Восьмого лютого парламент Японії ухвалив резолюцію на підтримку суверенітету й територіальної цілісності України, висловлюючи занепокоєння щодо напруженості ситуації на кордоні країни і закликаючи японський уряд докласти зусиль до мирного врегулювання територіальної загрози. Про це, а також наскільки добре Японія розуміє складність українського питання, розмовляли з політологинею, доценткою Університету Цукуба, віцепрезидентом Асоціації україністів Японії пані Ацуко ХІҐАШІНО.
«В ЯПОНІЇ ІСНУЮТЬ ПРОБЛЕМИ ЩОДО РОЗУМІННЯ СПРАВЖНЬОЇ УКРАЇНСЬКОЇ СИТУАЦІЇ»
Юлія ДЗЯБКО: — Пані Ацуко, розкажіть, будь ласка, про себе. Як давно ви займаєтеся дослідженням української політичної ситуації? Чи доводилося вам бувати в Україні?
— В Японії існує думка, що я займаюся українськими студіями. Насправді ж сфера моїх досліджень значно ширша, це — зовнішні політики ЄС і НАТО в контексті міжнародної політології. Оскільки Україна є вкрай важливим сусідом як для ЄС, так для і НАТО, до тематики моїх розвідок входить і питання східного партнерства ЄС і НАТО з Україною. Коли ж 2014 року Росія незаконно анексувала Крим і, починаючи з 2021 року, почала нагромаджувати свої війська на кордоні з Україною, виникла серйозна загроза стабільності не лише України, а й усієї Європи. Тому останнім часом саме ця тема є об’єктом моїх досліджень.
Я люблю Україну, але, на жаль, мені довелося побувати лише в Києві. Хотілося б відвідати ще Одесу, Львів та інші українські міста.
Ю. Д.: — 27 січня відбувся II Міжнародний Форум «Україна та Японія в регіональному і глобальному контексті», де ви брали участь як експерт уже вдруге. Які важливі питання розглядаються в межах Форуму?
— Центральною метою Форуму є дискусія, присвячена політичній ситуації, що склалася у Східній Азії, крізь призму Японії та ситуації в Євразії з погляду України. Серед іншого обговорюється, що Україна та Японія можуть робити разом задля розв'язання геополітичних проблем. Так, на минулорічному форумі представники Японії мали можливість обґрунтувати своє занепокоєння щодо дій Китаю в Азії, тоді як учасники із України поділилися баченням політики Росії. Цього року дискусія просунулася на крок вперед і, зокрема, було детально обговорено можливі заходи задля формування більш ефективного міжнародного порядку. На мою думку, ця платформа Форуму має дуже добру перспективу, тому хотілося б її продовжити. Я зі свого боку охоче долучуся до подальших дискусій.
Ю. Д.: — 2014 року, коли розпочалася російсько-українська війна (так звана українська криза), спочатку в японських ЗМІ, а згодом і в наукових дискурсах часто лунали проросійські наративи на кшталт того, що в Україні відбувається внутрішня війна, про те, що жителі Донбасу є етнічними росіянами і насправді хочуть приєднатися до Росії, про те, що українці й росіяни — братні народи тощо. Чи лунають ці наративи сьогодні й чи змінилося розуміння російсько-української війни в Японії за останні вісім років?
— Так, на жаль, як ви слушно зауважили, ці наративи продовжують мати місце. Наразі помітною є ситуація так званого бачення України крізь призму Росії, що його поширюють політики і колишні дипломати, котрі мають міцні зв’язки з Росією. Саме з цієї причини в Японії існують проблеми щодо розуміння справжньої української ситуації. Ці наративи почали знову лунати наприкінці минулого року, коли почалася ескалація російських військ вздовж кордону України і Росії. Брак розуміння України та нестача фахівців, які можуть пояснити справжню ситуацію японською мовою, призводять до того, що японці сприймають і вірять цим наративам. Тому і моїм, зосібна, завданням є поширювати в Японії достовірну інформацію про Україну.
ПИТАННЯ САНКЦІЙ
Ю. Д.: — 21 січня прем’єр-міністр Японії Фуміо Кішіда після онлайн-перемовин з президентом США Джо Байденом пообіцяв вдатися до рішучих дій у разі російського вторгнення в Україну. На вашу думку, як японський уряд оцінює російську загрозу? І якої реальної підтримки варто очікувати Україні з боку Японії як однієї із найбільших демократичних сил світу і члена G7?
— Почну з того, що думає японський уряд стосовно можливості військового вторгнення Росії. Не лише Японія, а й США разом з європейськими країнами насправді достовірно не знають, чи військове захоплення України таки відбудеться. І хоча японський уряд ще не висловив конкретної думки щодо ймовірності таких дій з боку Росії, потрібно усвідомити, що коли Росія таки наважиться на цей крок, у неї є все необхідне для цього. Відтак усім країнам потрібно об’єднатися, щоб вирішити це питання.
Стосовно того, до яких реальних заходів Японія може вдатися у разі вторгнення, то це, по-перше, підтримка України; по-друге, підтримка ЄС (інакше кажучи, країн-однодумців); по-третє, запровадження санкцій щодо Росії. Тепер детальніше про кожен із пунктів. Щодо першого, то вже упродовж багатьох років Японія здійснює підтримку України, зокрема надає медичну техніку для лікарень на сході України. Гадаю, на додачу до цього буде розглянуто новий пакет допомоги. До прикладу, Єврокомісія уже здійснила макрофінансову допомогу Україні в розмірі 120 млн євро; на мою думку, Японії теж варто долучитися. Щодо другого, то нещодавно американський уряд звернувся до Японії та Південної Кореї з проханням скоротити закупівлю природного газу з метою його перенаправлення до Європи. На мою думку, для Японії такого роду рішення не буде приводом для конфронтації з Росією, однак безпосередньо сприятиме врегулюванню енергетичної кризи в Європі. І стосовно третього кроку, то вночі 5 лютого з’явилися новини, що Японія приступила до розгляду потенційних санкційних заходів щодо Росії. До цього часу представники японського уряду не робили жодних публічних заяв про ймовірність санкцій. І от нарешті є реальні сигнали щодо просування цього питання. У грудні 2021 року на зустрічі міністрів закордонних справ країн G7 з боку Японії пролунала заява: «Росія повинна чітко усвідомити, що в разі продовження нагнітання військової агресії щодо України вона зазнає масштабних втрат». На мою думку, після такої гучної заяви Японія не може змінити думки щодо санкційних заходів чи вдатися до малоефективних обмежувальних дій щодо Росії. З іншого боку, існує припущення, що все-таки США, Велика Британія та інші країни-представники G7 наполягли, щоб Японія долучилася до запровадження санкційного пакету.
Ю. Д.: — 8 лютого парламент Японії одностайно ухвалив резолюцію на підтримку України. Як ви прокоментуєте цю подію?
— Насамперед варто зазначити, що позиція Японії стосовно територіальної цілісності й суверенітету України залишається незмінною, а відтак очевидно, що навіть без тиску з боку інших країн японський уряд буде розглядати можливі санкції стосовно Росії. Однак як японці мені дещо шкода, що в резолюції Японія нечітко висловила свою позицію. У тексті резолюції зазначено: «Стан справ на українському кордоні дестабілізовано внаслідок дій іноземних сил, ситуація продовжує залишатися напруженою». Усім зрозуміло, що «іноземними силами» є саме Росія і що на Росії лежить відповідальність за створення цієї напруженості. Проте власне слово «Росія» не фігурує, щоб уникнути прямої критики у бік Росії. У такий спосіб Японія намагається бути надмірно обережною щодо Росії, не вказуючи на речі, на які необхідно вказувати. На мою думку, це одна із проблем Японії.
«ЯПОНІЯ ЯК КРАЇНА З ДОСВІДОМ ПРОБЛЕМ ПІВНІЧНИХ ТЕРИТОРІЙ ПОВИННА БІЛЬШ РІШУЧЕ ПРОТИСТОЯТИ РОСІЇ»
Ю. Д.: — Водночас 14 січня голова МЗС Росії Лавров оголосив про плани відвідати Японію в найближчому майбутньому. Чи візит Лаврова все ж може вплинути на дії Японії стосовно захисту України задля продовження мирних перемовин щодо північних територій Японії?
— Особисто я проти приїзду Лаврова до Японії найближчим часом. Якщо зустріч міністрів закордонних справ Японії та Росії стане приводом для обговорення ситуації в Україні, то — нехай. Проте якщо переглянути план візиту Лаврова до Японії, який було оприлюднено в січні, то, мабуть, ітиметься лише про обговорення японсько-російських справ. Зараз державам G7 і країнам-членам НАТО як ніколи необхідно об’єднатися навколо розв'язання проблеми можливого військового вторгнення в Україну. Натомість просування японсько-російського питання сигналізуватиме про порушення злагоджених дій Японії із Заходом. У разі ж, якщо японсько-російські перемовини все-таки відбудуться, Японії потрібно взяти до уваги дії США та ЄС. Адже, в принципі, перш ніж такі перемовини можуть відбутися, і США, і країни ЄС будуть розмовляти з представниками українського уряду для того, щоб попередити, що українське питання не обговорюватиметься без України, а також щоб повідомити Україну про можливий зміст перемовин з Росією. Це сприятиме поглибленню довіри з боку України.
Ольга КВАСНИЦЯ: — Військовий оглядач, колишній старший офіцер Сил самооборони Японії Куон Амата у статті «Готуймося до вторгнення Росії в Україну! Що повинна зараз зробити Японія» висловив думку, що Токіо має призупинити перемовини з Москвою з питання мирної угоди щодо північних територій Японії. Як ви це прокоментуєте?
— Я вважаю, що питання підписання мирного договору між Японією та Росією (інакше кажучи, проблема Північних територій) і проблема можливого військового вторгнення Росії в Україну є абсолютно різними, так що між ними не потрібно проводити паралелі. Однак Японія справді досить обережно поводиться з Росією — зокрема, санкції, запроваджені після незаконної окупації Криму, були малоефективними.
Хоча, на мою думку, попри таку обережність Японії стосовно Росії ба навіть припинення підтримки України Японією, це ніяк не пришвидшить повернення Північних територій. Якби ця країна бодай розмірковувала про повернення Північних територій, навіщо вона тоді загарбувала б Крим, спричиняла військову агресію на сході України, захоплювала владу в Південній Осетії та Абхазії, які територіально належать Грузії? Я думаю, якщо Росії вдалося щось загарбати, вона вже ніколи цього не поверне.
Японія як країна з досвідом проблем Північних територій повинна більш рішуче протистояти Росії, а країни ЄС не повинні ігнорувати поширення російської сфери впливу. Тому, доки не зникне військова напруженість на українському кордоні, перемовини щодо мирного договору між Росією та Японією, на мою думку, не повинні відбуватися.
О. К.: — Яким чином, на вашу думку, позначиться на відносинах Японії та Китаю рішення японського уряду підтримати дипломатичний бойкот Олімпіади в Пекіні?
— Я не думаю, що це якось може вплинути. Адже, незважаючи на те, що Японія не відправила офіційну урядову делегацію, японську команду представляли президент Олімпійського комітету Японії Ясухіро Ямашіта та президент Комітету Олімпійських та Паралімпійських ігор у Токіо Сейко Хашімото. Більше того, пані Хашімото є депутаткою парламенту (Прим. ред. — Палата Радників Японії), а японський уряд ніколи публічно не вживав слова «бойкот». Навпаки, Японія максимально обережно поставилася до Олімпіади в Пекіні.
«ЗА ОСТАННІ КІЛЬКА РОКІВ РОЗУМІННЯ УКРАЇНИ В ЯПОНІЇ ЗНАЧНО ПОГЛИБИЛОСЯ»
Ю. Д: — 26 січня Україна та Японія відзначали 30-річчя встановлення дипломатичних відносин. Яким чином, на вашу думку, змінилися відносини між Україною та Японією за цей час і які перспективи майбутніх відносин?
— Посол України в Японії Сергій Корсунський у своїх дописах у Твіттері й інших соціальних мережах активно інформує як про Україну, так і про теперішню загрозу. За останні кілька років розуміння України в Японії значно поглибилося. У свою чергу, японська версія «Укрінформу», яка повідомляє про свіжі українські новини японською мовою, також відіграє неабияку роль у поширенні достовірної інформації про Україну в Японії.
Проте існує ще дуже багато завдань. Незважаючи на зазначені позитивні зміни, найбільшою проблемою є те, що в Японії немає достатнього розуміння України. І це стосується не лише браку фахівців з українських питань, а й того, що у висвітленні України є запит на знавців Росії. Намагання побачити Україну очима Росії (або радше — очима японських фахівців з російських питань) у будь-якому разі є апріорі повне упереджень, що лише ускладнює шлях до пізнання України. Про Україну варто запитувати насамперед в українців, а також фахівців, котрі досліджують Україну без якогось посередництва. Доки не буде виконано цієї базової умови, в Японії розуміння України не зміниться. Це — найбільше завдання.
Ю. Д.: — Що б ви побажали українцям у цей непевний час?
— Дорогі українці, зараз в Україні дуже складна ситуація. Я щиро вважаю, що будь-яка зміна статус-кво силою є неприйнятною. У жодному разі не можна допустити зазіхання на мирне життя людей. Я одна із тих японців, котрі люблять Україну, і тому зі свого боку докладу всіх зусиль, щоб теперішнє питання вирішилося мирно, зокрема продовжу відверто обговорювати можливі шляхи подолання загрози як з боку японської, так і міжнародної спільноти. Найважливішим є те, що долю України мають право вирішувати лише українці. Якщо сьогодні волевиявленням українців є приєднання до Заходу, то участь Японії полягає в беззаперечній підтримці вашого бажання. Потрібно захищати принципи свободи будь-якої країни у приєднанні до певного блоку і не допускати втручання іншої держави у хід справ.
— Дякуємо за послідовну підтримку України і бажаємо успіхів у вашій праці!
Переклад з японської — Юлії ДЗЯБКО
