Учора на сайті «Обозреватель» відбулася веб-конференція керівника Інституту проблем безпеки, екс-секретаря РНБО, екс-міністра оборони Євгена Марчука. І оскільки Євген Кирилович зараз, як зазначали відвідувачі чату, — не частий гість телестудій, пропонуємо читачам найцікавіші моменти його спілкування з учасниками конференції. Повну версію розмови можна прочитати на www.obozrevatel.com.ua.
Роман: — Пане Євгене, чи братимете ви участь у виборах Президента України 2009 року?
Євген Марчук: — Це буде залежати від гостроти внутрішнього стану України. В 1991—1994 роках мені довелося займатися нейтралізацією небезпечних процесів у Криму. Так звану «кримську проблему» тоді вдалося вирішити, хоча ситуація була критичною. Але без жодного пострілу, жодного постраждалого. Вдалося вирулити у стосунках з Росією, пройти через небезпечний процес розвалу СРСР, справитися з парламентською кризою 1995 року. Якщо результатом політичної реформи буде подальше загострення внутрішньополітичної ситуації в країні і погіршення економічного стану, тоді треба буде задуматися над своєю участю у виборах. Але хочеться сподіватися, що ситуація до цього не дійде.
Саша: — Чи підказував Ваш досвід і чи розуміли ви наприкінці 2004 року, коли лунало з МАЙДАНУ багато обіцянок людям, що для простого українця нічого не зміниться? Що ті, хто давав обіцянки, ніколи їх не будуть виконувати?
Євген Марчук: — Я думаю, якраз зараз вже достатньо часу пройшло для того, щоб визначитися, хто обманював людей, які прийшли на Майдан, пред’явити їм претензії, а, може, і своєрідну політичну люстрацію. Деякі політики, які стояли на трибуні Майдану, були давно відомі, і дійсно, виникав сумнів, що вони зможуть реалізувати сподівання людей. Але, на жаль, під час парламентських виборів виборці не достатньо глибоко розібралися з усіма цими політиками, і тому маємо те, що маємо.
Михась із Чернівців: — На вашу думку, коли Україна отримає запрошення стосовно вступу в Північноатлантичний Союз? І чи повинна широка громадськість вирішувати, чи вступати нам у НАТО (маю на увазі референдум)?
Євген Марчук: — НАТО — це клуб високодосвідчених політиків і дуже заможних держав. Для чого їм потрібна Україна як член цього клубу, з такими серйозними внутрішніми проблемами? До того ж, треба спочатку визначитися, яку систему колективної оборони і безпеки ми обираємо. Без референдуму щодо вступу до НАТО нам не обійтися.
Володимир: — Як довго житиме «помаранчева» коаліція?
Євген Марчук: — Думаю, що не дуже довго.
— Чи бачите ви тепер в Україні політика, здатного вивести країну з всесвітнього посміховища недолугості? Ваш прогноз щодо Юлії Тимошенко як політика?
Євген Марчук: Такі політики в Україні є, хоч їх і дуже мало, на жаль. Що стосується Юлії Тимошенко, тут буде залежати від того, як буде розвиватися суспільство і як буде еволюціонувати Юлія Володимирівна. Якщо суспільство буде випереджати, то у Юлії Володимирівни можуть бути проблеми.
Юрій Бунчук: — Пане Марчук, те, що відбувалося у Феодосії — ганьба для нашої країни і дискредитація її інтеграційної політики, до формування якої ви свого часу були причетні. Чому там не спрацювала на упередження наша СБУ?
Євген Марчук: — Дійсно, це ганьба. Але не треба списувати все на кримських тіточок і бабусь чи на депутатів місцевих рад. Прокол серйозний допустила центральна влада. Це мало б стати предметом дуже глибокого аналізу і висновків. Центральна влада показала, що вона не може забезпечити прості навчання військових миротворців, продемонструвала це перед країнами-партнерами. Про яке запрошення до НАТО може йти мова? Чому не спрацювало СБУ? А хіба не було зрозуміло, що без належної підготовки відповідного рішення парламенту й інформаційного забезпечення в новій політичній ситуації таку акцію проводити не можна було? Хіба не зрозуміло було, що опозиція, яка прийшла до влади в Криму — і в Сімферополі, і в районах, — буде активно протидіяти цьому? Потім, коли ситуація вже розгорілася, тоді покладатися на СБУ вже було пізно. Звичайно, є там проблеми і для СБУ, але в основному це проблема центральної влади.
