатньо країні бути членом РБ ООН — і їй все дозволено. З цієї нелогічної конструкції треба обов’язково виходити.
— Експерти називають інші варіанти створення трибуналу, зокрема розгляд цієї справи у Міжнародному кримінальному суді. Можливо, варто не чекати розвитку подій в ООН і вже зараз розглядати альтернативні варіанти?
— Сумніваюся, що буде змішування процесів. На мою думку, розвиток буде відбуватися поетапно. Тобто спочатку будуть вичерпані процедури в системі самої ООН, а потім уже включатимуться в дію ті процедури, які діють, умовно кажучи, за межами самої ООН як установи. Скажімо, той же Міжнародний кримінальний суд у Гаазі діє згідно зі статутом ООН.
— Коментуючи результати вчорашнього голосування, Президент України Петро Порошенко у своєму «Твіттері» написав: «...Україна на цьому не зупиниться. Винні обов’язково мають бути покарані. Це наш обов’язок перед загиблими та їхніми рідними». То які, на вашу думку, перші кроки має робити наша влада у цьому контексті?
— Зараз надзвичайно важливими є інформаційні кроки. Треба максимально багаторазово повторити міжнародному співтовариству всі обставини вчорашнього засідання і максимально розставити дипломатичною мовою крапки над «і». І що активніше Україна зробить цю роботу, то більш результативним буде голосування ГА ООН і в світовому інформаційному просторі більше пошириться правда про ті події, які відбуваються в Україні, і про цю трагедію, яка сталася з малайзійським «Боїнгом».
— Може, паралельно Україні варто розпочати процес визнання Росії агресором і державою-спонсором тероризму?
— Якби Україна робила кроки в цьому плані і в офіційному порядку провадила відносини з Росією як відносини з країною-агресором, то, безперечно, це додало б чіткості, зрозумілості, визначеності в цих процесах.
А ті рішення і заяви, які приймала Верховна Рада, декларативного характеру. Офіційний порядок передбачає оголошення воєнного положення на певній території країни, визначення сторони-агресора, офіційні заяви до ООН щодо країни-агресора. Тобто при цьому має бути здійснений весь міжнародно-правовий і внутрішньо-національний пакет, а цього досі Україною не було зроблено.
— Чому, на вашу думку, цього не відбувається?
— Це непросте питання. І воно пов’язано більшою мірою наступними наслідками: співвідношенням сил, політичним вибором, міжнародно-правовою стратегією.
— Хіба громадськість не може підштовхнути владу бути активною у цьому напрямку, зокрема щодо визнання Росії агресором?
— Основний механізм пов’язаний з наступним: обов’язок влади — боронити суверенну територію країни, звільняти її від агресора, ворога. І святий обов’язок народу полягає в тому, щоб боронити свою землю. Саме в цих обов’язках і лежить розв’язка даного питання. Поки що має місце стримування реалізації цих обов’язків.
