У другому турі парламентських виборів, що відбулися в Грузії минулої неділі, кандидати від правлячої партії «Грузинська мрія», заснованої колишнім прем’єром країни Бідзіною Іванішвілі, здобули перемогу в 48 з 50 одномандатних округів, свідчать дані ЦВК.
За підсумками двох турів голосування, партія влади під керівництвом прем’єра Георгія Квірікашвілі «Грузинська мрія» отримує 115 з 150 місць у парламенті, що на два мандати більше конституційної більшості. Це дозволяє партії влади самостійно сформувати уряд і вносити поправки до основного закону. Прем’єр-міністр Грузії Георгій Квірікашвілі повідомив, що «Грузинська мрія» планує здійснити конституційні зміни, але це може статися приблизно через рік, після обговорення пакету конституційних змін з політичними силами й громадськістю.
Партія екс-президента Грузії Михаїла Саакашвілі «Єдиний національний рух» отримає 27 місць у парламенті. Один з її лідерів Георгій Барамідзе повідомив агентство AFP: «Грузин позбавили права вільно обирати».
А партія «Альянс патріотів Грузії» вперше потрапила до парламенту, отримавши шість мандатів.
«День» звернувся до грузинських експертів з проханням прокоментувати, чому «Грузинській мрії» вдалося отримати конституційну більшість і чого чекати від цієї політичної сили:
«НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ» НЕ ЗМІГ ПЕРЕКОНАТИ НАСЕЛЕННЯ»
Міша ТАВХЕЛІДЗЕ, політолог, Тбілісі:
— Результат «Грузинської мрії» пояснюється такими причинами. По-перше, це більше фальсифікації й порушення, ніж вкладення великих грошей. По-друге, «Національний рух» не зміг переконати населення, що їм не треба голосувати за «Грузинську мрію».
Що стосується наступних чотирьох років перебування «Грузинської мрії» при владі, я думаю, що ця політична сила піде в рознос. Я дивлюся на це песимістично: посилення проросійських позицій, більше корупції, економічні проблеми. Тому що влада не має мотивів, які б їх змусили робити щось добре для держави.
«КОЛИ В ОДНІЄЇ ПАРТІЇ ТАКА БІЛЬШІСТЬ У ПАРЛАМЕНТІ, ЦЕ ЗАВЖДИ ПОВ’ЯЗАНО З РИЗИКАМИ»
Лаша ТУГУШІ, головний редактор газети «Резонанс», Тбілісі:
— Тут ресурси мали значення, але я не думаю, що лише вони вирішували, хто буде в парламенті. Ці вибори йшли дуже жорстко й «демонізувалися»: хто є героєм, хто янголом і хто демоном. І це, я думаю, серйозно вплинуло. Тому що тактика більшості була такою: якщо «Національний рух» повернеться, то, можливо, знову почнуться революційні процеси. Тобто стабільність зіграла дуже важливу роль.
Незважаючи на те, що були можливості для всіх партій, для них були відкриті двері на телебачення, й були інколи цікаві дискусії, всі могли триматися своєї програми, все одно «мейнстрим» був у тому, що у нас є вибір між поганим і хорошим.
Зараз ми вже в іншій реальності, у нас конституційна більшість — це 3/4 — 115 мандатів з 150. І зараз уже є дуже серйозні виклики: що буде далі. Тому що коли в однієї партії така більшість у парламенті, це завжди пов’язано з ризиками, проблемами. Отже, життя буде непростим у наступні чотири роки.
З одного боку, коли така більшість, ефективність зростає. Але з другого боку це може перерости в складні процеси. Це велика спокуса для будь-якої влади. І особливо це ризик у такій країні, як Грузія, тому що у нас немає довгої історії демократії. Тому нам треба буде багато робити, щоб це не переросло в погані наслідки. Які зміни здійснюватиме партія, зараз важко говорити. Виходячи з її програми, вони хочуть створити Конституційну комісію. Якою буде ця Конституція, яким буде співвідношення, баланс як будуть розподілені функції між різними гілками влади, зараз складно говорити.
Вони обіцяли, що серйозні зміни будуть прийняті через консенсус, що будуть переговори, круглі столи, запитуватимуть у народу. Хотілося б, щоб так було.
