У Харкові завершив роботу міжнародний інвестиційний форум «Вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку та технопарки України: досягнення, проблеми, перспективи». У ньому взяли участь 494 учасники із 18 областей України, 39 учасників із шести країн світу
Яким би не було ставлення до ідеї економічної свободи, але зони, де така свобода існує у тій чи іншій мірі, уже є, і від цього факту нікуди не подітися. Сьогодні в державі діє 11 спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ), 9 територій пріоритетного розвитку (ТПР) із спеціальними режимами інвестування та 8 технопарків. Ті, хто зібралися у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого (в основному це керівники та спеціалісти державного управління, бізнесменів же було не густо), вирішували, як же бути далі. І взагалі, бути чи не бути?
Як заявив віце-прем’єр-міністр Володимир Семиноженко, перша мета досягнута. Уряд сказав своє слово у макроекономічній політиці, поставивши на інвестиційний, а не на індустріальній метод розвитку. Позитивні зрушення відбулись, в Україну пішов іноземний капітал, причому в інвестиціях беруть участь такі всесвітньо відомі компанії, як «Cargill», «Volkswagen Grope», «Phillips» та інші. Це вже довіра.
З 1999 року в результаті діяльності СЕЗ і ТПР залучено майже 700 мільйонів доларів інвестицій та укладено договорів на 2 мільярди доларів. У цих зонах темпи приросту інвестицій майже в три рази вищі, ніж в середньому по Україні, причому питома вага вітчизняних інвесторів становить 42 відсотки. У СЕЗ і ТПР ситуація на ринку праці значно краща, ніж поза цими територіями. При цьому, як зазначив голова Харківської облдержадміністрації Євген Кушнарьов, за 2,5 року функціонування режиму спеціального інвестування в Харкові сталися якісні зміни. Якщо раніше бізнес ішов переважно у сфери торгівлі та послуг, то сьогодні 42 відсотки інвестицій він направляє у машинобудування — пріоритетну галузь міста. До речі, у ході цього бізнес-форуму відбулось засідання координаційної ради по спецрежиму інвестування, на якій було схвалено два проекти (iз виробництва зернових комбайнів «Обрій» та реконструкції виробництва дизельних двигунів на заводі імені Малишева і затверджено проект створення сучасного фармацевтичного виробництва лікарських засобів згідно із стандартами GMP). Із врахуванням результатів останніх засідань на перше травня у місто залучено 32,2 мільйона доларів. Створено 3,1 тисячі та збережено більше тисячі робочих місць. По Україні — це вже майже 92 тисячі робочих місць.
Однак не в усіх зонах справи йдуть успішно. Надані державою інструменти підтримки регіонального розвитку на значній кількості територій не використані, у деяких СЕЗ і ТПР навіть не розпочато практичної діяльності. Наприклад, у спеціальних економічних зонах «Яворів» та Житомирськiй області навіть немає проектів з екологічних програм, а саме для цього ті зони утворювалися. Але найбільше вражає те, що з 1999 по 2001 рік суб’єктами господарювання СЕЗ і ТПР сплачено близько 600 мільйонів гривень податків та зборів та 260 мільйонів гривень внесків до державних цільових фондів. Тобто всього 860 мільйонів. За цей же період держава надала 990 мільйонів гривень пільг з оподаткування. Це неабиякий аргумент проти СЄЗ.
До того ж ідеологія СЕЗ певною мірою протирічить й ідеології податкової реформи: зниження податків, але податки сплачують всі. Здавалося б, усі причетні до економіки повинні з нетерпінням чекати затвердження нового Податкового кодексу, що пройшов друге читання у Верховній Раді. Але учасники діяльності у вільних економічних зонах та територіях пріоритетного розвитку б’ють тривогу. Стаття 15056 припиняє подальший розвиток СЕЗ і ТПР, оскільки передбачає, що пільговий режим буде застосовуватися лише до тих суб’єктів господарювання, які вже розпочали реалізацію інвестиційних проектів на момент прийняття Кодексу. Тобто ще 5—6 років. А інвесторів же спокушували тривалою «безподатковою» перспективою…
Бізнес-форум у Харкові не був схожим на ярмарку, де купці б’ють по руках. Договорів про спільну діяльність тут не укладали. Навпаки, зібралися тут ті, хто більше організовує економічну свободу, аніж ті, хто нею користується. Вони ставили собі за мету узагальнити досвід роботи в режимах СЕЗ і ТПР, виробити спільні методи подолання перепон. Формувався якийсь алгоритм спільної поведінки. Робота деяких «круглих столів» була схожа на мізковий штурм. Наприклад, голова Ради Міністрів АРК Крим Сергій Куніцин (він же президент Української Асоціації спеціальних — вільних — зон) писав на дошці проблему. Учасники пропонували, як її розв’язати. Пропозиції тут же фіксували і обговорювали. Вибирався кращий варіант.
Результатом таких штурмів стали рекомедації форуму для Кабінету Міністрів та звернення до Верховної Ради. Цілком конкретні документи. От тільки коли вони будуть cприйняті? Верховна Рада сама продовжує працювати у «спеціальному режимі».
