Напередодні Міжнародного дня театру колектив Російської драми покликав колег, критиків і всіх друзів Мельпомени на «Маленький капусник Дому Бергоньє».
Раніше, на Старий Новий рік, капусники проводили в Київській опереті. Їх чекали, до них готувалися. Потім, після вечорів, їх лаяли критики, але однаково весь театральний бомонд любив, хоча б раз на рік, зібратися і посміятися від душі, роздаючи всім «зіркам» за заслугами: Театр, режисер і артист, яких найчастіше згадували і пародіювали, безсумнівно, були найпопулярнішими. А коли мерія, яка спонсувала захід, не змогла знайти кошти, капусник, здавалося, помер. «Лесинківці» вирішили відродити стару та добру театральну традицію, яку ми за два роки паузи вже трохи призабули.
Зі слів завідувача літературною частиною Бориса Курицина, ідея зробити щось легке і веселе виникла в їхньому колективі півтора місяці тому (після ювілейного вечора пам’яті чудового режисера Ірини Молостової). Кинули клич соратникам з інших театрів, але колеги, дізнавшись, що виступати доведеться без гонорару, капустянський почин не підтримали. Довелося Російській драмі обходитися власними силами. Вони вирішили поставити музичну виставу. А гоголівський «Ревізор» став для цього чудовим сюжетом. У дусі віянь часу (сам собі режисер) актори Євген Лунченко та Сергій Озіряний зробили гримучу суміш: класика з елементами з популярного серіалу «Бригада». Дія вистави відбувається в нічному клубі. У ньому панує безлад, навіть новорічну ялинку не спромоглися прибрати, хоча на дворі вже весна. Городничий (Віктор Сарайкін) отримує листа, в якому його попереджують, що до клубу інкогніто повинен прибути продюсер. Як витрусити з гостя грошенята на розвиток культури? Бригада Городничого вирішила не осоромитися і пошукати таланти в рідному закладі. Але тепер, по-модному, конкурс назвали шоу «Беспредельница». І завертілося. Городничий повчає своїх підопічних: «Любите не себя в искусстве, а меня, — и мы прорвемся». Анекдоти, танці, пісні, пластичні етюди, попса й естетські читання. «Все стало вокруг голубым и зеленым», — натхненно виконав тапер Микола Сазоненко, жіночий склад групи «Полюбэ» (Жанна Богдевич, Світлана Мельська й Ольга Когут) із надривом закликали — «Давай за жизнь»! Піонери (Володимир Терещук і Юрій Яковлєв) завжди готові на допомогу. Навіть глядачів примусили підтанцьовувати і підспівувати.
Братки до приїзду продюсера терміново почали перевраховувати наявні в запасі таланти. А хто в нас головний трудар країни? Правильно — «юний орел» Михайло Поплавський. Його вирішили відправити в заслання на «Євробачення» без права повернення і листування. Знайшли тріо. Соло на мобільному телефоні «Ун-моменто» виконав Сергій Коваленко, гітара — Тимур Аралов, вокал — В’ячеслав Ніколаєнко. Для зміцнення творчих рядів братки навіть викликали підмогу: акторів із Севастопольського театру Чорноморського флоту (номер «Кармен») і студентів лялькового відділення з Київського естрадно-циркового коледжу — Івана Винтовку, Наталію Скляренко та Юлію Шкуринську (номер «Майкл Джексон»). Нову «естетську» поезію «Ты целуй меня везде — 18 мне уже», «Муси-пуси» і «Я буду вместо нее», по-ахмадулинськи стенаючи, читали Ірина Новак, Наталія Доля та Ганна Наталушко. Пошкребли по засіках. Пригадали Пушкіна (Тимофій Бурлака)… Раптом на сцені з’явилася Примадонна (Олена Кечіна), глядачі в залі попадали. Це ж треба — сама Алла Борисівна завітала на вогник! У скільки ж «у.о.» обійшовся театру гонорар Пугачової? Припустімо, за радіопривітання, яке за АБ відпрацювала Мальвіна Швідлер, дирекції вдалося знизити оплату, мінус фонограма й оплата двійника, але однаково в копієчку сюрприз обійшовся.
У бій кинули й головні творчі сили — новий дует (Наталія Кудря та Михайло Рєзникович). «Ах, вернисаж» натхненно співає прима, підіймаючись сходами до директорської ложі, до художнього керівника — який пасаж! Хто ж після цього номера тепер повірить, що Михайло Юрійович — серйозний режисер? Ви — Раймонд Паулс, Адрiано Челлентано і Валерій Леонтьєв — одразу в трьох обличчях. Пане Рєзникович, досить приховувати талант, — час зміцнювати естрадні ряди. Сьогодні на цьому фронті в нас великі проблеми, і їх слід вирішувати.
У фіналі шоу вождь світового пролетаріату Ленін (Олександр Андрієвський), стоячи на «броньовику», видав: «Найважливішим із мистецтв для нас є кіно, за нього більше платять», і присутнім запропонували подивитися фільм «Братство кільця» — спільний продукт компанії «Коламбія Пукчерс» і Театру Л. Українки. Пригадали всіх. Розібралися «за поняттями» з корифеями, майстрами, перспективною молоддю, друзями та (театральними критиками в особі Фантомаса).
— Ми бригада — всі відповідають за все, — сказав на прощання Михайло Рєзникович. — У поганому театрі, зі слів чудового режисера Андрія Олександровича Гончарова «кожен гризе кістку в своєму кутку». Ми хочемо, щоб у нас був хороший театр. Ми намагаємося відповідати за все, що показуємо з цієї сцени. Ми навіть відповідаємо за те, що ви, вийшовши із залу, зможете випити пива (для членів профспілки — безкоштовно). Нам здається, що всі ми, хто на сцені і в залі, — одна серйозна та хороша бригада.
І тут зверху в зал впала величезна гірлянда повітряних кульок, лопаючись, вони створювали ефект залпів салюту. Капусник керівництву Російської драми варто включити до репертуару, — глядацькі аншлаги будуть гарантовані. Іронічна, смішна, добра вистава.
— Чудове свято, — сказав народний депутат Лесь Танюк. — День театру я вважаю кращим нашим святом. Вольтер говорив: «Нація збирається не в парламенті, а в партері». Я вважаю, що театральний партер — найкраще місце для зібраня народу. Дуже шкода, що багато наших членів уряду та депутати рідко ходять до театру. Якби вони бували тут частіше, то не були б такими нудними і чванливими, швидше приймали б закони. Сьогодні акторам важко живеться, але вони вміють посміхнутися. Це веселе братство, що дарує людям тепло, що зігріває глядацькі душі.
— Молодці лесинківці, які відроджують театральні традиції, — наголосив Сергій Проскурня, арт- продюсер «Березілля». — У виставі було багато прямих алюзій, підіймали актуальні теми мистецтва та нашого життя. Театр нам подарував своїм чудовим капусником справжнє свято. «Березілля» також спробує продовжити святковий настрій своїм фестивалем. Цього року ми зробимо експеримент. Не проводитимемо все в одному блоці, а розіб’ємо на різні проекти, які здійснюватимемо протягом року.
