Коментуючи підписання Президентом України указу про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства, секретар Ради національної безпеки і оборони України Андрій Клюєв заявив, що влада сьогодні добре усвідомлює: без повноцінної участі громадян ефективний розвиток України неможливий, повідомляє агентство «УНН».
«Найяскравіший приклад — корупція, — каже Клюєв. — Високий рівень корупції не дозволяє знижувати рівень тіньової економіки та, як наслідок, збільшувати надходження до державного бюджету. В результаті — державі дуже складно ефективно виконувати власні зобов’язання, в тому числі соціальні.
Мінімізація корупції дасть змогу підвищити віддачу від державних інвестицій. Але для досягнення дійсно серйозних успіхів у цьому напрямку необхідна участь усього суспільства. Незважаючи на те, що більшість проектів рішень міністерств і відомств публікується для громадського обговорення, часто в них беруть участь лише великі лобісти, а громадські інтереси залишаються нереалізованими.
Завдання влади лежать у двох площинах. З одного боку, потрібно зміцнювати інститути громадянського суспільства, з іншого — системно удосконалювати процедури участі громадян в обговоренні та виробленні рішень як органів державної влади, так і місцевого самоврядування й домагатися їх виконання. Ідеться не лише про співпрацю органів влади з громадськими організаціями, а й про інші форми здійснення демократії: громадські збори, слухання, місцеві референдуми.
Підвищення відкритості й ефективності влади на всіх рівнях залежить від швидкості та якості дерегуляції економіки, реформи системи адміністративних послуг. Важливо на всіх рівнях активніше реалізовувати принципи «електронного урядування». Чим більше інформації про правила і процедури буде у відкритому доступі, тим простіше громадянам буде контролювати владу, тим менше у чиновника залишиться можливостей для корупції».
Віталій ШАБУНІН, голова правління Центру протидії корупції:
— Ми маємо приклад роботи однієї організації: безліч конкретних фактів, за якими купівля здійснювалася утричі дорожче. Після цього ми відправляємо звернення до місцевої прокуратури. Там нам відповідають: «Ой-ой-ой, нічого не видно! Хай розбереться фінансова інспекція (колишній КРУ)!» — і нас перенаправляють туди. Відповідь інспекції така сама: «Нічого не видно, усе нормально!» То який діалог ще потрібен, коли є офіційний документ із конкретними фактами, де зазначено тендер і число, коли він відбувся, указано ціну закупівлі, яка в декілька разів перевищує ринкову ціну? Це — ще одне відвертання уваги.
Я вважаю, що нічого не потрібно ускладнювати, приймаючи якісь стратегії чи змінюючи документи. Очевидно, що поточна перспектива не є ідеальною, але її достатньо, щоб не красти. Не потрібно ніякого діалогу, треба просто виконувати наявні норми. Що може бути ефективнішим за конкретну скаргу до прокуратури, в якій чітко прописано порушення? Врешті, ми зібрали відписки по всіх місцевих органах і пожалілися Генеральній прокуратурі, показуючи, що конкретно кожен начальник на місцевому рівні порушив і чого не зробив, що мав зробити, згідно із законом. Який ще може бути діалог? Ми часто чуємо такі слова: «Треба, щоб усе суспільство виконувало антикорупційну стратегію і т.д.». Але ж зачекайте! Є прокуратура, МВС, СБУ й КРУ, які отримують фінансування з наших податків, щоб працювати саме над цим! Чому я, або вчитель, або медик має проводити антикорупційну роботу, якщо є прокуратура, якій за це платять?
