У червні 2020-го я вперше побував на Чорнобильській атомній електростанції, де відбулася презентація другої книжки документів радянських спецслужб «Чорнобильське досьє КГБ. Від будівництва до аварії». Тоді ми відвідали не тільки територію самої станції, а й мертве місто атомників – Прип’ять. Повернувшись з поїздки, я зокрема написав: «Це місце ввібрало в собі різні часи, проблеми й виклики, демонструючи людям — силу й слабкість минулого та сучасного. Вся потуга командної системи радянського союзу з її постійним бажанням контролювати не лише власних громадян, а й закони природи, виявилася безсилою перед викликом 1986 року, коли вибухнув 4 реактор Чорнобильської атомної електростанції. Попри героїчну боротьбу багатьох людей з атомом, що вийшов з-під контролю, через різні причини ця катастрофа апріорі стала можливою, а її наслідки ми пожинаємо та пожинатимемо ще багато років».
Хоч війна на сході України на той момент тривала вже більш як шість літ, мало хто собі уявляв, що за півтора року на цю знищену радіацією землю прийде нова біда – російські загарбники. Найкоротший шлях до Києва проходив саме через ЧАЕС та зону відчуження на півночі Київщини. І саме ним з території Білорусі в перший же день широкомасштабного наступу сунули рашисти. Відомо, що станцію охороняли військовослужбовці Національної гвардії, які чинили опір оркам. Хто ще захищав ЧАЕС і чому ворогу так швидко вдалося захопити об’єкт?
«Крім нацгвардійців, на станції перебували 84 рятувальники. Також навколо ЧАЕС перебували інші сили й засоби захисту – прикордонники, ЗСУ, Національна гвардія, - відповідає на моє запитання міністр внутрішніх справ Денис Монастирський. - Але їхня кількість була в десятки разів менша за кількість наступаючих сил ворога. Ми були готові до окремих груп нападу, до зупинки диверсійних загонів, але зіткнулися з широкомасштабним наступом, який зупинили тільки під Києвом».
Після місячного стояння в передмісті столиці, де рашисти скоїли масові злочини, ворога погнали назад до Білорусі. ЧАЕС та зона відчуження, як і вся північ України, були звільнені від окупантів. Тому чергову річницю трагедії на станції українці мали змогу вшанувати безпосередньо на місці. 26 квітня представники ЗМІ взяли участь у виїзді до Чорнобильської зони відчуження, де разом з представниками влади та спеціальними службами вшанування загиблих ліквідаторів аварії.
«36 років тому мирний атом став зовсім не мирним, - каже Денис Монастирський. - Так само сьогодні, коли два місяці тому виникла загроза, яка могла призвести до величезної трагедії світового масштабу. На жаль, не тільки на Чорнобильській АЕС, а й на Запорізькій АЕС, де російські снаряди влучали в реактори. Такі речі не можуть не турбувати весь світ. Очевидно, що реактор, якій зірвався в Чорнобилі, зірвався в голові в путіна, який погнав свою армію в Україну. Ця армія рила окопи в Рудому лісі, де існує величезний рівень радіації. Так само як і на тих предметах, які російські мародери викрали зі станції, вивезли в Білорусь і відправили в Росію. Те, що вчинили тут окупанти, звичайно, кваліфікується як воєнний злочин. Докази цього збирають сьогодні всі правоохоронні органи України, щоб національні суди й міжнародні інстанції могли дати цьому оцінку. Але та загроза, яка тут існує, не вимірюється судовими вироками й доказами, вона вимірюється надмірною радіацією, яка змінила своє місцезнаходження. Причиною цьому стали активні дії російських окупантів, які пересувалися тут на важкій техніці, копали окопи, лізли туди, куди не можна… Все це потребує додаткового вивчення й оновлення мап радіації. Сьогодні ЧАЕС перебувають під контролем України, і світ може бути спокійним – ми наведемо порядок (нацгвардійці вже повернулися до охорони ЧАЕС), усі стандарти безпеки будуть дотримані (працівники станції продовжують виконувати свої обов’язки). На самій станції радіація в межах норми, українські спеціалісти повністю контролюють процеси, жовтої небезпеки немає».
Утім, ми не можемо бути спокійними, бо Запорізька атомна електростанція досі перебуває під окупацією. А від рашистів можна очікувати все, що завгодно. «Ворог свідомо кілька разів перебивав постачання електроенергії до місця зберігання ядерного палива на ЧАЕС, - розповів міністр внутрішніх справ. - Ситуація була вкрай небезпечна: якби вчасно не повернули постачання енергії, могла статися трагедія. Також вони замінували низку об’єктів навколо станції (сотні мін, розтяжок), ліс ще потребує дослідження й перевірки. Техніка та цінні предмети були викрадені, зокрема повністю розграбували відділок поліції. Я вважаю, що ми сьогодні можемо казати про ядерний тероризм. Крім перелічених фактів щодо ЧАЕС, саме 26 квітня над діючою Запорізькою АЕС пролетіли крилаті ракети. Крім того, за даними військових, на території ЗАЕС супротивником встановлені ПВО, розміщені танки, що заборонено будь-якими міжнародними конвенціями. Ворог це хоче використати як тиск на українську сторону, підтверджуючи свій статус ядерного терориста».
Одне з перших запитань від журналістів – що відомо про нацгвардійців, які захищали ЧАЕС? «На жаль, 169 військовослужбовців Національної гвардії, які були на станції, при втечі росіян, були взяті в полон, - каже Денис Монастирський. - Сьогодні ми докладаємо всіх зусиль, щоб хлопці повернулися додому. Також ми маємо вигнати цю заразу з усіх куточків нашої землі. Хочу подякувати всім співробітникам ДСНС і ЧАЕС, які весь час перебували під окупацією й під великою загрозою неадекватного ворога».
Один з них – підполковник цивільного захисту Сергій Стрельченко, який розповів що відбувалося в Чорнобилі: «84 представники Державної служби з надзвичайних ситуацій перебували під окупацією: у самому містечку було 57 рятувальників, решта – на території проммайданчика ЧАЕС. Були випадки, коли ми їхали гасити пожежу, а колони рашистів направляли на нас свої стволи. Були випадки, коли вони приїжджали в частину й вимагали від нас загасити якусь пожежу. В них був повний бардак, не було якогось одного старшого, до нас заходили різні групи. Ми намагалися пояснити їм, що коли щось трапиться на станції (з вашої чи не вашої вини), то погано буде всім – і вам, і нам. Вони казали, що прийшли сюди нас «освобождать». Причому реально в це вірили. Навіть їхній полковник розповідав нам про польських найманців, американські бази, якісь підводні човни… Ми переживали, коли вони тікали назад, бо розуміли, що хлопчики будуть їхати злі. Але все одно прийняли рішення залишатися на місці. Дякувати Богу, все відбулося так, як ми продумали».
Як нині охороняється сама станція? Про це на місці розповів заступник начальника управління, начальник відділу фізичного захисту ядерних установок Головного управління Національної гвардії України, полковник Ігор Угольков: «Згідно з національним законодавством, наші підрозділи здійснюють охорону ядерних установок, а саме Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція», Хмельницької, Рівненської, Південноукраїнської атомних електростанцій. ЧАЕС – велике підприємство, яке поділяється на саму станцію, об’єкт укриття, сховище відпрацьованого ядерного палива сухого типу та інші об’єкти. Після виконання службових завдань, підрозділи військової частини повернулися на станцію та здійснюють її охорону. Відповідно до закону оборона ЧАЕС здійснюється в системі територіальної оборони, тому, якщо теоретично припустити новий напад, цей об’єкт готові захищати не тільки Національна гвардія, а й Збройні сили України, прикордонні війська, Національна поліція. Люди мотивовані й готові виконувати свою роботу».
Представники різних силових структур переконували журналістів, що висновки зроблені, проаналізовані напрямки, звідки наступав ворог, як він долав природні перешкоди, яку застосовував тактику тощо. Ці напрямки укріплюються й захист наших кордонів і території посилюється. Звичайно, наслідки російської окупації ЧАЕС та зони відчуження ще потрібно буде вивчити та оцінити, щоб потім притягти російській режим і всіх винних до відповідальності та відшкодування збитків.
