Термін «гібридна війна» Росії проти України вже міцно закріпився в аналітичних матеріалах експертів. І включає в себе не тільки інформаційний, дипломатичний, історичний, воєнний компоненти, а і правовий напрямок. 15 грудня Дорогомиловський суд Москви розпочав процес за позовом про визнання подій в Україні 2014 року державним переворотом (Газета.Ru). Притаманний Москві метод — руками самих українців «вирішувати питання» — тут не виняток. Відповідний позов подав колишній депутат Верховної Ради Володимир Олійник, який свого часу разом із Сім’єю Януковича втік на територію агресора. Екс-депутат закликав суд визнати юридичний факт скоєння в Україні держперевороту і, отже, нелегітимність нинішньої влади. За словами Олійника, в засіданні візьме участь колишній президент України Віктор Янукович. «Янукович найближчим часом візьме участь в засіданні», — сказав він в суді.
«Початок розгляду в Московському суді питання про визнання подій в Україні 2014 року державним переворотом — це черговий маразм тиранії, яка переживає соціально-економічну та інтелектуальну кризу», — написав секретар РНБО Олександр Турчинов у «Фейсбуці».
«По-перше, російський суд взагалі не мав права починати розгляд відповідної справи. По-друге, хоч яке б рішення було ухвалене, воно не матиме юридичної сили на території України, — коментує «Дню» юрист-міжнародник Володимир Василенко. — Розгляд справи в російському суді є втручанням у внутрішні справи України. Події, які відбуваються в нашій країні, можуть тлумачити тільки українські слідчі і судові органи. Іноземні органи не мають на це права. Відповідно, жодних правових наслідків цей суд не матиме. З політичної точки зору, це гра на публіку. Знову ж таки, будуть роздмухуватимуть тезу про незаконний уряд в Києві, хунту, яка незаконно захопила владу, а отже, є нелегітимною. Також це є одним з методів підтримання напруження всередині України — тактика так званого «керованого хаосу».
Поки російські суди виконують замовлення і за надуманими причинами порушують справи, які не мають нічого спільного з правом, українська влада і суди не займаються питаннями наслідків російської агресії, хоча доказів достатньо. Доводиться реагувати громадськості. Так, наприклад, організація «Сила права» Андрія Сенченка вже кілька років формує доказову базу і через суди доказує факт агресії Кремля, в той час як представники Адміністрації Президента під час судового засідання відмовлялися визнавати цей факт. Це не просто парадокс — це абсолютна відсутність державницької позиції.
«Основний тягар відповідальності за розслідування і притягнення винних у злочинах Кремля на території України лежить на Україні, а не на Міжнародному кримінальному суді. МКС діє лише там, де держава не спроможна або не бажає притягти винних до відповідальності, — коментував раніше «Дню» доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Г. Шевченка Микола Гнатовський. — На жаль, щодо ясності офіційної позиції української влади нічого не змінилось з 2014 року. Ми живемо в двох паралельних реальностях. Є достатньо багато заяв на найвищому рівні і від Верховної Ради, і від Президента України, і від міністра закордонних справ, які чітко говорять про агресію РФ проти України, але при цьому ніхто не скасовує режим АТО. Втім, це не має прямого стосунку до обов’язку держави переслідувати винних у воєнних злочинах і злочинах проти людяності».
