Коли в США та Великобританії лише говорили про експеримент з набуттям колективного імунітету від COVID-19, Швеція почала реалізовувати його на практиці. Незважаючи на те, що епідемія в країні набирає обертів, карантин там запроваджувати не збираються, а обмежувальні заходи мають лише рекомендаційний характер. Тут продовжують міждержавні перельоти з країнами, які це поки дозволяють, громадський транспорт працює у звичному режимі, а громадяни живуть звичним активним соціальним життям. Така політика може видатися ризикованою. Але головний епідеміолог Швеції Андерш Тенгел пояснює, що друга хвиля епідемії восени — цілком реальна. Тому якщо шведи сформують колективний імунітет протягом першої хвилі — друга вдарить по них менше, на відміну від країн, які нині проводять більш жорсткі заходи. Таку позицію підтримують і в уряді — до того ж, відсутність карантину зменшить втрати від епідемії для економіки.
Про те, чому Швеція може дозволити собі не боятися пандемії, ми поспілкувалися з українкою із Стокгольма Юлією ЮРЧУК. Понад 11 років вона проживає у Швеції, викладає в університеті й перекладає художню літературу зі шведської українською мовою.
— Юлю, як змінилося ваше життя після початку епідемії?
— Через те, що у нас немає карантину, змін не багато. Наразі не працюють університети й гімназії, зокрема університет Сьодерторн, у якому я викладаю. Ми займаємося зі студентами дистанційно через Zoom. Школи, до слова, у нас працюють. Але багато батьків самостійно вирішують не відправляти своїх дітей на уроки. Наприклад, моя дитина також поки не ходила до школи. І це поширена ситуація. Для порівняння: із двох класів на паралелі моєї доньки зробили один клас, бо майже половина дітей не відвідує заняття. У нас умови такі: якщо у дитини є будь-які симптоми вірусної інфекції — її краще залишати вдома. Взагалі, в нашій школі з розумінням поставилися до того, що деякі батьки хвилюються і не відпускають дітей до школи. Щодня ми отримуємо домашнє завдання, а для дітей починаючи з четвертого класу і старших навіть зробили відеоуроки, щоб вони почувалися, як у школі. Фактично нічого не змінилося після початку пандемії, єдине — частина людей справді почали працювати вдома, уже не так багато пасажирів у транспорті.
— Більшість протиепідеміологічних заходів у Швеції мають рекомендаційний характер, а чи є все-таки суворі заборони?
— Не багато, але є. Наприклад, останнім часом запровадили обмеження, що не можна збиратися групами у більше ніж 50 осіб. Це дуже вплинуло на релігійні зібрання. Цієї неділі у нас був Великдень, але відкритих служб у церквах не було, оскільки на них завжди збирається більше, ніж 50 людей. Відправи перевели в онлайн. Шведи взагалі дуже секуляризовані. Але все ж є групи людей, котрі ходять до церкви, особливо на великі свята. Тому для них це прикра новина. Через обмеження зібрань люди почали скасовувати весілля, не можуть належним чином провести похорони.
«НАЙБІЛЬША РИЗИК-ГРУПА — МЕШКАНЦІ БУДИНКІВ ДЛЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ»
— Мені відомо, що відвідувати роботу і розважальні заклади у вас не заборонено, але влада рекомендує за можливості від цього утримуватися. Наскільки дотримуються цих рекомендацій?
— Якщо дивитися по місту, то люди мало цього дотримуються. Ресторани й тераси біля них заповнені, як і раніше. Люди сидять у натовпі й не звертають уваги на рекомендовані дистанції. Спортзал, до якого ми ходимо, також зараз переповнений. Що цікаво, серед відвідувачів багато людей, які старші за 60 років. Це ризик-група, якій наполегливо радять залишатися вдома, але вони не слухають. Взагалі, у шведів дещо інше сприйняття ? в 60 вони вважають себе цілком молодими. Водночас у Стокгольмі частина людей старшого віку проживають у будинках для людей похилого віку. Там ситуація дещо інша. 40% померлих від коронавірусу були мешканцями саме цих закладів, вони виявилися найбільшою ризик-групою. Тому зараз ці установи перевели на закритий режим. У дні Великодніх свят їхніх мешканців мали б навідувати рідні, але тепер такої можливості не буде.
— А як щодо прогулянок на свіжому повітрі? Мабуть, поменшало людей на вулицях?
— Навпаки, шведи досі багато гуляють. Ми з родиною робимо так само, адже свіже повітря добре впливає на імунітет. Там, де ми проживаємо, я взагалі не помітила особливої різниці між періодами до епідемії та під час неї. Оскільки зараз все працює на рекомендаційних засадах, людям легше слухатися чи не слухатися. Кожен вирішує сам для себе, як йому краще. Хтось хоче посидіти вдома, хтось — ні.
«ДОТРИМАННЯ ДИСТАНЦІЇ — НЕ ВИКЛИК»
— Як мені відомо, для шведів цілком звичне дотримання соціальної дистанції: вони люблять жити на самоті, тому навмисно обмежувати соціальні контакти немає потреби. Це так?
— Справді, тут багато людей живуть поодинці. Тому дотримання соціальної дистанції для Швеції не є значним викликом. Люди особливо не входять у контакт на вулиці. Контакт між батьками й дітьми теж не надто міцний. В Україні зовсім інші звички, багато хто живе разом з батьками або близько, і це просто нереально — тривалий час не зустрічатися. А шведи можуть бачитися з рідними кілька разів на рік. Разом з тим зараз, у період Великодніх свят, багато людей жалкують, що не зможуть відвідати батьків, які проживають у будинках для людей похилого віку. Для багатьох це була б друга-третя зустріч на рік, утім, зараз вони відчувають потребу побачитися. Це своєрідні культурні особливості.
— То відсутність жорстких обмежень зумовлена здебільшого культурними особливостями чи це комплекс факторів?
— Мені здається, до такого рішення спонукали кілька причин. По-перше, Швеція — країна невелика. Тут всього 10,5 мільйона населення. Густота населення також не надто висока, великих міст не багато. У Стокгольмі зараз найбільше хворих по всій Швеції тому, що це найбільше місто з найбільшою густотою населення, і тому люди тут найбільше комунікують одне з одним. По-друге, шведська культура не передбачає тісних соціальних контактів. По-третє, епідемія та карантин негативно впливають на економіку. Не запроваджуючи жорстких заходів, ми мінімізуємо цей вплив. Хоча насправді економічна ситуація зараз не найкраща і відсутність карантину не допомогла. Дуже багато людей у Швеції за останні два тижні втратили роботу. Кількість безробітних уже перевищила рівень періоду кризи 2008-го. Багатьох людей скорочують, і це по-своєму страшно. Але варто розуміти, що Швеція — заможна країна. Національний банк одразу видав купу дотацій для бізнесу, банки дозволили платити лише відсотки за кредитами, а не погашати саме тіло кредиту. Також людям, які знімають квартири, хочуть дозволити певний період часу не платити за житло. Влада може собі дозволити такі економічні рішення, які для України будуть практично нереальними.
— То все ж, який результат дав цей своєрідний шведський «експеримент» з боротьбою проти вірусу без карантину?
— Варто одразу зазначити, що у нас від початку не було жодної паніки через пандемію. Довіра до державних інституцій на дуже високому рівні. Незалежно від того, чи слухаються люди порад, чи ні, вони все одно впевнені, що перебувають у хороших руках. І хоч би як розгорталися події далі — все буде гаразд. Шведи вірять у те, що вони живуть у найкращій, наймодернішій країні світу. Навіть при тому, що в медицині є свої проблеми, люди переконані, що нічого кращого, ніж ті рішення, які їм пропонують, бути не може. Ця віра в державу справді дає велику силу та впевненість.
РЕАНІМАЦІЇ — Є, МЕДИКІВ — НЕ ВИСТАЧАЄ
— Ви згадали про недосконалість медичної системи. Які в ній є проблеми, що можуть завадити боротися з епідемією?
— Коли пандемія лише почала ширитися, у Стокгольмському регіоні було всього 90 реанімаційних місць. Але влада за тиждень змогла їх подвоїти. За останньою інформацією кількість місць для реанімації збільшили ще на 80%. Наразі потреба закрита, медики навіть звітують, що у Стокгольмі 20% реанімацій поки вільні. Тому якщо захворюваність різко зросте, місця для інтенсивної терапії будуть. Влада постійно наголошувала людям, що не потрібно хвилюватися через медицину: необхідні кошти на медичну інфраструктуру є, і в разі потреби будуть можливості закупити техніку й відкрити стільки реанімаційних місць, скільки буде необхідно.
Водночас залишається проблема кадрів. Навіть якщо техніку закуплять — утворилася така ситуація, що на ній практично нікому працювати. Тривалий час до цього у нас відбувалися систематичні скорочення в системі медицини. Багато лікарів та медсестер втратили роботу. Це було пов’язано з переходом на new public management. Це нова система управління лікарнями, де потрібно економити на всьому. Тому видатки на систему охорони здоров’я вирішили зменшити за рахунок скорочень персоналу. Щоб підготувати медика, його потрібно вчити протягом багатьох років ? не може прийти людина з вулиці й рятувати життя. Тому зараз багато людей, які раніше працювали в системі медицини, але залишили її, почали повертатися, щоб допомогти в цей кризовий момент. Також студенти-медики пішли допомагати в лікарні.
— Я читала, що у Швеції існує дискримінація у сфері медичних послуг, з чим вона пов’язана?
— Швеція, як і будь-яка заможна країна, має випадки дискримінації. У нас є мігранти, біженці, люди, що не мають легальної підстави проживати тут. Для них велика проблема: як отримати допомогу, якщо ти поза цією системою, не маєш документів. Це завжди складно, але в такі кризові періоди, як зараз, — це питання життя і смерті. Трапляється побутова дискримінація. Навіть коли людина має всі необхідні документи і права, вона не застрахована від того, що хтось із медперсоналу може мати расистські переконання і допомагатиме в першу чергу етнічному шведу. Це проблеми, які є в усіх багатих країнах, що мають етнічно строкате населення. Цього не можна уникнути. За законом усе виглядає ідеально, всі повинні мати рівний доступ до медичного обслуговування, але на практиці це не так. Є навіть дослідження, які демонструють, що мігранти проводять у чергах до лікаря набагато більше часу, аніж ті, хто народився у Швеції.
— На вашу думку, чи можна було б шведський досвід боротьби з епідемією або якісь його елементи застосувати в Україні?
— Як на мене, люди в Україні та Швеції не так суттєво відрізняються одні від одних. У Швеції є ті, хто рекомендації влади сприймає серйозно, і ті, хто не сприймає. Якщо в Україні чи в будь-якій іншій країні прибрати заборони і запропонувати рекомендації, їх сприйматимуть так само. Хтось буде серйозно до них ставитися, а хтось ні. У кожній країні є люди, які дотримуються думки, що коронавірус — це не така серйозна хвороба, як її описують. Тому навряд чи за якихось умов усі люди можуть самовільно обмежити своє пересування та спілкування. Але є моменти, в яких карантин в Україні можна було б послабити за шведським прикладом. Як на мене, дуже важливою зараз є можливість доступу до прогулянок на свіжому повітрі. Я не бачу доцільності в забороні відвідувати парки чи прогулянок по лісу. Якщо людина гуляє сама чи навіть із сім’єю по лісу, чим це може створити небезпеку для неї чи інших людей? Як на мене, це головне, що варто було б запозичити до української моделі карантину.
* * *
На момент підготовки матеріалу Швеція замикала першу двадцятку країн з найбільшою кількість хворих на COVID-19. Захворіли трохи майже десять із половиню тисяч, вилікувалися понад 380 людей, а померлих натомість було в кілька разів більше — майже 900. Проте ця картина не показова. Ще 12 березня у Швеції наголосили: тестуватимуть на коронавірус лише у випадках, які потребують госпіталізації. Відповідно легкі випадки захворювання опинилися поза статистикою, що штучно її занижує. Так що наскільки ефективним буде шведський досвід у боротьбі з коронавірусом — покаже лише час.
