Схоже, що Україна дедалі більше опиняться у ситуації хлопчика для биття. Якщо раніше Європа устами міністра закордонних справ Франка-Вальтера Штайнмаєра диктувала нам, як виконувати Мінські домовленості, зокрема готуватись до проведення виборів на окупованому Донбасі. То тепер фактично подібна вимога прозвучала з боку стратегічного партнера США від помічника держсекретаря Вікторії Нуланд на слуханнях у комітеті Сенату із закордонних справ США на тему: «Українські реформи — два роки після революції на Майдані та російського вторгнення», які відбулися 15 березня.
І це при тому, що всі розуміють, що там проводити вибори неможливо без припинення вогню, відведення озброєнь, забезпечення повного моніторингу окупованих територій і українсько-російського кордону місією ОБСЄ, виведення російських військ і бойовиків, а також повернення Україні контролю за кордоном.
Більше того, у виступі Нуланд пролунав ультиматум з боку США фактично припинити підтримку України, якщо в країні не буде подолано політичну кризу. «Можливість Сполучених Штатів та міжнародної спільноти продовжувати підтримувати Україну залежить від налаштованості її лідерів поставити український народ та країну на перше місце. Маючи більшу єдність та лідерство, 2016 рік може стати роком, коли Україна звільниться від нечестивого союзу брудних грошей та брудної політики, яка грабує український народ впродовж довгого періоду. Без цього, Україна зісковзне знову назад до корупції, беззаконня та васальної держави», — наголосила заступник держсекретаря.
«День» звернувся до президента Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайла ГОНЧАРА з проханням прокоментувати гучні заяви Вікторії Нуланд:
— У цій заяві Нуланд нічого нового немає. Просто те, що раніше говорилось не публічно, потрапило в публічну площину. З американського боку бракує усвідомлення того, що російська агресія проти України триває. І Сполучені Штати в цій ситуації, коли намагаються підтримати Україну, звинувачуючи її керівництво в нездійсненні реформ, повинні були б сприяти забезпеченню зовнішніх умов зі сприяння чи оптимізації реформ.
Справа в тому, що наші внутрішні проблеми роздмухуються і штучно стимулюються зовні агресором, а ми, на жаль, не бачимо принципово жорсткої позиції США стосовно агресора. Тиснути на слабкого, у даному випадку Україну, дуже легко і для цього багато зусиль не потрібно, а хай натиснуть на Росію. А вони цього не роблять
І нещодавнє інтерв’ю Обами якраз характерне тим, що по суті США в особі глави Білого дому, однією рукою допомагаючи України, хоча летальних озброєнь від них ми так і не дочекались, а іншою рукою не протидіючи російській агресії, не заради України, а відновлення міжнародного порядку, по суті, займають позицію пасивного сприяння агресору. А той діючи методами гібридної війни роздмухує внутрішні чвари в Україні. І це одна з причин, чому ми маємо таку ситуацію внутрішнього хаосу в Україні. Звісно, що наші політики і олігархи завжди були схильними до чвар, до розподілу фінансових потоків, портфелів в уряді, держкомпаніях. Але ситуація об’єктивно відрізняється від того, що було в довоєнний період. Якраз ці чвари часто створюються штучно, роздмухуються і тут агресора ніхто не стримує, а тиснуть тільки на Україну. І це до певної міри лицемірна політика США, тому що вони бачать одне і закривають очі на інше.
— І в цьому руслі треба, мабуть, розглядати і такі її слова: «Якщо безпекова ситуація на Донбасі найближчими днями зможе покращитися, якщо повернуть заручників, якщо сторони зможуть завершити переговори щодо виборчих модальностей і з інших політичних питань, — ми зможемо побачити легітимно обраних лідерів на Донбасі до осені, відведення російських сил і техніки, а потім повернення Україні суверенітету над її кордоном до кінця року». Хіба це не заява на користь Росії?
— Абсолютно. Це можна назвати політикою умивання рук Сполученими Штатами, що є демонстрацією слабкості, безпорадності, недолугості адміністрації Обами, включаючи держсекретаря Джона Керрі та його заступницю Вікторію Нуланд. Їм Путін надавав копняків і в Сирії, а також в українському та європейських питаннях. Тому перш ніж відійти в політичне небуття після президентських виборів, ці «лузери» намагаються створити про себе в медіа, в політиці, глобальному масштабі враження, що вони чогось досягли. І тому звідти ці абсолютно недолугі пропозиції, які зводяться зрештою до тиску на Україну. А це фактично рецепт легалізації незаконних утворень і бандформувань з тим, щоб вони потім продовжували справу розколу України. А на той час адміністрація Обами відійде в небуття і про це вже ніхто не згадуватиме. А це буде проблема вже для іншої адміністрації США, у якої невідомо коли дійдуть руки до справ європейських. У даному випадку, на жаль, все це грає на руку тільки одному гравцю — Росії.
Що стосується шести способів, за допомогою яких США можуть перемогти Росію і посилити Україну, які на цих слуханнях перерахував старший науковий співробітник Центру Брента Скоукрофта Атлантичної ради з питань міжнародної безпеки Ян Бжезинські. У його виступі йшлося про: 1) посилення економічних санкцій проти Росії; 2) збільшення присутності НАТО в Центральній і Східній Європі; 3) розширення військової допомоги Україні; 4) посилення публічної дипломатії/інформаційної боротьби; 5) сприяння економічній інтеграції України із Заходом та 6) підтримку євроатлантичної інтеграції України. Зі всіма цими пунктами складно не погодитись.
Але коли мова йде про застосування санкцій, то вони не мають бути вибірковими, а бути санкціями іранського зразка. А це відключення від міжнародної системи SWIFT, обмеження продукції не лише для нафтогазового сектору, а й для інших секторів. Тут потрібна більш жорстка міжнародна ізоляція Росії. Також іншим заходом мало б стати зменшення імпорту російської нафти країнами ЄС і заміна її чорним паливом неросійського походження. І зі зняттям санкцій з Ірану такі можливості серйозно зростають.
У нинішній ситуації посилення санкцій у край необхідно. Якщо цього не буде, а будуть постійні розмови з Вашингтона і Брюсселя, що за гарну поведінку Росії ось-ось знімуть санкції, то власне це тільки стимулює Путіна рухатись далі в Україні, і не тільки в Україні. Такий підхід з боку адміністрації США є стимулятором для Путіна в тому, щоб зондувати країни Балтії. Зараз схоже на те, що якби Путін методами гібридної війни вдався до дій супроти балтійських країн, то позиція Заходу була б точно така, як у випадку з Україною. Було б дуже багато різних глибоких занепокоєнь, можливо і консультацій, але навряд чи автоматично була б задіяна стаття 5 Вашингтонського договору.
— Як потрібно в даній ситуації українській владі реагувати на заяви Нуланд?
— Влада повинна зрозуміти, що війна не закінчилась. Якщо на Донбасі менше стріляють у порівнянні з 2014 роком, це не означає, що можна перевести подих і займатись далі дерибаном. Ми зараз бачимо, що, по суті, відбулося переродження влади, яка стала такою ж олігархічною, якою вона була до революції Гідності, просто інші персоналії на чолі. Але якщо агресор у подальшому реалізовуватиме свої плани, то ця влада опиняється під подвійним ударом: зовнішнім, для Росії будь-яке керівництво України буде залишатись інструментом впливу, і внутрішнім — невдоволенням населення, яке зростає і може перерости в протести.
