Ті, хто виступає проти безоплатного надання чи продажу оборонної зброї Україні, давно обгрунтували свої аргументи на простому припущенні: будь-який рівень допомоги, що надаватиме Захід, буде обов’язково перевищений російською військовою ескалацією. До того ж вони запевняють, що Україна важливіша для Росії, аніж для Сполучених Штатів. Однак помилка цього аргументу полягає в тому простому факті, що Україна набагато важливіша для українців, аніж для росіян, — враховуючи значну кількість українців, що є російськомовними та/або етнічними росіянами.
Незручна правда полягає в тому, що російський президент Володимир Путін був змушений обманювати свій власний народ щодо природи війни його уряду проти України і справжньої кількості загиблих там росіян. От чому українські демонстранти не покинули київський Майдан у лютому 2014 року, навіть після того, як снайперські снаряди вбили десятки людей (подія, що переконливо задокументована у новому документальному фільмі компанії Netflix, «Зима у вогні»). От чому непідготовані та дуже погано озброєні українці кинулися зупиняти кероване й спонсороване Росією захоплення територій східних областей України — Луганської та Донецької. От чому українська армія, що поступово покращує свою боєздатність, нараховує понад двісті тисяч солдатів, що перебувають на дійсній військовій службі і протистоять московським силам; і тому волонтерські організації з усієї України забезпечують харчами, одягом і медичною допомогою ці війська. І нарешті, от чому, принаймні поки що, Москва визначилася, що ціна подальшої агресії в Україні занадто висока, і тому дотримується домовленостей про припинення вогню.
Але перемир’я не поверне несправедливо відібрані в України Кремлем території. А також не віддасть Росії та її союзникам-сепаратистам усі ті території, що вони жадають загарбати. Саме тому ніхто в Україні насправді не вірить у те, що затишшя у бойових діях остаточне. Певною мірою, українці всіх верств суспільства переконані, що Росія поновить бойові дії, щоб відібрати в України те, що не змогла отримати шляхом політичних переговорів.
Щоб підвищити шанси на захист і повернення своїх територій, Україна сподівається й надалі піднімати ціну кожної нової атаки Росії, а також збільшити вартість тривалої московської окупації частин Луганської і Донецької областей.
Уряд українського Президента Петра Порошенка запустив тривалий (і успішний) процес поліпшення тренування і екіпірування українських військових. Краще оснащення поступово знаходить шлях в Україну, адже усе більше і більше країн направляють своїх спеціалістів на допомогу українським бойовим ветеранам, які тренують своїх співвітчизників.
Зростання військової потуги України ускладнюється асиметричними перевагами. Тому що, коли Росія продовжить більш глибоке вторгнення в Україну, вона займатиме території, де живе велика кількість дружньо налаштованих до Києва людей — ідеальне підґрунтя для керованих Києвом повстанців, чиї атаки на російські війська стануть кошмаром для Москви.
Складність проблем, з якими стикнувся Київ, неймовірна, але не непереборна. З допомогою Заходу, уряд Порошенка зможе досягти прогресу на всіх цих фронтах. Ця допомога починається з військової сфери. Тут слід пам’ятати, що Україна ніколи не просила Захід воювати від її імені. Вона лише просила скромної допомоги, щоб заповнити ту прірву в галузі військових технологій, яка на даний момент існує між нею і Росією.
В інтересах Америки надати цю допомогу, і таким чином дати Києву шанс у боротьбі. Якщо ми не зробимо цього, ми збільшимо ризик подальшої російської агресії проти України, а також реалізації російських задумів у інших дружніх країнах, враховуючи країни-члени НАТО.
The National Interest, 19 жовтня 2015 р.
