Минулої неділі в столиці Молдови відбувся багатотисячний антиурядовий мітинг, який організували представники громадянської платформи DA (Demnitate si adevar — Гідність і правда). Однією з головних вимог учасників було проведення дострокових парламентських виборів не пізніше березня 2016 року і створення рівних умов для проведення вільних виборів. Серед вимог також є відставка президента і обрання глави держави шляхом загальних виборів, притягнення до відповідальності винних у крадіжці грошей із банківської системи. У неділю з представниками платформи DA зустрічався прем’єр-міністр Валерій Стрелець, який заявив, що представники уряду республіки готові до діалогу з протестувальниками.
«День» звернувся до молдавського політолога Оазу НАНТОЙ з проханням розповісти про те, що стоїть за багатотисячною протестною акцією в Кишиневі і що може перешкодити досягненню компромісу між суспільством і владою.
— 30 листопада минулого року в Республіці Молдові відбулися парламентські вибори, за підсумками яких суспільство чекало створення проєвропейської коаліції. На жаль, замість проєвропейської коаліції було створено коаліцію з комуністами, яку назвали міноритарною. Одночасно суспільство з обуренням дізналося, що з банківської системи Молдови вкрали близько 1 млрд. доларів, що спровокувало стрімке знецінення національної валюти і відповідно інфляцію, підвищення цін, а також зниження життєвого рівня. Більше того, в суспільстві почали накопичуватися протестні настрої. І ці настрої стала втілювати громадянська платформа «Гідність і правда», про створення якої було заявлено 24 лютого. І ця платформа стала організовувати протестні мітинги: 5 квітня, 3 травня, 7 червня і останній — 6 вересня. І на цих мітингах лунає головна вимога — поверніть державу суспільству. Бо Республіка Молдова отримала імідж узурпованої країни, яка асоціюється з нашими місцевими олігархами, які контролюють структуру правової держави. І очевидно, що протестні настрої не отримують розрядки в суспільстві, навіть за ситуації, коли створений 30 липня уряд став начебто на шлях реалізації деяких вимог. І в цій ситуації залишається відкрите питання, якою мірою наша олігархічна і корумпована влада спроможна піти на поступки щодо тиску суспільства. І з іншого боку, як реагуватиме суспільство? Зараз питання залишається відкритим, бо частина вимог протестувальниів дещо емоційна, що притаманне мітинговій демократії. Але зовсім проігнорувати ці протестні настрої, на мій погляд, влада не може. Тому питання залишається відкритим щодо еволюції ситуації. Можу лише підкреслити, що всі протестні акції на центральному майдані були винятково мирними. І поліція, і протестувальники знаходили спільну мову. А ті агресивні маніфестації біля генеральної прокуратури було організовано маргіналами типу колишнього депутата-комуніста Григорія Петренка, який відзначився тим, що він асоціюється з рухом «Антифа», яке вішало георгіївські стрічки на парканах довкола амбасади України, коли путінська Росія атакувала Україну. Тому я їх відношу до провокаторів, а основні події відбувалися на центральному майдані. І тепер залишається відкрите питання щодо того, чи буде діалог між владою і громадянською платформою і до чого він приведе?
— І який ваш прогноз щодо подальшого розвитку подій?
— Я не готовий давати прогнози. Але, очевидно, що проігнорувати ці протестні настрої влада не зможе, особливо, за ситуації, коли вона продемонструвала свої панічні настрої спробою організувати ганебні альтернативні концерти, запросивши кремлівський пул за участю Кіркорова та інших, щоб загасити протестні настрої. Народ лише сміявся. І це говорить про неадекватність авторів цієї тупої ідеї.
— Чи свідчать останні протестні акції в Молдові про політичну зрілість суспільства?
— Громадянська платформа «Гідність і правда» — це не політична партія чи ще не політична партія. І річ у тім, що за умов молдовської конституції організувати дострокові парламентські вибори, дуже складна процедура і тому я не беруся говорити про те, як розвиватиметься ситуація. Бо є ряд вимог: відставка правління національного банку, керівництва генеральної прокуратури, центру боротьби з корупцією. У нас є проблема з нашим національним громадським телебаченням, яке намагається ретушувати протестні настрої в суспільстві.
— Чи можливий у Молдові сценарій повторення майдану і спроби розгону протестувальників, як це було в Києві?
— Ні, цей варіант виключено. Все ж таки, не треба порівнювати нинішню молдовську владу з періодом правління Януковича.
— Чи означає, що тоді слід чекати компромісу між платформою і владою?
— По-перше, я не бачу силового варіанту. А по-друге, в компроміс я не вірю, бо мова може йти про поступки з боку цих олігархів, які зрозуміють, що коли вони не підуть на ці поступки — це може закінчитися погано.
— А хіба влада, зокрема прем’єр і уряд у цій ситуації нічого не можуть зробити?
— Річ у тім, що це в нас основні проблеми, коли ми говоримо про захоплену державу, то це не стосується уряду, який є виконавчою владою. Поняття захопленої держави в нас асоціюються в основному зі співголовою Демократичної партії Владом Плахотнюком. І в деякій мірі це стосується і Влада Філату — лідера Ліберально-демократичної партії. Тому уряд зараз поставлено в дуже тяжкі умови через перемовини з МВФ. Потрібно буде ліквідовувати три банки, які було залучено до цієї афери сторіччя. Уряд стикатиметься з потребою урізування бюджету і, загалом, у нього незавидна ситуація.
— А чи немає тут російського сліду в цих протестах, з метою дестабілізувати уряд?
— Дуже легко звинувачувати Росію. Не Росія винна в тому, що у нас крадіжка стала національним спортом, а держава захоплена не Путіним, а нашими містечковими олігархами. Те, що Росія зацікавлена в тому, щоб молдовська держава була слабкою і скомпрометувала себе перед Євросоюзом, це — так. А те, що корупція гніздиться в правлячих структурах, — це очевидно.
Що стосується виходу з даної ситуації, то я скоріше б сказав, що це не безвихідь, а знаки питання. Немає відповідей, однозначних сценаріїв, згідно з яким ми дружно зробимо крок до якогось світлого майбутнього. З цими ілюзіями ми покінчили 1991 року.
