Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Аутизм: доторк (до) мистецтва

27 квітня, 2010 - 00:00

Нова виставка «Аут», організована громадським об’єднанням «Клініка Дорошенка Грищенко», була приречена на увагу вже завдяки місцю проведення: київський палац дореволюційного мільйонера Семена Могільовцева, більше відомий як Шоколадний будинок, нещодавно відкритий для відвідування після тривалої і ще не завершеної реставрації.

Згідно з прес-релізами, виставка має своєю наскрізною темою аутизм — особливий стан свідомості, що в останні роки привертає все більшу увагу не тільки медиків або психологів, але й митців. Широка публіка дізналася про аутизм завдяки знаменитому голівудському фільму «Людина дощу» з Томом Крузом і Дастіном Хофманом у головних ролях.

У будинку на Шовковичній представлені всі відомі мистецькі технології: живопис, інсталяція, фотографія, графіка, відеоарт.

Киянин Федір Александрович презентував напівабстрактне полотно під назвою «Наполеон», виконане у змішаній техніці.

Ігор Коновалов (народився у Новому Бузі) так само поєднує умовність манери із загальною драматичністю зображуваного — це відчувається у його полотні «Яєчня».

Живопис Валерії Трубіної (народилася в Луганську, живе і працює в США), позначений метафізичністю та потягом до гри: «Солодкі мрії. Парад небесних звірів» — це дитячий портрет, показаний наче крізь синювату поверхню води, обрамлений заростями очерету, а верхом картини проходить золота дуга фігурок звірів — наче небесні знаки, зроблені з позолоченого печива.

Відомий блогер, публіцист і скандаліст Анатолій Ульянов (перебуває нині у змушеній еміграції) підготував на диво нейтральну інсталяцію «Дітта, глорія, зайкато», де на двох відеомоніторах рухаються людські обличчя у надзвичайно уповільненій зйомці.

Київська художниця Тетяна Гершуні скомбінувала в одне контроверсійне ціле дві цілком різні роботи: під «Подвійним портретом матері» (анагліфічне зображення, котре, при погляді на нього крізь спеціальні окуляри, стає об’ємним) поставила «Страх» — фортепіано, між клавішами якого вставлено леза для гоління.

Музична тема набула розвитку в інсталяції харків’янина Сергія Зубенка: у довжезному столі-планшеті, під склом у різьблених рамках розташовано ряд антикварних платівок, і перед кожним таким зрізом акустичної древності — навушники, одягши які, можна послухати оригінальну музику з грамофону.

Співкуратор виставки, Оксана Мерфенко (Грищенко) розставила великі куби, обклеєні фрагментарними фото звичайного квартирного інтер’єру.

Канадійка Ріса Горовіц показала «Тридцятий рік життя» — щоденник без слів у невеличких (12,7х12,7 см) однотипних картинках, на якому життя двох персонажів — чоловіка і жінки — позначено набором певних символів.

Співвітчизник Ріси Горовіц, колишній чернівчанин Тарас Полатайко представлений двома інсталяціями: «Scotoma» (перекладається як «сліпа пляма», означає випадіння з поля усвідомлення якогось боку життя, властиве хворим на невроз) — ряд фотографічно точно намальованих очей, що дивляться на глядача з непроникної білої стіни, та «Міль» — два екрани в темній кімнаті, на одному з яких міль б’ється о невидиму перепону, а на протилежному руки намагаються намацати бодай щось перед собою, але зустрічають лише порожнечу.

Дві щойно описані композиції Полатайка і «Страх» Гершуні чудово корелюють із темою виставки, оскільки дійсно передають потяг аутичної людини до своєрідного «намацування» світу довкола себе, її самоізоляцію, її побоювання прямого контакту, її прагнення торкатися предметів чужою рукою, її щоденне ходіння по лезу, по кордону, який відокремлює звичний для аутиста світ від загрозливого хаосу невпорядкованого життя.

Тепер лишилося зрозуміти, який стосунок решта робіт має до аутизму.

В якості постскриптуму: всім, кому ця тема дійсно небайдужа, вочевидь, будуть цікаві подальші події: 13 травня — круглий стіл за участю науковців, письменників та художників; 20 травня — презентація науково-популярної книги української дослідниці Діни Шульженко «Аутизм не вирок» та українського перекладу світового бестселера Марка Геддона «Дивний випадок із собакою вночі» (видавець — «Кальварія»), а також — графіті-проект групи «Інтересні Казки» на стіні одного з будинків у центрі столиці (дата ще не відома).

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»
Газета: 
Рубрика: