Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Про «червоні лінії» для Росії

«Візит Тіллерсона (США) до Москви буде дипломатичною пробою сил і позицій, а також своєрідним торгом із розподілу ролей», — експерт
11 квітня, 2017 - 18:34
ФОТО REUTERS

12 квітня відбувся візит держсекретаря США Рекса Тіллерсона до Москви. Поки готувався номер, результати поїздки були ще невідомі. Особливість цьому візитові додають декілька обставин. Зокрема вперше високопоставлений чиновник такого рангу відвідує Росію після приходу до влади республіканського президента. Зазначимо, цей візит відбувається після того, як глави західних зовнішньополітичних відомств обговорили необхідність посилення тиску на Росію, щоб вона відмовилася від «токсичних» зв’язків із режимом Асада, який минулого тижня використав хімічну зброю проти власного народу, в результаті чого загинуло понад 20 дітей. Після цього президент США Дональд Трамп наказав завдати ракетних ударів по сирійській авіабазі, звідки піднімалися літаки з хімічною зброєю.

«Ми бачимо раптовий перехід Вашингтона та Лондона до більш жорсткішої політики щодо Росії, — коментує «Дню» старший віце-президент Центру аналізу європейської політики Едвард ЛУКАС. Питання полягає в тому, чи є за цим  реальний зміст: розмови — одна справа, а щоб справді досягти змін, західні держави повинні бути готовими чинити реальний тиск, використовуючи дипломатичні, економічні та військові важелі. Залишається спостерігати, чи спроможні зробити це розділена Адміністрація Трампа і поглинутий Брекзітом британський уряд».

«ЯКЩО США СИЛЬНІШЕ ПІДТРИМУВАТИМУТЬ УКРАЇНУ — ЦЕ СТАНЕ ГОЛОВНИМ ПОКАРАННЯМ ДЛЯ ПУТІНА»

Сергій СОЛОДКИЙ, перший заступник директора Iнституту світової політики:

— Росія увійшла до Сирії, щоб розпочати, так би мовити, торги із західними столицями, — передусім із Вашингтоном, але також із Парижем і Берліном. До пакета цих торгів мала входити й Україна. Але все одразу пішло не за планом Кремля. США не піддалися на пастку Росії — переговори щодо України та Сирії йшли окремими треками. Це був перший удар по самовпевненій тактиці Москви. Другий удар, звісно, стався минулого тижня після рішучої реакції США на хімічну атаку в Сирії. Росія розраховувала, що сирійська авантюра закріпить за нею роль глобального актора, дозволить врятувати режим Асада (і таким чином зупинить політику зміни режиму), а головне — зафіксує її безальтернативний вплив на Україну. Найбільшим покаранням для Росії буде посилення підтримки України з боку західних партнерів. Москва доклала гігантських зусиль для дискредитації України, аби Захід втратив довіру до українців. Росія робила ставку на суперечки всередині ЄС, а також між європейцями та американцями. Натомість ЄС надає Україні безвіз. Перший закордонний візит Трамп здійснює до Брюсселя. Чим рішучіше США і ЄС виступатимуть єдиним фронтом щодо підтримки сирійського народу, щодо підтримки України, тим менше у Путіна виникатиме спокус діяти шляхом спецоперацій у міжнародних відносинах.

Якщо США ще сильніше підтримуватимуть Україну — це й стане головним покаранням для Путіна. Потрібно більше підтримки в політичній сфері, у військовій, в економічній. Путін веде себе зухвало, бо бачить вагання на Заході.

«ПИТАННЯ САНКЦІЙ МАТИМЕ МІСЦЕ В ДИПЛОМАТИЧНІЙ ГРІ ЗАХОДУ З РОСІЄЮ»

Олександр ЦВЄТКОВ, американіст, професор, Дипломатична академія МЗС України:

— Візит Тіллерсона до Москви буде дипломатичною пробою сил і позицій, а також своєрідним торгом з розподілу ролей, не сфер впливу. Під час переговорів ітиметься про ставлення Росії до Асада.  Сподіваюсь, що там теж пролунає тема Криму. Скоріше за все, після зустрічі кожна сторона зробить короткий коментар, і вони обидві залишаться, в основному, на своїх позиціях.

Для Росії з її прагненням стратегічного панування і домінування у світі козирями є ядерна зброя та силовий варіант. Тому вона захоплює  Крим, щоб силу впливу можна було поширити далі на Середземномор’я. У Сирії залишаються російські військово-морська і військово-повітряні бази, які не можуть працювати самі по собі — їм потрібне політичне прикриття місцевого уряду. Тому Москва тримається за уряд Асада.

Окрім того, Росія намагається розколоти Європейський Союз, а також трансатлантичний союз між Європою та Америкою, втягнути їх в інші баталії, гібридну війну і просуватись далі, залишаючись глобальною силою. Хай як це парадоксально, але ці різкі дії Росії привели до протилежного ефекту — консолідації Заходу.

Одним із стратегічних позитивів цієї ситуації став перегляд Америкою своїх поглядів щодо активізації діяльності на зовнішній арені і співробітництва із Заходом. З другого боку, Захід об’єднує дії, оскільки не можна в наш час застосовувати заборонену людством зброю. Отже, є шанси, що Захід вибудовуватиме один фронт протидії різким випадам російської сторони.

Логіка підказує, що, скоріше за все, підтримка Путіним Асада призведе до погроз або застосування більш серйозних санкцій проти Росії. 

Це питання якраз матиме місце в дипломатичній грі Заходу із Росією. А чи вдасться це реалізувати? Гадаю, це питання буде поставлено на порядок денний, залежно від реакції російської сторони і розслідування по факту застосування хімічної зброї. Але відмова Путіна зустрічатися з Тіллерсоном свідчить про те, що Росія наполягатиме на своїй позиції. В такому разі перед Заходом стоїть дилема: заплющити очі на різке зростання загроз і не доводити до подальшого загострення ситуації у відносинах з Росією або виставити умови — «червоні лінії», які мають стати справжніми «червоними лініями» й для Росії.

«ВАРВАРСЬКА БОМБОВА КАМПАНІЯ МОСКВИ ТА ПІДТРИМКА РЕЖИМУ АСАДА Є ЖАХЛИВОЮ ПОЛІТИКОЮ»

Джон ГЕРБСТ, голова Євразійського центру Діну Патричі в Американській Раді, екс-посол США в Україні, Вашингтон:

— Західні лідери єдині у своєму переконанні, що варварська бомбова кампанія Москви та підтримка режиму Асада є жахливою політикою. Вони засудять Москву за це, але навряд чи зможуть колективно запровадити санкції чи зробити якісь інші конкретні кроки. Все залежатиме від того, чи Вашингтон чітко дасть зрозуміти, що він знову завдасть удару, якщо Асад знову використає хімічну зброю. Чи поширить Вашингтон цю загрозу на використання кластерних бомб і нерозбірливе бомбування цивільних? Можливо, але зараз немає щодо цього певності. Якщо США вирішать, що будь-яке використання авіаударів проти цивільного населення є неприйнятним, то це може гарантувати, що такі військові злочини буде припинено. І це ускладнить для Асада взяття під свій контроль більшої території, бо саме завдяки таким бомбуванням російськими літаками це дозволило йому досягти великих здобутків за останні 16 місяців.

Що стосується доктрини Трампа, то на сьогоднішній день її не існує за винятком наступного: не можна використовувати хімічну зброю проти мирного населення.

Микола СІРУК, «День»
Газета: 
Рубрика: