Схоже, що й подвійний теракт, який стався 22 березня в Брюсселі — серці Європи, нарешті підштовхнула Євросоюз до створення і безпекового союзу.
Зокрема першим про таку необхідність для ефективної боротьби з тероризмом заявив президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер під час спільної прес-конференції з прем’єр-міністром Франції Мануелем Вальсом.
«Ми вважаємо, що нам потрібен союз ринків капіталу, енергетичний, економічний і валютний союз, але нам потрібно все, що дозволить досягти безпекового союзу», сказав Юнкер, додавши, що Комісія, крім іншого, виступить з пропозиціями про захист зовнішніх кордонів, а також, він сподівається, що країни ЄС ухвалять найближчим часом. У грудні минулого року Комісія підготувала пропозицію про прикордонну і берегову охорону ЄС, що має бути введена в дію восени цього року.
Зі свого боку Вальс нагадав вимоги Франції в цій сфері: «Систематичний контроль на кордонах шенгенського простору, розгортання європейських прикордонників, поліпшення боротьби з незаконним обігом зброї, невідкладність прийняття європейського PNR (Passenger Name Record) — картотеки, яка дозволить простежити пересування терористів». За його словами, все це після ухвалення Радою ЄС та затвердження Європарламентом має сформувати європейський пакт безпеки, який матиме результатом безпечну Європу, здатну діяти на зовнішньому театрі. «Єврокомісія, яка зробила важливі пропозиції щодо цієї теми, добре зрозуміла, що треба просуватися і просуватися швидко, вона добре зрозуміла, що на кону саме виживання шенгену, добре зрозуміла, що країн Євросоюзу не зрозуміють, якщо, незважаючи на труднощі, виявлені давно, ми не будемо діяти», — пояснив Вальс. На його думку, європейські рішення гальмуються, і популізму вдається перемагати, тому що слова в ЄС часто не перетворюються на справи. «Якщо Європа не опанує себе, вона ризикує розпастися, і це буде на відповідальності всіх нас», — застеріг глава уряду Франції.
Ідею Юнкера одразу підтримав італійський прем’єр Маріо Ренці. Він зокрема нагадав, що Європа сперечається про спільну оборонну політику з 1954 року, маючи на увазі створення західноєвропейського союзу із семи країн, попередника сучасного ЄС, що становить 28 членів. «Зараз настав час, щоб нарешті прийняти європейську безпекову програму без кордонів. Цього разу Європа повинна пройти весь шлях», — сказав Рензі, виступаючи в Римі.
Президент Італії Сергіо Маттарелла та інші провідні італійські політики повторили зауваження Рензі.
Більшість експертів погоджуються, що, справді, ідея Юнкера потрібна, але вона є радше реактивною, ніж проактивною, не діє на випередження. Багатьом вона нагадує реакцію ЄС і верховного представника із зовнішньополітичних і безпекових питань Фредеріки Могеріні, які лише за рік після агресії в Україні почали створювати медіа-стратегію протидії російській пропаганді, що активно застосовується на території ЄС.
Голова комітету Верховної Ради із закордонних справ Ганна Гопко зазначає, що ідея з безпекового союзу є доцільною. На її думку, в Євросоюзу є Європол, який зараз буде повільно трансформуватися в реально міждержавну поліцію. Крім того, додає вона, є шенген як спільна прикордонна служба. Також існують інші засоби й інструменти, треба їх нагострити і почати користуватися, — зауважила Гопко.
Старший віце-президент Центру аналізу європейської політики Едвард ЛУКАС сказав «Дню» щодо ідеї Юнкера таке: «Нам потрібен безпековий союз і для внутрішніх загроз, таких як тероризм та організована злочинність, і для зовнішніх, таких як «Ісламська держава» і Путін. Ми повинні були зробити це багато років тому. Тепер це може бути занадто пізно».
Німецький політолог Андреас Умланд також вважає, цей крок зі створення безпекового союзу вже давно назрів. «Провал Європейського оборонного співтовариства на початку 1950-х років був головною перешкодою для європейської інтеграції. Ситуація стає все більш і більш дивною впродовж десятиліть, як там з’явилося все більше і більше країн, що є членами або ЄС, або НАТО, або членами обох спільнот, і мають кордони один з одним. Проте, у цих країн — серед них Німеччина — є національні армії в той час як ЄС не має належної армії, зате існує багато проблем в міжнародних відносинах. Створення серйозної військової структури ЄС змінить характер Євросоюзу і стане кроком на шляху до більш глибокої інтеграції», — наголосив експерт.
КОМЕНТАР
«АЛЬЯНС МАЄ ЗРОБИТИ ВСЕ, ЩОБ УКРАЇНА ЯКОМОГА ШВИДШЕ СТАЛА ЧЛЕНОМ НАТО»
Володимир ОГРИЗКО, керівник Центру дослідження Росії, екс-міністр закордонних справ України:
— Дуже добре, що керівники європейських країн нарешті через 25 років летаргічного сну звертають увагу на питання безпеки. Вони розуміють, що спроби Росії поставити весь післявоєнний безпековий устрій з ніг на голову є загрозою для всієї безпеки. А одним з проявів цього є терористичні загрози, з якими вони стикаються. Я бачу чітку взаємозалежність між тим, що відбувається в контексті терористичних атак в Європі з тим, що перед цим відбувається у Сирії, Туреччині та Україні. І ми всі маємо розуміти, що за всім цим стоїть.
Безумовно, не завадить мати якісь оперативні структури, які могли б реагувати на виклики, які викликають у сфері міграції, нелегального перетину кордону та інших речей подібного типу. Але західні країни створили більш-менш адекватну структуру, яка опікується питаннями безпеки це — НАТО. І виглядає дещо дивним прагнення робити сьогодні якусь бліду чи яскраву копію, враховуючи, що переважна більшість країн ЄС є і членами НАТО. Можливо пан Юнкер і пан Вальс вкладали в поняття безпекового союзу дещо інше, наприклад, контроль на кордонах, посилення антитерористичної готовності. Але якщо говорити про глобальні моменти, то тут особливого смислу я не бачу.
Цілком очевидним є те, що у НАТО зараз немає стратегії, причому не тільки відносно України, але й відносно того, що робити з Росією як країною, яка майже підірвала післявоєнний устрій. У цьому головна проблема, а українське питання стає наступним. Якщо головною буде політика стримування агресора і покарання за його дії, то це одна ідеологія і один напрямок розвитку майбутнього НАТО. А якщо це буде політика умиротворення і гри у піддавки, тоді це абсолютно інший варіант розвитку і тоді зовсім по-іншому треба дивитись на Україну. Якщо переможе перший варіант, тоді Україна справді — ключовий елемент безпеки на сході НАТО і саме тоді Альянс має зробити все, щоб Україна якомога швидше стала членом НАТО. Якщо переможуть пацифістсько-нейтралістські думки, які сьогодні продовжують закипати в деяких західних головах, тоді це означатиме, що НАТО починає свою деградацію. Бо якщо оборонний альянс нездатний обороняти свої цінності, а ми захищаємо втому числі і їхні цінності, то він приречений на поразку. Я все таки сподіваюсь, що так само, як пройшов той летаргічний сон відносно небачення того, що робить Росія, так само швидко прийде час, коли на Заході зрозуміють значення України. Але це зовсім не означає, що ми повинні сидіти, склавши руки. Ми, Україна, повинні бути максимально активними, щоб донести до західного споживача цієї інформації те, що Україна для них це — їхній порятунок на теперішній момент.
«ВІД ЦИХ ЗАЯВ ВІЄ БЕЗСИЛЛЯМ. СЬОГОДНІШНІ ВИКЛИКИ В СФЕРІ БЕЗПЕКИ НЕ ВИМАГАЮТЬ ВІД ЄС СТВОРЕННЯ НОВИХ СТРУКТУР»
Микола КАПІТОНЕНКО, виконавчий директор Центру дослідження міжнародних відносин:
Як на мене, від цих заяв віє безсиллям. Після гучних і трагічних терактів у Брюсселі, коли потрібно щось, якщо не зробити, то хоча б сказати, єврочиновники дістали з полиці давню ідею про оборонний союз. Ідею, яка і в кращі для ЄС часи не знаходила достатньої підтримки. І не тому, що є різні лобі, а тому, що є глибокі та серйозні відмінності в тому, як різні держави Європи сприймають виклики і пріоритети в сфері безпеки. Досить поглянути на стратегії національної безпеки чотирьох-п'яти великих і середніх країн-членів ЄС, щоб зрозуміти наскільки проблеми одних не сприймаються такими іншими. Це не спільний ринок, де інтеграція приносить загальну користь, і не енергетика. Знайти шлях до інтеграції в цих сферах вдалося швидко і просто майже 60 років тому; безпека і оборона залишається сферою, в якій справа далі планів і заяв не йшла ніколи. Можна відзначити ще й те, що сьогоднішні виклики в сфері безпеки не вимагають від ЄС створення нових структур або інститутів. Це загрози транснаціонального характеру, для нейтралізації яких у ЄС вже є інструменти. Ще це загроза ревізіонізму з боку Росії: і тут теж ЄС не потрібні нові об'єднання. Досить зробити ефективною діяльність вже існуючих, розробивши адекватну стратегію щодо Росії.
