Другий Львівський безпековий форум, що відбувався наприкінці жовтня, видався більш масштабним та представницьким, ніж перший, минулорічний. Напевно, додало ваги заходу посилення в стані організаторів — співголовою ЛБФ, поруч із віце-спікером Верховної Ради Оксаною Сироїд, став екс-командувач сухопутних військ США в Європі, генерал Бен Ходжес.
Відкривав цьогорічний форум міністр закордонних справ України Павло Клімкін, у панельних дискусіях брали участь діючі високопосадовці з силових відомств, а серед спікерів були і всесвітньо відомі експерти. Наприклад, вступну лекцію учасникам заходу прочитав британський журналіст і публіцист, віце-президент Центру аналізу європейської політики (CEPA) Едвард Лукас. Втім, дуже цікавою виявилася і т.зв. молодіжна секція, під час якої «експерти-початківці» — студенти різних вишів — змогли презентувати свої доробки на теми міжнародної безпеки, підвищення обороноздатності України та реінтеграції окупованих територій.
Назвою ЛБФ-ІІ було обрано «Економіка війни чи війна економік», і більшість виступів так чи інакше стосувалася саме економічних аспектів сучасної безпекової ситуації в Європі та у світі.
Перша дискусія форуму була присвячена «Північному потоку-2». Река Смеркені, віце-президент Центру аналізу європейської політики (CEPA), в своєму виступі зазначила, що реалізація проекту вплине на весь ландшафт європейської політики та трансатлантичної взаємодії. Експерти зауважили, що навіть на етапі підготовки «Північний потік-2» уже встиг почати руйнацію єдності всередині Європейського Союзу та НАТО, й у разі його реалізації під загрозою опиняється ефективне функціонування всієї системи колективної безпеки країн Заходу. Але й ще не все.
На думку експертів, ще однією загрозою, яку несе до Європи, крім газу, трубопровод, є можливість його експлуатація для військових потреб. Про це говорив президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» (Україна) Михайло Гончар. Згідно з даними дослідників, за нинішніх умов ніщо не завадить Росії використати «Північний потік-2» для розміщення техніки не лише подвійного, а й суто військового призначення. Йдеться насамперед про розвідувальне обладнання (РФ уже активно використовує саме таким чином засоби захоплені в України бурові платформи в Чорному морі). Експерти вірять, що європейські країни, особливо члени НАТО, дослухаються до попереджень щодо «гібридного потоку» і зроблять висновки. І тому ще один висновок із дискусії — не все ще втрачено, боротьба триває.
Ще одна важлива теза ЛБФ-ІІ — Росія поступово втрачає статус «антизахідного центру №1». На позиції глобального гравця впевнено виходить Китай. При чому використовуючи нібито суто економічні важелі та засоби.
Під час своєї лекції Едвард Лукас згадував нарощування присутності китайських грошей у економіці балканських країн, зокрема, в Чорногорії, де китайці за свої кредитні кошти будують мегаавтобан через усю країну з півдня на північ. Втім, на думку експерта, цього разу йдеться далеко не про суто розвиток інфраструктури, а й про створення умов для залежності Чорногорії від Китаю.
Тема стрімкого збільшення кількості китайських інвестицій у проекти на Балканах і посилення, завдяки цьому, політичного впливу Пекіна в регіоні, останній час активно і стурбовано обговорюється в європейських ЗМІ. В Україні тема китайської гібридної загрози здається далекою та поки що неактуальною, але все частіше можна прочитати новини про плани компаній із Китаю інвестувати кошти в українську інфраструктуру, ІТ, зелену енергетику та сільське господарство. Напевно, вітчизняним аналітикам уже час зайнятися аналізом усіх аспектів та наслідків подібних проектів саме з точки зору геополітики та національної безпеки. Звісно, якщо ми хочемо й надалі просуватися в напрямку євроатлантичної інтеграції.
І третя теза — реінтеграція окупованих територій. На другому Львівському безпековому форумі цій темі було присвячено окрему дискусійну панель — «Політика щодо окупованих територій: як зробити супровід важким для агресора, як запобігти розвитку нових сірих зон» (у який брав участь і автор цього допису).
Росіян Василої, експерт із безпекових питань Інституту розвитку та соціальних ініціатив (Молдова), полковник у відставці та колишній заступник голови прикордонної поліції Молдови, під час свого виступу в межах цієї дискусії навів багато подробиць щодо молдовського варіанту мирної реінтеграції. Головний висновок, який можна зробити з цього досвіду — розвиток економічної та гуманітарної співпраці між центром та «непідконтрольним регіоном» не забезпечує автоматично відновлення повноцінної центральної влади. Реінтеграція людей, може так статися, не приведе до всеохоплюючої політико-правової реінтеграції окупованих території, а стане лише інструментом закріплення особливого статусу сепаратистських анклавів.
Аналізуючи всі наведені, та багато інших тез, що були озвучені під час ЛБФ-ІІ, можна, напевно, зробити ще один висновок — вітчизняні експертні установи мають більш глибоко, більш ґрунтовно та більш різнопланово досліджувати всі аспекти регіональної безпеки, а державні інституції мають навчитися брати до уваги думку найбільш поважних Think Tank-ів. Щоб більше ніколи не повторилася історія, яка сталася навколо Азову, коли спеціалісти із міжнародних аналітичних центрів, роками намагалися пояснити небезпеку ситуації в Азовському морі, зокрема й через побудову Керченського мосту, але наш державний апарат по-справжньому схаменувся лише після настання кризи.
