Напередодні саміту у Вільнюсі, судячи із повідомлень засобів масової інформації, риторики вітчизняних і зарубіжних політиків, усе йде до того, що Угоду про асоціацію України з ЄС таки буде підписано. Утім, представники експертних кіл на прес-конференції «Асоціація з ЄС: як Україна виконує умови для підписання Угоди?» оцінили таку перспективу більш прагматично, переконуючи, що поки не бачать підстав для надмірного єврооптимізму. На їхню думку, інтеративна ейфорія, яка наразі супроводжує медійний та політичний дискурс в країні, є передчасною.
«Ми не заперечуємо руху в правильному напрямку, але, в той же час, наголошуємо на тому, що не слід зупинятися на досягнутому, а рухатися тільки вперед для того, щоб цю тенденцію підтвердити, — наголосив науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Олександр СУШКО. — Аналіз тієї інформації, яка надходить із Європи, засвідчує те, що сьогодні в ЄС ще не сформувався консенсус щодо укладання Угоди про асоціацію з Україною. Тому доволі легковажний, оптимістичний настрій, який в останні місяці панує в київських «коридорах», мовляв, рішення ЄС у нас уже в кишені, свідчить про недалекоглядність української позиції».
«Ключові кроки з боку України ще повинні бути зроблені. Інакше — переконати країн-членів ЄС, які мають ухвалити стовідсоткове, одностайне рішення щодо підписання Угоди, не вдасться», — резюмував Сушко.
Експерти зауважили: позиціонування України в координатах сфери інтересів впливу для Євросоюзу чи Росії на даний момент втратили свою актуальність. Коливання, намагання «всидіти на двох стільцях» замінили прагматичні рішення та визначеність зовнішньополітичного курсу держави.
«Насправді плану «Б» в разі непідписання Угоди про асоціацію поки не існує. Тому для багатьох імовірне негативне рішення ЄС щодо України може стати несподіванкою, — зауважив заступник генерального директора Центру Разумкова Валерій ЧАЛИЙ. — Ми зараз перебуваємо в парадоксальній ситуації. З одного боку, розуміємо, що треба ще багато зробити для гарантованого підписання Угоди. З другого, всі наші плани — й урядові, й Президента, й навіть сьогоднішньої підтримки громадянського суспільства в євро інтеграції — розраховані на успіх, а не на втрату можливості. Сьогодні всі працюють за цією позитивною програмою. Однак побоювання є обѓрунтованими, й на них треба зважати».
Для посилення впевненості в позитивному рішенні ЄС щодо підписання Угоди про асоціацію з Україною аналітики представили свої рекомендації до української влади, які необхідно виконати в максимально стислі терміни. Серед основних — ухвалення нового закону про вибори народних депутатів; закону про прокуратуру; необхідність внесення змін до Конституції України щодо судоустрою. До слова, останні трансформації, як вважають фахівці, неможливі без зміни профільного Закону «Про судоустрій і статус суддів». Найбільш вагомим і символічним представники експертного середовищі назвали питання щодо Юлії Тимошенко, без якого, на їхнє переконання, шанси на підписання Угоди на Вільнюському саміті суттєво зменшуються.
«Питання щодо Тимошенко є принциповим для того, щоб сподіватися на успіх у Литві, — сказав Олександр БАНЧУК, експерт Центру політико-правових реформ. — Інші 15 запропонованих нами законопроектів є також не менш важливими, але чи буде ця межа «відчутності прогресу» і «рішучих дій», як зазначено в рекомендаціях Ради ЄС до України, без вирішення питання вибіркового правосуддя, поки важко сказати».
Проблемою є й те, що Кабінет Міністрів наприкінці кожного місяця надсилає звіт до ЄС щодо просування в питаннях виконання вимог так званого списку Фюле, але до уваги широкої громадськості результати моніторингу українського уряду чомусь не доходять. Тому на сьогодні результати громадського аналізу виконання Україною вимог для підписання вільнюської Угоди є чи не єдиним джерелом інформації щодо стану справ на фронті перспектив європейської асоціації нашої країни.
Аналітики також додали, що зараз усі думають про те, чого ж слід очікувати після саміту у Вільнюсі, але поки, на їхнє переконання, варто все ж розуміти, що час для виконання умов ЄС є обмеженим, і тільки від політичної волі української влади сьогодні залежить можливість майбутнього підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.
