Нагадаємо, що черговий вияв «цінової політики» ДСО (виконуючи президентський Указ про підвищення зарплати держслужбовцям, наполягала на подвоєнні вартості погодинної оплати «за охорону» до 12 гривень) ледве не переріс у конфронтацію з клієнтами. Останні, не мудруючи лукаво, почали шукати третейського суддю в особі Антимонопольного комітету і навіть домоглися затвердження узгодженої з ДСО «регіональної мережі» — залежно від сфери вартість охоронних послуг держави коливається від 6 до 9 гривень. Що, проте, аж ніяк не означало вирішення проблеми як такої.
Зі слів начальника Управління досліджень і розслідувань АМК Сергія Стефановського, компроміс «середньої вилки», знайдений між банкірами і керівництвом ДСО, виявився тимчасовим. У деяких регіонах державні охоронні структури продовжують гнути своє і виходять за рамки цінових домовленостей із підприємцями. Щодо банків, то, за даними антимонополіста, у десяти областях зафіксовано зловживання ДСОшниками: вкупі зі штатними міліціонерами зарплату підвищили і вільнонайманим, які не підпадають під вищезазначений Указ.
Симптоматично, що погляди на можливі шляхи виходу з ситуації, корені якої вростають у середину дев’яностих (тоді бізнес вирішував дилему — який «дах» крутіший), сьогодні у кожного свій. Заступник начальника ДСО Василь Дашко, наприклад, навідріз відмовився розглядати становище свого відомства на ринку охоронних послуг як монополію. Бачите, «говорити про це не можна, оскільки, згідно з інструкцією НБУ, банкіри мають право вибирати вид охорони самостійно. ДСО свої послуги надає тільки за умови, якщо до нас звертаються».
«Унаслідок того, що закон «Про зброю» не було прийнято, послуги ДСО широко запитані і в підприємницькому, і в банківському секторі», — говорить С. Стефановський. «Доти, поки співробітники державної служби охорони мають виняткове право на використання вогнепальної зброї, — питання їхнього монопольного становища на ринку залишиться відкритим», — стверджує О. Сугоняко. Підкреслюючи, що бажання банкірів подолати монополію ДСО не означає їхнє становлення «на шлях тотального озброєння». «У будь-якому випадку — право на використання вогнепальної зброї (як і сама зброя) знаходитиметься під контролем МВС», — зазначив він.
Не виключено, що саме ця теза може стати відправною точкою в пошуку нового консенсусу з охоронними структурами МВС (як стало відомо, найближчим часом представники міліції й Асоціації українських банків зустрінуться за столом переговорів). Екс-Генпрокурор України Михайло Потебенько, будучи в березні в гостях у «Дня», підтвердив, що Закон «Про Зброю» знаходиться і буде знаходитися в епіцентрі лобізму виробників і продавців.
В. Дашко, у свою чергу, прав банкірів на постановку питання про легалізацію використання вогнепальної зброї приватними охоронними агентствами не заперечує. Хоч і не думає, що це приведе до позитивних результатів. Із його слів, досвід Росії (там погодилися на використання вогнепальної зброї приватниками) показує, що легалізація навряд чи викличе тотальну переорієнтацію, наприклад, банків на приватні агентства. «Спочатку там так було. Адже ні для кого не є таємницею, що крім охоронної діяльності ці агентства займаються й іншою... Якщо ще їм дати зброю... У Росії майже всі комерційні організації потім знову звернулися до держави», — підкреслив заступник начальника ДСО.
