Давайте проаналізуємо вже відомі на сьогодні персоналії за порядком їхньої появи на сцені. Відставний генерал-лейтенант Майкл Флінн, висунутий Трампом на посаду радника з національної безпеки, вважається одночасно і проросійським, і антиросійським політиком, оскільки, з одного боку, виступав експертом на Russia Today, а з іншого — у своїй книжці «Поле бою. Як перемогти в глобальній війні проти радикального ісламу та його союзників», яка вийшла друком 2016 року, вважає Москву складовою частиною світового ворожого альянсу проти США і характеризує російського президента як ненадійного партнера в боротьбі проти «Ісламської держави».
Міністром оборони Трамп висунув Джеймса Меттіса, відставного генерала Корпусу морської піхоти, який очолював Центральне командування США в 2010—2013 роках, Об’єднане командування збройних сил США в 2007—2010 роках і одночасно був головнокомандувачем Об’єднаних збройних сил НАТО з трансформації в 2007—2009 роках, якраз у період російської агресії проти Грузії. Не дивно, що стосовно Росії Меттіс — відвертий «яструб». Він не сумнівається, що Володимир Путін збирається «розвалити НАТО» і проводить в Сирії, Прибалтиці й Україні експансіоністську політику. Меттіс вважає, що доброзичливе ставлення Трампа до путінської Росії викликане виключно його необізнаністю, і збирається відкрити обраному президентові очі. Російську агресію проти України в Криму і на Донбасі Меттіс вважає набагато тяжчим і серйознішим діянням, ніж, на його думку, її трактують нинішня американська адміністрація та Євросоюз.
Наступний імовірний майбутній член адміністрації, названий Трампом, — це Майк Помпео, колишній конгресмен від штату Техас у 2011—2016 роках. Щодо Росії він також тримає досить жорстку позицію, у тому числі у зв’язку з її роллю у справі Едварда Сноудена. 2014 року після анексії Криму Помпео закликав адміністрацію США сильніше тиснути на Москву на економічному фронті і тоді ж назвав Путіна відповідальним за кризу в Україні, яка має на меті підпорядкувати Росії цю країну. Обаму ж Помпео різко критикував за ослаблення американських збройних сил. Новий директор ЦРУ також пропонував перекинути військові сили НАТО ближче до України, щоб продемонструвати підтримку українському уряду в протистоянні з Москвою. Він говорив, що Росія може застосувати кримський сценарій також у Молдові та Білорусі. Серед уже оголошених членів майбутньої американської адміністрації Помпео справедливо вважається найбільшим русофобом.
Найважливішим і найнесподіванішим призначенням Трампа в зовнішньополітичному блоці стало висунення на посаду державного секретаря США генерального виконавчого директора ExxonMobil Рекса Тіллерсона. На відміну від Помпео, у нього, навпаки, стійка репутація русофіла. У послужному списку Тіллерсона ціла низка успішних проектів у Росії. Він багато разів зустрічався з Путіним, нагороджений російським орденом дружби і вважається особистим другом глави «Роснефти». Тіллерсон відкрито говорить про необхідність скасування економічних санкцій проти Росії, введених через Крим і Донбас. Адже через них компанії Тіллерсона довелося заморозити 9 проектів із російською участю.
Проте на шляху затвердження кандидатури Тіллерсона можуть виникнути серйозні перешкоди. І вони пов’язані не лише із сильними антиросійськими настроями, що переважають у Конгресі США, причому на двопартійній основі. Тут треба враховувати й очевидний конфлікт інтересів. Звісно, в разі призначення держсекретарем Тіллерсон уже не буде генеральним виконавчим директором ExxonMobil. Але зв’язки з корпорацією нікуди не подінуться. І у сенаторів можуть виникнути побоювання, що Тіллерсон вестиме справи за принципом: що добре для ExxonMobil, те добре для Америки.
Ще один мінус Тіллерсона — відсутність досвіду державної служби і, зокрема, дипломатичного досвіду. Тому, згідно з повідомленням деяких американських ЗМІ, опрацьовується схема, відповідно до якої заступником Тіллерсона буде призначений досвідчений дипломат Джон Болтон, який і керуватиме повсякденною діяльністю Державного департаменту, в тому числі кадровими питаннями, тоді як держсекретар вестиме лише ключові перемовини з окремими найбільш значимими іноземними лідерами. Але Болтон у ставленні до Росії — відомий «яструб». І якщо така схема насправді буде реалізована, то ефективна робота Держдепартаменту буде фактично паралізована, якщо держсекретар дотримуватиметься проросійської політики, а його заступник — антиросійської. Тут одне з двох: або Трамп відмовиться від ідеї нового «перезавантаження» з Росією, чого б, ймовірно, дуже хотів Тіллерсон, або Джон Болтон не буде призначений заступником нового держсекретаря. Якщо ж призначення Болтона все ж відбудеться, то це буде певним сигналом того, що стосовно Росії Трамп дотримуватиметься жорсткішої лінії.
І останнє на сьогодні призначення в силовому та зовнішньополітичному блоці. Колишній губернатор Техасу Рік Перрі, висунутий Трампом на посаду міністра енергетики, рішуче відхиляє теорію про глобальне потепління клімату внаслідок викидів у атмосферу парникових газів. А міністерство енергетики не лише відповідає за американську термоядерну зброю, але також є основним агентом виконання нової угоди про боротьбу з потеплінням клімату, що прийшла на зміну Кіотському протоколу. А без американської участі нова угода фактично втрачає сенс. Тіллерсон, до речі, теж не підтримує боротьбу з парниковим ефектом. І це, можливо, було одним із важливих підстав обрати на посаду держсекретаря саме Тіллерсона.
Сам Трамп, як і ті, хто рекомендував йому цю кандидатуру, а це — екс-глава ЦРУ Роберт Гейтс і екс-держсекретар Кондолліза Райс, усіляко наголошують, що головне тут — уміння Тіллерсона вести бізнес у різних частинах світу, а не його тісні зв’язки з Росією й особисто Путіним. Незалежно від того, чи вивірена нинішня теорія глобального потепління, чи ні, міжнародні угоди, що приймаються для боротьби з глобальним потеплінням, направлені, передусім, на глобальний перерозподіл фінансових коштів на користь країн, що розвиваються, щоб надати їм допомогу в розвитку. А ось із цим Трамп рішуче боротиметься. І в контексті цієї боротьби для нього більш важливими будуть стосунки з Китаєм, аніж із Росією.