Спільна прес-конференція міністрів закордонних справ Німеччини, Франції та України Франка-Вальтера Штайнмайєра, Жаном-Марком Еро і Павла Клімкіна в Києві продемонструвала розходження сторін у розумінні того, як мають виконуватись Мінські домовленості. Український міністр цілком слушно говорив про необхідність забезпечення реальної безпеки, яка можлива «якщо в нас на Донбасі не буде російських регулярних військ, нескінченної кількості найманців, якщо на Донбас перестане потрапляти зброя, боєприпаси і все, що Росія намагається всі ці місяці постачати на Донбас». І тільки після цього можна говорити про вибори, наголосив міністр, інакше все це можна розглядати як бажання Росії «інтегрувати» в Україну Донбас для дестабілізації ситуації.
Тим часом, і Штайнмаєр, і Еро наголошували на тому, що Україна повинна повністю виконувати мінські домовленості, які є лише єдиною альтернативою врегулювання конфлікту на Донбасі. Більше того, німецький міністр наголосив, що до зустрічі міністрів у нормандському форматі 3 березня у Парижі від України очікують плану щодо модальності (логіки і форми) проведення виборів на Донбасі. За яким, додав Штайнмаєр, наступний крок закон про вибори в цьому регіоні.
Щоправда, журналісти так і не почули від обох міністрів, як вони збираються спонукати Росію до виконання нею своєї частини Мінська-2. Навряд чи когось в Україні могла задовольнити така відповідь Штайнмаєра: «Ми не можемо погодитися з тим, що порушується перемир’я на Донбасі... Я думаю, що під час нашої зустрічі у Парижі ми будемо досягати певних необхідних компромісів, і ми домовимося щодо спільної позиції і зможемо подолати усі рови, які нас ще розділяють».
Тим часом Жан-Марк Еро у своєму виступі чимало часу присвятив тому, що Україні потрібно мати уряд, який має виправдати сподівання Майдану, буде реалізовувати реформи, які передбачено у тому числі Мінськом-2, і які потрібні Україні для вирішення проблем, щоб не залишитися посередині цього броду.
«День» звернувся до експертів з проханням прокоментувати, як має діяти Україні в цій ситуації, коли від неї вимагають повного виконання Мінська-2, у той момент коли протилежна сторона не виконує першого пункту — припинення вогню.
Голова комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна ГОПКО вважає, що перш ніж говорити про модальність виборів, «має відбутися виконання безпекових питань: припинення вогню, виведення військ, доступ ОБСЄ та безпекової місії, а не лише спеціальної моніторингової, обмін нашими політичними в’язнями, а нас штовхають/змушують до сценарію визнання «ЛНР» — «ДНР».
«НІЯКИХ ВИБОРІВ НА ДОНБАСІ ПОКИ ПОСЛІДОВНО НЕ ДІЙДЕМО ДО 11 ПУНКТУ МІНСЬКА-2»
Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, доктор політичних наук, конфліктолог, професор Київського національного університету ім.Шевченка:
— Як тепер видно, і Німеччина, і Франція намагаються відносно України реалізувати план Мореля.
Такий проект умиротворення жертви Німеччина і Франція вже відпрацювали по Південній Осетії, яка вже збирається провести референдум по приєднанню до Росії. Тоді у 2008 році цей план передбачав легалізацію анексії Південної Осетії від Грузії. І проголошення незалежності Абхазії та Південної Осетії відбувалось з метою створити ареал міжнародної суб’єктності, що дозволяє заключати міждержавні договори. Це був спосіб міжнародної легітимації. У випадку Південної Осетії та Абхазії все це робилось задля встановлення стабільного миру. Мовляв тоді Грузія не буде зазіхати на окуповані території, коли ті є суб’єктом РФ.
А зараз за сприяння Німеччини та Франції, які прагнуть стабільного миру, нам готують анексію Донбасу як першу частину приєднання цієї території до Росії. І власне проведення виборів передбачає закріплення в органах місцевої влади російських ефесбешників і маріонеткового режиму. Цей період — проведення виборів — призначений для того, щоб Росія реально встановила владу в центрі, так і власне на місцях. Після цього проводиться референдум про приєднання і ця територія як незалежна підписує договір з РФ про надання їй статусу суб’єкта РФ.
Можливо це відбудеться не одразу, і Росія може надати Донбасу відкладений статус суб’єкта РФ. Але в міжнародній практиці це буде означати законну територію Росії. І власне Штайнмаєр разом з Еро проштовхує цей план, щоб Україна через децентралізацію надала Донбасу право на самовизначення. Очевидно, така домовленість існує між Штайнмаєром і Путіним, які вбачають у цьому запоруку найбільш стабільного миру і закінчення конфлікту, звичайно, у своїх інтересах. Тоді Франція та Німеччина з радістю знімуть усі санкції проти Росії.
Тут дивує те, що ці міністри ігнорують миротворчу стратегію ООН, статут ООН, нав’язуючи Україні таку схему. І у даному випадку виконуючи Мінську угоду, ми добровільно віддаємо територію. Якщо говорити про стратегію врегулювання конфліктів, то відповідно до неї має бути підписана і виконана угода про припинення вогню, відведені озброєння, бойовики мають бути роззброєнні, іноземні війська виведені, контроль за кордоном відновлено. Як же ці умови, адже без них ніхто не визнає ці вибори легітимними, включаючи саму Німеччину. Чому вони все це ігнорують, щоб проштовхнути цей план анексії Росією Донбасу? Це план анексії Росією української території, який Німеччина втілює в особі Штайнмаєра.
— А міністр Клімкін вважає, що російське бачення виконання Мінських угод стосується спроби інтегрувати в Україну Донбас для дестабілізації ситуації. Хіба це не так?
— Слово інтеграція у даному випадку недоречна. Як ви можете інтегрувати ворожу територію, яка контролюється російськими військами, і яка створюється як плацдарм для вторгнення в Україну і знищення як такої? Як ви можете інтегрувати людей, 90% яких ненавидять Україну і готові розстрілювати українців? Мета Росії остаточно знищити Україну як державу.
— Якою все таки має бути позиція України у даному випадку, щоб захистити свої інтереси?
— Є чітка послідовність пунктів Мінської угоди і вибори стоять 11 пунктом. Поки не буде виконано 9 пунктів, ніякої розмови про модальність виборів не повинно бути. Нас ніхто не має звинувачувати, що ми не виконуємо якісь пункти. Ми маємо наводити переконливі аргументи, що Німеччина і Франція як посередники не досягли послідовного виконання угоди.
Тому у даному випадку ми повинні відстоювати свої інтереси, якщо хочемо зберегти свою територіальну цілісність, бо реалізація Міньску-2 може привести до розвалу держави. Це якраз та мета, яку Путін не досяг воєнним шляхом. Тепер він зможе досягти цього воєнно-політичним шляхом за допомогою наших партнерів. Тому ніяких виборів поки послідовно не дійдемо до 11 пункту Мінська-2.
