Польща планує укріплювати свою енергетичну безпеку за рахунок поглиблення співпраці з Україною. Про це свідчить заява маршалка сенату Польщі (верхньої палати парламенту) Богдана Борусевича, який під час зустрічі з прем’єр-міністром України Миколою Азаровим повідомив про актуальність для Польщі питання добудови нафтопроводу Одеса — Броди до Гданська. Нагадаємо, що зараз нафтопровід Одеса —Броди працює в тестовому аверсному напрямку, перекачуючи венесуельську нафту.
Розмови щодо розбудови даного нафтопроводу спливають на поверхню дипломатичних перемовин між двома країнами постійно. Однак практичних результатів поки що мало. Так, як зізнався польський політик, українська сторона встигла добудувати свою частину нафтопроводу, а польська, на жаль, ні.
Чим викликане нинішнє бажання поляків повернутися до цього питання? Які вигоди отримає Україна в разі успішної реалізації проекту? Про це «День» запитав провідного експерта енергетичних програм Центру ім. О. Разумкова Володимира Омельченка:
— Така заява ѓрунтується переважно на політичній основі. Викликана вона конкретними діями Росії, яка серйозно взялася за розробку та запуск Балтійської трубопровідної системи-2 (БТС-2). Поляків це особливо хвилює. Як тільки ця систем запрацює, то по ній підуть значні обсяги транзиту російської нафти, яка сьогодні транспортуються (зокрема й через польську територію) в Європу по нафтопроводу «Дружба». Росія вдається до такого кроку, бо втілює в життя свою енергетичну стратегію, якою передбачено зменшення своєї транзитної залежності від інших країн. Польща ж намагається компенсувати втрати від транзиту російських енергоносіїв.
Крім того, аргументом на користь реанімації ідеї продовження нафтопроводу Одеса — Броди до Гданська може послужити й придбання польськими інвесторами нафтопереробного заводу в Литві. Завод є, але не вистачає достатньої кількості нафти для його успішної роботи.
За таких умов добудова нафтопроводу Одеса — Броди — дуже доречна і вигідна для України справа. Для нас це означає можливість транспортувати ще більше каспійської нафти не тільки в Польщу, а й у Словаччину, Угорщину, Німеччину. Це сприятиме суттєвому збільшенню завантаженості вітчизняної нафтотранспортної системи. Нагадаю, що пропускна спроможність української нафтотранспортної системи становить близько 114-ти мільйонів тонн на рік, але сьогодні реально використовується 20—25% цього потенціалу. Добудова нафтопроводу до Гданська збільшить транзит нафти українською територією приблизно на 15—20 мільйонів тонн нафти на рік. І тоді Україна може розраховувати на перекачку близько 50-ти мільйонів тонн нафти на рік.
На мій погляд, сьогодні склалися сприятливі умови для добудови нафтопроводу. Але для цього Україна та Польща мають остаточно домовитися. Польська сторона повинна виявити політичну волю, щоб зрештою перейти від слів до справи. Головна проблема на шляху втілення проекту, на мій погляд, — з польського боку. Польща має гарантувати закупівлю певних обсягів каспійської нафти (з Азербайджану та Казахстану). Тільки після цього можна створювати консорціум для добудови нафтопроводу, залучати кредит для будівництва. На жаль, раніше польська влада багато говорила про цей проект, але фактично нічого не робила. За моїми підрахунками, для добудови нафтопроводу Одеса — Броди — Гданськ потрібно близько мільярда доларів. Процес будівництва можна завершити за два роки. Тобто якщо Україна та Польща таки дійдуть остаточної згоди в цьому питанні 2011 року, то добудований нафтопровід може запрацювати вже 2013 року. Саме на той час Росія планує запустити вже згадану Балтійську трубопровідну систему-2.
