Днями до України для участі в заходах з приводу 75-ї річниці Бабиного Яру приїжджав екс-президент Латвії Валдіс Затлерс. В ексклюзивному інтерв’ю «Дню» він пояснив мету своєї подорожі до Києва: «Я за професією лікар, а отже — гуманіст. Я завжди боровся за людські життя, ніколи не схвалював жодну смерть, тим більше масові смерті. І те, що в XXI столітті вбивають людей у війнах і репресіях, це проблема світової спільноти. Тому дуже важливо згадувати такі дати, як Бабин Яр».
— Пане Затлерс, ви якось заявили, що перед країною треба ставити нездійсненні завдання, і зокрема, що до 2050 року в Латвії має бути 3 млн осіб. Як ви прокоментуєте це?
— Це, звичайно, нереальне завдання. Але треба ставити і нереальні завдання, щоб рухатися вперед. Звичайно, не буде 3 млн, але якщо ми зупинимо демографічні проблеми, збільшимо народжуваність, і тоді в нашій країні буде більше громадян, які працюватимуть і житимуть добре. Розвиток людського ресурсу — це економічна засада, яка є основою добробуту.
— Біженці могли б бути цим ресурсом, але вони не хочуть залишатися у вашій країні...
— Нелегальна імміграція до Європи була весь час, але раптом через кризу з біженцями вона стала настільки величезною, що це засвідчило, що Європа може, а чого ні. І було запропоновано розв’язувати цю проблему квотами. Я відразу сказав, що це не працюватиме. Квота — це депортація, що відповідно означає, що людина незадоволена. Іммігрант піде туди, куди він хоче. І досвід Латвії показує, що дуже мало до нас приїжджають і дуже швидко покидають нашу країну і виїжджають до Німеччини. Дійсно, це серйозна проблема, виклик, з яким Європа має впоратися.
«МИ НІКОЛИ НЕ ВИЗНАЄМО АНЕКСІЇ КРИМУ»
— ЗМІ цитують ваші слова: не треба робити з Росії ворога. Проте занепокоєність в країнах Балтії і Польщі існує, й експерти зазначають, що Росія може окупувати країни Балтії за два дні. І друге, чи достатньо одного канадського батальйону, щоб Росія не наважилася атакувати?
— Зовнішня політика Латвії полягає в тому, що ми ніколи не визнаємо анексії Криму, а також вважаємо, що не можна пробачити агресію на Донбасі. Як маленький народ, ми собі ніколи не шукатимемо ворогів. І ми ні на кого не нападатимемо. Реальна реакція на військові конфлікти Росії з сусідами полягає в тому, що ми готуємося відбивати агресію, проводимо навчання і показуємо, що це не станеться за два дні, щоб у Росії не було навіть щонайменшого наміру подумати про те, що можна почати якісь військові дії.
— Після анексії Криму і російської агресії на сході України були введені санкції проти Росії, але вона не змінює своєї поведінки. Виходить, що санкції не спрацьовують?
— Чому ви думаєте, що санкції не працюють. Найкраща ознака того, що вони працюють, є те, що Росія намагається їх зняти. Якби це не працювало, вона б сказала, нам все одно — є санкції чи їх немає. Мені здається, що виконання Мінських угод, це не кінець конфлікту, а лише маленький початок. Хоча і санкції болючі, але навіть цього не можна досягти. Я думаю, що санкції будуть чинними поки не буде виконано Мінських угод.
З другого боку, слід наголосити, що доля будь-якого народу, в тому числі українського, не вирішується десь у Вашингтоні, Москві, Брюсселі чи Пекіні, а на місці самим народом. Якщо така самосвідомість є, то будь-яке завдання буде реальним. Ось ця ілюзія, що за нас вирішують, дуже заважає розвиватися тому народові, який не впевнений в собі. Не буде Росія керувати ані Україною, ані Латвією. Вона повинна добре управляти сама собою, щоб люди в Росії жили добре.
ПРО ЗВ’ЯЗОК МІЖ КОРУПЦІЄЮ І ПЕРЕБУДОВОЮ МИСЛЕННЯ
— Пане Затлерс, чому вашій країні вдалося швидко здійснити трансформації і вступити в НАТО і ЄС, а нашій країні це зробити складно?
— Я б не сказав, що у нас було все так гладко і швидко. Ми теж стикалися з великими труднощами, а інколи і з великими суперечками. Але коли, ми вступили в ЄС і в НАТО, багато що в житті змінилося. Це не останній крок, за ним була Шенгенська зона. Кожен крок вів до кращого життя. Якщо подивитись на тарифи мобільного телефону, поки я в ЄС, це коштує мені настільки мало, що я можу говорити скільки завгодно, з ким завгодно. Коли я в’їжджаю не лише до України або, наприклад, до Грузії, але навіть до Швейцарії, там тариф у шість разів більше. Це йдеться про конкурентоспроможність, розвиток інфраструктури. Латвія, наприклад, відома своїм швидким інтернетом. Це і дороги, швидкість ухвалення рішень, захист бізнесу і інвестицій — все це створює середовище, яке більш конкурентоспроможне, ніж те, де цього порядку бракує. А у вас все вийде.
— Україні постійно вказують на нагальність боротьби з корупцією. Як, на вашу думку, можна швидше звільнитися від цієї хвороби?
— Я вам додам оптимізму. Ми боремося з корупцією досі інколи успішно, а інколи не так успішно. Привабливість корупції завжди буде в суспільстві. І якщо держава скаже одного разу, що вона перемогла корупцію — це ілюзія. Вона повернеться через два дні, а можливо і через дві години. Тут важлива перебудова мислення, що корупція — це вкрадені гроші з державної скарбниці, охорони здоров’я, оборони країни, освіти. Реально треба народу пояснювати, даватимеш хабарі — це чорні гроші, які ніколи не надійдуть на добробут народу.
— Росія постійно мусує тему утиску росіян в країнах колишнього СРСР, у тому числі в нашій країні, вимагаючи для російської мови статусу державної. Як вам удалося розв’язати цю проблему, зберегти латиський як державну мову?
— Звичайно, Росія так говоритиме завжди, тому що в багатьох республіках колишнього СРСР є росіяни. А російськомовні — це радянська людина. Нормальний росіянин каже: я росіянин, а не російськомовний. Тому російськомовний після Радянського Союзу ще не визначився, хто він.
Не треба намагатися обмежувати вживання російської мови. У нас в парламенті росіяни розмовляють між собою російською. Але треба зрозуміти, що державна мова — це щось інше. І коли у нас порушили це питання і був референдум про другу державну мову, то дві третини були проти російської мови, одна третина — за, що відповідало реальній пропорції населення. І головне, що після цього референдуму в суспільстві прийшли до згоди: ми визначилися і більше не підніматимемо це питання.
Ще одним прикладом є шкільна реформа. Її метою було навчити молодь вільно говорити державною мовою. Спочатку були протести. Минуло десять років, і всі сказали: правильно зробили. Треба зрозуміти, що дає добро людині, щоб вона відчула себе добре. А молоді що треба? Щоб вона відчувала себе як вдома і щоб була конкурентоспроможною.
«ГОЛОДОМОР ТРЕБА ЗГАДУВАТИ ЩОРОКУ І ГОЛОСНО ГОВОРИТИ ПРО ЦЕЙ ЗЛОЧИН»
— Напередодні меморіальних заходів 75-ї річниці Бабиного Яру президент Ізраїлю Реувен Рівлін, виступаючи в Києві, у дусі радянської пропаганди заявив, що до загибелі євреїв в Україні причетна ОУН. Хоча відомо, що більше двох тисяч українців, у тому числі представники ОУН, рятували євреїв в роки Другої світової війни. До того ж Ізраїль так і не визнав Голодомор геноцидом. Що ви думаєте з цього приводу?
— Радянська пропаганда була і залишається радянською, а ми повинні жити сьогоденням і мислити, як вільні люди. Тому що різниця між нашим ставленням до Голокосту сьогодні і за радянських часів — це як різниця між днем і ніччю. Я думаю, що ми виросли в етичній і гуманній якості як люди, які хочуть миру і не хочуть смертей, тим більше масових етнічно позначених смертей.
Я був на відкритті меморіалу Голодомору, і для мене Голодомор — це трагедія. Якщо поглянути на історію комуністичної країни, то Росія знищила своїх куркулів, знищила селян в Україні. Іншими словами, вона знищила ту частину суспільства, яка її годує. І ось вам результат, стільки років минуло після Жовтневої революції, а Росія не може себе прогодувати. А це набагато глибші наслідки, ніж просто той цинізм, коли людина, що обробляла землю і годувала народ, вмирала з голоду. Це ніяк не можна зрозуміти і це треба не лише визнавати, Голодомор треба згадувати щороку і голосно говорити про цей злочин.
