У США все більших обертів набирає президентська кампанія. Зокрема у даний момент в обох партіях Республіканській і Демократичній точиться боротьба за обрання кандидатом на вибори, що відбудуться у листопаді 2016 року. У демократичному таборі поки що фактично беззаперечним лідером на номінацію вважається екс-держсекретар Гілларі Клінтон. Тим часом серед республіканців розгорнулась справжня конкуренція серед 17 претендентів?! аби бути кандидатом від цієї Grand old party (GOP) у перекладі «Велика стара партія».
Зважаючи на те, що представник демократів два терміни перебуває у Білому домі, то відповідно очікується, що наступним президентом буде республіканець. В історії не було прикладу, щоб демократи тричі підряд вигравали президентські вибори. Тому зараз увага у всьому світі та й у першу чергу в самій Америці прикута до республіканських змагань.
І чергову таку можливість краще зрозуміти, хто є хто серед кандидатів GOP, дадуть другі республіканські дебати, які відбудуться сьогодні ранком за київським часом у бібліотеці ім. Рейгана в Сімі Велі, штат Каліфорнія.
Напередодні цих дебатів деякі американські аналітики вважають, що кандидати від Великої старої партії повинні розпочати дискусії з війни в Україні при оцінці викликів американських інтересів за кордоном. «Якщо Росія домінуватиме в колишній радянській республіці, то апетит Кремля щодо агресії в Європі буде рости і російський президент Володимир Путін наблизиться до кінцевої мети: розколу НАТО. А із зруйнованим альянсом і втратою довіри до США, наша здатність діяти будь-де у світі значно зменшиться. Пора поставити Росію на місце. Щоб зробити це, ми повинні підірвати трьох міфи про Україну», — наголошує старший науковий співробітник Школи зовнішньої служби у Джорджтаунському університеті Джефрі Гедмін у статті «Пам’ятка кандидатам у президенти від Республіканської партії: покладіть край трьом міфам про Україну».
Перший міф: Україна це чисто європейська проблема і ЄС може очолити процес із врегулювання цієї кризи.
«Для Путіна Україна важлива фігура на великій шахівниці. Він потребує Україну з її ресурсами, промисловим потенціалом і доступом до Чорного моря, щоб зростати і зберегти свою євразійську імперію. Екс-КГБешник відчуває слабкість і жадає влади. Саме тому він вторгся в Грузію, завдав кібер-атаки по Естонії і веде сьогодні війну в Україні», — зазначає Гедмін.
ЄС, пояснює він, не може протистояти Путіну, бо нинішня криза біженців, подібно до грецької проблеми з боргами відкрила глибокі тріщини в європейському проекті і тому останнє чого прагне Брюссель, так це конфронтації з Росією. Відтак тільки за допомогою сили ми можемо покласти край бажанню Росії щодо lebensraum — життєвого простору. Це означає, що Америка повинна очолити лідерство, бо в іншому випадку Путін отримує те, що він хоче: Схід під контролем Москви, ЄС у безладді, заляканий, слабкий і безпорадний союз НАТО втрачена на довгі роки довіра до США.
Другий міф: немає військового вирішення проблеми України. Насправді, наголошує експерт, будь-яка виграшна стратегія для України повинна включати в себе потужний військовий вимір. Серйозний бій через надання зброї Україні змусить Кремль двічі подумати перш ніж намагатись щось робити подібне в інших країнах регіону. А перетворення легкої перемоги у криваву авантюру може також допомогти в довгостроковій перспективі вивітрити російський націоналізм.
Третій міф: зараз не час давати Україні гроші. Нам потрібно почекати поки не буде покінчено з корупцією і не закінчиться війна.
«Це правда, пише Гедмі, що в довгостроковій перспективі в Україні має припинитись війна, щоб її економіка мала шанс стабілізуватися і розвиватись. Також правда, що Україна уражена корупцією і українські олігархи та клептократи не зникнуть за одну ніч. Економічний прогрес, подібно до перемоги у війні на сході, буде дорогим, і при цьому виникнуть перепони і це потребує часу. Але витрати на дії повинні порівнюватись із вартістю бездіяльності. А це означає втратити Україну, заохотити Росі, завдати шкоди НАТО, розколоти Європу, і ще більше послабити довіру до Америки. Це шлях, який ми навряд чи може собі дозволити. Давайте подивимося, хто з кандидатів бачить велику картину».
І справді кандидатам у президенти є над чим задуматись. Наразі більшість з них просто констатує факт, що нинішній хазяїн Білого дому є слабким і через це Путін не поважає його. Зокрема, на цьому постійно наголошує лідер серед республіканців мільярдер Дональд Трамп, який веде свою кампанію під гаслом «Зробити Америку знову великою» і має великі шанси бути номінованим у кандидати в президенти від партії.
Але виникає питання, що треба зробити, що Путін став поважати президента США. Залишається сподіватись, що це можуть прояснити другі дебати республіканської партії. А зрозуміти це можуть допомогти «П’ять запитань, на які мають відповісти республіканці-кандидати про Путіна», що їх підготував журналіст Террелл Жермен Старр, який регулярно пише на тему політики Росії та країн Східної Європи.
1. Що означає Україна для Америки і що втрачають Сполучені Штати не допомагаючи Києву захищатись проти Росії? І якщо Трамп називає підхід Обами «слабким», то яким є «сильний», враховуючи те, що Європа має приєднатись до такого підходу, бо успіх санкцій залежить від співпраці з Брюсселем, — наголошує Старр.
2. Сенатор Марко Рубіо заявив, що НАТО повинен підтвердити політику відкритих дверей для будь-якої країни прохача, включаючи Україну та Грузію. Але чи готовий він чи хтось з інших кандидатів, запитує журналіст, воювати з Росією через Україну чи Грузію?
3. На прес-конференції в Берліні Джеб Буш згадав таку важливу річ: Америка не може ізолювати Москву до тієї точки, де «ми штовхнемо її в обійми Китаю». А оскільки Китай, маючи у чотири рази більшу економіку, розглядає Росію як фінансовий ризик, то чи є можливість використати такий момент і тому було б цікаво почути від Буша як можливо використати Китай як важіль у стримані російського експансіонізму, — пише Старр.
4. Минулого року сенатор Ренд Пол написав у статті в Time, що немає реального військового варіанту для США у конфлікті в Україні. Чи досі він так вважає і чи він виступає проти двопартійної підтримки Конгресу надати Україні летальну зброю?, — запитує журналіст.
5. Чи знаємо ми у чому полягає кінцева мета Путіна? І дуже важливо, — наголошує Старр, — щоб кандидати артикулювали, як Америка може відповісти на агресію Росії в Європі, а тепер ще в Сирії. Досі, за його словами, більшість пропозицій республіканців щодо того, як краще мати справу з Путіним, нагадують більше розмови, за якими немає дій. «Так, Трамп зараз у центрі уваги. Я впевнений, щоб він не говорив про Путін, буде веселити. Я просто сподіваюся, що він не увійде в образ Путіна аби з’явитись на сцені з оголеним торсом на коні», — завершує статтю Старр.
Справді, більшість республіканців заявляють, що вони будуть жорстко діяти проти Путіна. Джеб Буш під час європейського туру назвав Путіна «хуліганом», а Кремль — «корумпованим». Марко Рубіо заявив у травні, що він «забезпечить задній хід російській агресії». Скотт Волкер запропонував «твердо стояти проти російської загрози». Бен Гарсон зазначає, що Сполучені Штати «мають бути рішучими» і вести світ «з позиції сили». А Фіоріна «не розмовлятиме з Володимиром Путіним, а натомість діятиме».
«РЕСПУБЛІКАНЦІ ЗДАТНІ ЗРОБИТИ ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ США БІЛЬШ ВИРАЗНОЮ, АДЕКВАТНОЮ СЬОГОДНІШНІМ ВИКЛИКАМ»
Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ, Київ:
— Мені було б важило на цих других дебатах почути, по-перше, почути чи усвідомлюють у США геополітичне значення і вагу України у сучасному світі і по-друге, чи є достатньо політичної волі у керівництва Сполучених Штатів, щоб зробивши висновки з першого питання, проводити практичну політику на підтримку України і відповідно стримування Російської федерації. Якщо б політичні діячі Америки чітко уявили собі пріоритети і дали б відповіді на ці два запитання, то, думаю, нам українцям було б легше. Очевидним є те, що для США Україна є не просто країною, яка віддалена від неї на десятки тисяч кілометрів, а країною, де сьогодні вирішуються питання чи західна цивілізація в перспективі буде сильнішою чи вона почне процес свого ослаблення, внутрішнього раз хвалу і в підсумку деградації, чи навпаки вона зміцниться і рухатиметься уперед і ставитиме ще більшою світовою силою. І відповідно, чи готові сьогодні американські лідери не до розмов про щось, а до практичних дій, чи є у них відповідальність і політична воля. Якщо так, тоді США мають перспективу, а якщо ні, то агресивна Росія швидко це зрозумівши буде робити те, що вона хоче, що вона сьогодні робить і в Україні, і в Сирії.
Мене образили слова, які в чергове пролунали з Кремля, що Росія постачала озброєння і буде це робити у майбутньому, а всі ваші заяви про те, що це може на щось негативно вплинути, нас менше за все тривожить. Якщо така угодовська політика з боку Заходу буде продовжуватись, це означатиме, що за Сирією будуть інші країни, інші кризи. На силу можна відповідати лише силою, не обов’язково військовою, але силою. І для цього і у США, і в Європи є предостатньо можливостей.
Республіканці можуть багато на чому заробити підтримку з боку американського суспільства. Демократи у своїй зовнішній політиці демонстрували, скоріше, не бажання назвати все своїми іменами, а шукали способи уникнення ситуації, коли треба приймати складні, але відповідальні політичні рішення. Тому сьогодні республіканці мають хороший карт-бланш для того, щоб показувати ці не дуже успішні зовнішньополітичні кроки теперішньої і попередньої адміністрації і робити на цьому свій власний промоушен. Я думаю, що республіканці здатні, якщо вони повернуться до влади, зробити зовнішню політику США більш виразною, адекватною сьогоднішнім викликам. Мені здається, що вони будуть готові прийняти виклик, а не робити вигляд, що його не має, бо інакше геополітична роль і значення Сполучених Штатів буде поступово, але невпинно зменшуватись.
«ХОТІЛОСЬ, ЩОБ НА ЦИХ ДЕБАТАХ ПРОЗВУЧАЛА ІДЕЯ УКРАЇНИ ЯК СОЮЗНИКА США»
Юрій ЩЕРБАК, екс-посол України в США, Київ:
— Ми бачимо, що одна країна — Росія, яка перетворилась на агресивну та авторитарну країну, що поступово повертається до своєрідного поєднання сталінізму і фашизму, стає дуже небезпечною в глобальному масштабі. Думаю, що лідерам США, зокрема республіканським треба обговорити це питання, бо це прямий виклик існуючому безпековому паду у світі і прямий виклик Сполученим Штатам.
Якщо Америка не дасть сьогодні відповіді на цей виклик Росії, яка загрожує не тільки Україні, а й східноєвропейським державам, а в Арктиці інтересам північних країн, у тому числі Канаді, яка висилає літаки для перевірки систем ППО країн-членів НАТО, яка обговорює питання застосування ядерної зброї, то ця країна стає небезпечною. І це є якраз предмет обговорення на республіканських дебатах.
І Україну треба повернути не тільки в русло якогось регіонального конфлікту, як багато хто намагається зробити, а розглядати у світовому контексті. Адже Україна зараз у центрі світової історії, світового торнадо, який бушує на її території. Україна зазнала на собі, що таке гібридна та інформаційна війна. І треба сказати, що жодна країна у світі немає повного імунітету від такого роду війн. Досвід України треба вивчати всім вільних і демократичним країнам світу і в тому Сполученим Штатам Америки.
Україна досі веде війну фактично не отримуючи зброї, яка могла б підвищити її оборонний потенціал. І я вважаю, що це ганьба для демократичних країн і особливо для США. Хотілось, щоб на цих дебатах прозвучала ідея України як союзника США.
