Учора в Києві розпочалася дводенна науково-практична конференція «Міжнародна експертна підтримка реформ сектору безпеки й оборони України». «Дню» вдалося поспілкуватись напередодні цього заходу з одним із його учасників президентом Центру запобігання конфліктів і їх раннього попередження Юліаном КІФУ, Бухарест. У ексклюзивному інтерв’ю він розповів, як у Румунії та на Заході ставляться до так званої кризи на Донбасі – насправді російської агресії. Пан Кіфу також пояснив, за яких умов можливе пришвидшене членство України в НАТО, попри втрату контролю за частиною території.
«НА ДАНИЙ МОМЕНТ НАЙВАЖЛИВІШИМ Є ЗАХИСТ УКРАЇНИ»
– Згідно з нашою оцінкою, це анексія Криму і воєнна агресія на сході України із залученням російських військ, командирів та бойовиків. Це все для Румунії є зрозумілим і співпадає з оцінками у документах НАТО, включаючи саміт у Вельсі. Конфлікт не буде вирішено в короткострокову перспективу. Що ж до Криму, я сумніваюсь, що будь-яка країна визнає зміну території силою або аншлюс такого типу. І в даній ситуації навряд чи можливе використання сили для повернення окупованих територій.
Ми маємо зважати на той факт, що на сході перебуває величезна кількість російських військ, яка перевищує натовські війська у сусідніх з Україною державах. Тому на сьогодні найважливішим є захист України. Я один з прихильників надання Україні озброєння для захисту від будь-якого нового нападу. Я думаю, що де-факто у вас має бути лінія оборони України: східна демаркаційна лінія на Донбасі та на півночі від Криму.
Зброю може бути надано Україні для захисту від нової агресії, але не з метою ведення бойових дій, наступу на сепаратистів. На мою думку, це найбільш реалістичний спосіб оцінки ситуації в Україні. Альтернативою буде втрата Україною суверенітету, чого намагається досягти Росія, через так звану децентралізацію, а насправді розчленування країни. З другого боку, Мінські домовленості не можуть бути виконаними, якщо не буде повного виведення військ, озброєнь, іноземних воєнних формувань та відновлено повний контроль за кордоном українськими Збройними силами. Я не певен, що це завдання може вирішити нинішнє покоління лідерів. Радше це завдання для наступного покоління і тому українські Збройні сили мають там стояти, щонайменше, 10 – 15 років.
«ТРЕБА ЯКОМОГА ШИРШЕ ВИКРИВАТИ ПРИСУТНІСТЬ РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬК ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РОСІЇ ЗА АГРЕСІЮ»
– Іншими словами, ви вважаєте, що нам треба готуватися тривалий час жити без контролю за частиною власної території?
– Так, допоки не з’являться справжні військові можливості, завчасно порушувати питання повернення втрачених територій. Після підписання Мінських домовленостей у вересні, я не бачив воєнних можливостей, щоб повернути під свій контроль Донбас та Крим. Тому бойові дії не допоможуть, навіть якщо ми дамо зброю Україні, щоб воювати з Росією, бо в жодному разі Київ не досягне успіху. Росія матиме достатньо військ, зброї, щоб збалансувати ситуацію на свою користь і зберігати контроль за територіями, які вона вже окупувала. Отже, один з раціональних варіантів – якомога ширше викривати присутність російських військ та відповідальність Росії за агресію в Східній Україні, як це було зроблено щодо Криму. І в цьому контексті важливо, щоб було порушено юридичні позови та задіяні інші засоби, але в жодному разі не вдаватися до продовження бойових дій. Тому що це не спрацює, натомість кількість загиблих буде дуже великою.
«ЗАРАЗ НАЙВАЖЛИВІША РІЧ – ЗГУРТОВАНІСТЬ, ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ РЕФОРМ»
– Деякі іноземні експерти та журналісти вказують, що Захід більше тисне на Київ, щоб він виконував Мінські домовленості, ніж на Москву, яка їх взагалі не виконує. Хіба це не так?
– Ви добре знаєте, що Захід на вашому боці у протистоянні тиску Москви. Через санкції Росія несе збитки і ще платитиме велику ціну. І проблема Києва в тому, що у вас немає згуртованості усередині політичного класу, немає політичної волі, щоб рухатись уперед, здійснювати складні реформи, багато з яких є не вельми приємними як для населення, так і для олігархів. Допоки в цій сфері не буде результату або якщо розпочнеться боротьба всередині влади, то це призведе до повної поразки України. Тому, на мою думку, зараз найважливіша річ – згуртованість, політична воля щодо здійснення реформ в Україні.
– Після нещодавнього візиту Держсекретаря США Джона Керрі в Сочі та його переговорів із російським президентом є враження, що Україну «зливають». Та й американські ЗМІ назвали цей візит демонстрацією слабкості та відчайдушності Білого дому. Що ви скажете на таке припущення?
– Ви взяли зобов’язання виконати Мінські домовленості, тому тут не йдеться про те, що хтось чинить тиск на вас. Із другого боку, зважаючи на побачене в Сочі, Києві, а зараз у Москві з візитом Вікторії Нуланд, я не помітив сигналу, що хтось торгує Україною у відносинах з Росією. Навпаки, я бачу тут, що є розрив між розумінням і підтримкою населення и політичного класу в Києві та на Заході. Враховуючи ситуацію, Захід багато допомагає вам. Україна є позаблоковою країною, одного разу вона відмовилася йти по шляху до НАТО. Це було суверенне рішення України. А коли ви перебуваєте у стані війни, втратили частину території, не очікуйте більшого від Заходу, зокрема спільної оборони. Інша річ, якби ви були членом Альянсу, тоді могли б скористатися статтею 5 Вашингтонського договору. І те, що Захід допомагає готувати збройні сили, прикордонні війська, є важливим кроком уперед, який означає, що Захід справді хоче підтримувати вас, а не штовхає до того, щоб здатися чи вести якісь переговори за рахунок України.
«НЕМОЖЛИВО ВСТУПИТИ В НАТО З РОЗМИТИМ КОРДОНОМ…»
– Деякі експерти зазначають, що є три способи вступу до НАТО, серед яких один передбачає негайний вступ країни-партнера, яка перебуває під загрозою нападу. Чи можливий такий сценарій швидкого вступу до НАТО нашої країни, якщо вона відповідатиме критеріям?
– НАТО підтримує Україну на ділі і вже задіяло статтю 4, яка передбачає консультації з партнером з питань безпеки. Але ви не можете просити, щоб збройні сили Альянсу воювали в Україні. Таких зобов’язань Альянс не брав перед Україною. НАТО взяло зобов’язання допомагати вам таким чином, як ви просите. Після початку війни ви зрозуміли, що вам потрібно більше: реформування Збройних сил, навчання тощо. І тут ми повертаємося до пункту 1, необхідності де-факто забезпечення Україною контролю за кордоном. Неможливо вступити в НАТО з розмитим кордоном або без частини території, з якою немає лінії оборони. Тому Україні потрібно забезпечити укріплений кордон зі свого боку демаркаційної лінії на сході, а також з північною частиною Криму.
І другим моментом є реформи. Але йдеться про справжні глибокі реформи, враховуючи права меншин, виконання всіх зобов’язань щодо членства в НАТО та ЄС. Це дозволить вам рухатися далі у цьому напрямі. Ви наблизитеся до копенгагенських критеріїв, до виконання умов, необхідних для подання заявки на членство в НАТО. Але найголовніше, щоб ви могли захистити себе, а це означає мати справжню укріплену лінію оборони.
– Якщо підсумувати, то ваша порада полягає в тому, що українцям треба готуватися до того, що їм ще довго не вдасться повернути території, які окуповані Росією. Це так?
– Так, я вважаю, що розумно було б розглядати саме такий варіант, не здавати території, яка має бути визнаною як частина вашої території, як і цілісність, суверенітет, незалежність України. І це підтримує НАТО, ЄС і США, але вам треба довести, що принаймні ви забезпечуєте повну оборону, всі можливості для контролю власної території за винятком окупованої. Ніхто не сприймає країну з розмитими кордонами або з частиною її території, яку росіяни хочуть залишити під контролем Москви, щоб мати вето на ваші рішення у зовнішній, оборонній та безпековій політиці. Якщо така ситуація матиме місце, то Україна не буде більше гравцем. І Європі доведеться обговорювати питання з Москвою, а не з Києвом, якщо все буде під контролем Росії. Тому, я думаю, що це найважливіший момент, на який ви маєте звернути увагу.
