Звідки сільській вчитель може взяти інформацію для проведення тематичного уроку — вшанування пам’яті Джеймса Мейса? З таким питанням звернулися до нашої редакції на днях керівники однієї зi шкіл Вінницької області. Справа в тому, що «на місця» починає доходити лист Міністерства освіти і науки на основі розпорядження Президента України «Про вшанування пам’яті Джеймса Мейса», присвяченого 54-й річниці від дня народження видатного журналіста, громадського діяча і вченого, який відкрив світові правду про Голодомор 1932—1933 років в Україні. Така безперечно важлива ініціатива, як проведення у школах уроків-вшанування його пам’яті, викликала безліч запитань. Перше виникло у керівників шкіл, що вже отримали розпорядження — де взяти інформацію? Друге виникло у нас, журналістів. Чи готові українські школи і школярі до проведення такого заходу? Чи знають вчителі, як викласти тему Голодомору, дітям? Як розповісти їм про долю і подвижницьку діяльність Мейса. Чи не буде вона спотворена формалізмом?
Відповідь на перше, практичне, запитання ми отримали в міністерстві. Як виявилося, там сподівалися на... нас, тобто на «День». «Ми направили письмові розпорядження — рекомендації провести в січні-лютому 2006 року в навчальних закладах країни книжкові виставки, тематичні лекції, учнівські та студентські конференції, наукові семінари, виховні години, засідання круглих столів, присвячені життю та діяльності Джеймса Мейса, до всіх обласних управлінь освіти, — розповідає відповідальна співробітниця міністерства Раїса Євтушенко. — В нас було зовсім небагато часу, і все, що ми змогли зробити — дати адреси сторінок в інтернеті, на яких можна знайти інформацію про Мейса. Це публікації в газеті «День» та часописі «Український історичний журнал». Крім того, Міністерство планує видати статтю про Мейса в своєму журналі «Історія в школах України». Статтю цю міністерство запропонувало написати ... знову ж таки журналістам нашої редакції.
Справа почесна. Але дозволимо собі нагадати, що в бібліотеці «Дня» у 2005 році вийшла книжка «День і вічність Джеймса Мейса».Та державні установи, які вирішують, що саме видавати за бюджетні кошти, ні інтересу, ні ініціативи не проявили. До речі, колись Джеймс разом з дружиною Наталею Дзюбенко-Мейс видали брошуру про Голодомор винятково для дітей. Її можна було б трохи переробити і видати більшим накладом. Схоже, для держзамовлень знаходяться більш важливі твори (особливо книжки начальникiв). В будь-якому разі, матеріали, тобто книжки або статті, мають опинятися в школах раніше, ніж листи-розпорядження, якої б теми вони не стосувалися. Про те, як іде підготовка до уроків-вшанувань пам’яті в країні розповідають регіональні кореспонденти.
«Звичайно, можна було очікувати, що на лист Президента України про вшанування пам’яті Джеймса Мейса у школах відреагують формально, — пише зі Львова Ірина ЄГОРОВА , «День». — Можливо, десь так і відбулося, — замало ще людей знають про цю видатну особистість. Хоча в університетах, зокрема Львівському національному, його ім’я знають не просто добре, — студенти на факультеті журналістики присвячують вивченню його праць курсові та дипломні, а то й кандидатські роботи. Практично у кожній школі щось з цього приводу відбулося. Львівська середня школа № 93, приміром, випустила спеціальний, великий номер радіогазети, присвячений Джеймсу Мейсу. А школа № 34 імені Маркіяна Шашкевича зустрічає сьогодні всіх, хто сюди приходить, виставкою фотографій Джеймса Мейса, і фотографіями, на яких зображений Мейс, що крокує українськими вулицями, спілкується з вченими та простими людьми — досліджує нашу історію.
Загалом цілий місяць життя цієї школи, де учні поглиблено вивчають історію, проходитиме під знаком імені Джеймса Мейса. Виховні години, присвячені його життю та творчості, вже відбулися в усіх класах. А старшокласники навіть провели науково-практичну конференцію «Мейс — дослідник Голодомору в Україні». Вони написали реферати, присвячені Мейсові, а нині готуються до обговорення книги «День і вічність Джеймса Мейса». Заступник директора школи Орися Роневич признається: «Ми самі не очікували, що такою великою та щирою виявиться цікавість дітей до постаті Мейса, що вони так прискіпливо читатимуть його статі і усім серцем докладатимуться до написання власних рефератів. Визнання того, що життя та праця Мейса їх вразила, що про багато фактів Голодомору вони вперше дізналися лише доторкнувшись до світлої пам’яті цієї людини, читаєш у кожній роботі. Це свiдчить про те, що у нас росте молоде покоління, якому не байдуже ні минуле, ні майбутнє України. Аби саме такі молоді люди дбали про завтрашній день нашої держави, ми маємо частіше говорити про таких як Мейс, надихаючи молодь на самопосвяту, на служіння людям, які живуть на цій землі.»
«Вивчати Голодомор в Україні за працями його дослідника Джеймса Мейса у Вінницьких школах масово не збираються, — повідомляє Мирослава СОКОЛОВА , «День».— Начальник відділу загальної шкільної освіти області Василь Марчук пояснив, що на це не передбачено годин. Проте методист кабінету суспільних наук обласного управління освіти Надія Савчук уже отримала розпорядження Президента України «Про вшанування пам’яті Джеймса Мейса» і пообіцяла, що в лютому в рамках обласної олімпіади буде проведений круглий стіл, на який запросять вчителів історії з усіх районів області».
«Ми в гімназії вже провели класні години, на яких розповіли учням як про голод в Україні 1932—1933 років, так і про різні періоди в його оцінці — від заперечення до визнання геноцидом, — розповіла «Дню» директор Сімферопольської української гімназії Наталка Руденко. — У бібліотеці школи діє виставка книг як самого Джеймса Мейса, так і творів про нього та про Голодомор 30-х років. Зокрема гімназія та бібліотека широко використовує для цього матеріали газети «День», які цінуються за їх повноту та конкретність, через що користуються великим попитом та довірою...» Разом iз тим загальна картина в Криму не така однозначна. Інформація про Голодомор українців широко використовується лише в школах з українською мовою навчання, а в інших (яких переважна більшість) цю тему, як і раніше, намагаються обійти. А мова про вшанування пам’яті Джеймса Мейса не розпочата ні в школах, ні в громадських, ні в державних організаціях. Як вдалося встановити нам iз Наталкою Руденко, згадане розпорядження Президента поки що так і не надійшло ні до Міністерства освіти та науки Криму, ні до Сімферопольського міського управління освіти, де мають досить приблизну уяву як про сам Голодомор українців, так і про його дослідника Джеймса Мейса, повідомляє Микита КАСЬЯНЕНКО , Симферополь.
«Учителі нашого навчального закладу пам’ятають Мейса по статтях і колонках у газеті «День», — розповідає заступник директора Хмельницького ліцею №17 із методичної роботи Тамара Башкірцева. — Завдяки меценатові із Хмельницького Михайлові Немову у бібліотеках міста з’явилася книга під загальною редакцією головного редактора газети «День» Лариси Івшиної «День і вічність Джеймса Мейса». Тепер наставники ліцеїстів знайомляться з оцим своєрідним пам’ятником видатному вченому, журналістові і викладачеві, зокрема, й задля того, аби, відповідно до плану роботи, провести позакласні читання цієї книги». Підсумком позакласних читань буде учнівська конференція за книгою «День і вічність Джеймса Мейса», що відбудеться у листопаді 2006 р., повідомляє Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ , «День».
У Житомирі Джеймса Мейса згадують і без спеціальних розпоряджень, повідомляє Валерій КОСТЮКЕВИЧ , «День». Директор Житомирської загальноосвітньої школи №20 (I—III ступенів) Борис Ведмеденко зауважив для «Дня», що в дні, коли в Україні вшановувалась пам’ять жертв Голодомору, вчителі проводили спеціальні уроки, на яких згадували про Джеймса Мейса.
Заступник директора донецької загальноосвітньої школи № 69, вчитель історії Микола Курбатов розказав кореспонденту «Дня» Ганні Хрипунковій: «Ми користуємося розпорядженнями, які нам передають із районного відділу освіти та науки, але поки що ми нічого подібного не отримували». Проте про дослідження вченого та про нього самого в школі № 69 шахтарської столиці говорять багато, навіть незважаючи на відсутність спеціальних розпоряджень. Тема Голодомору 30-х років, за словами М. Курбатова, згідно з навчальним планом, вивчається в 10 класі та на її обговорення відводиться лише один урок. Безумовно, за 45 хвилин навряд чи можна встигнути розказати що-небудь і про саму трагедію, і вже тим паче про праці Джеймса Мейса, присвячені їй, однак вчителі намагаються донести до дiтей за короткий час максимальний обсяг знань.
Не надало міністерство школам також ніяких рекомендацій з приводу того, як провести цей урок. Єдиного можливого трактування історичних подій сьогодні не існує, і це, з одного боку, розв’язує вчителям руки, а з іншого — покладає на них вибір, який вони не завжди в змозі зробити. Взагалі викладати тему Голодомору в школі треба дуже обережно. «Історію забувати не можна, але не треба занадто багато уваги приділяти негативним моментам, — вважає кандидат психологічних наук Ірина Головнева. — По-перше, це може створити проблеми в сучасності, а сучасність для всіх, як має бути, важливіша за минуле. По-друге, у підлітків дуже вразлива психіка. Треба робити акцент на самій ситуації — чому сталася трагедія, а не на власне трагедії, страшних історіях і фотознімках. Варто наголосити, що трагедія насамперед полягає в тому, що загинули особистості, які б могли багато зробити для країни, а не казати просто про загальну кількість загиблих».
«Наскільки успішними будуть ці уроки, і чи не зведуться вони до формальності, залежить тільки від фігури вчителя, — вважає доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал. — Його особистості, ерудованості, доступності йому інформаційних джерел. Вчитель має змусити школяра замислитися над викладеним, змусити його думати. Тоді урок не мине марно».
