Полку політичних партій прибуло: 113-ою стала «Нова демократія» Євгена Кушнарьова. Днями її офіційно зареєстрували в Мін’юсті. Реєстрація, за словами пана Кушнарьова, пройшла не безболісно і чимось ніби була схожою на дискримінацію за політичною ознакою: чиновники проявляли, мовляв, надмірну скрупульозність у процесі перевірки підписів громадян, необхідних для визнання нової політсили. Щоб звести до мінімуму ймовірність повторного виникнення таких прикрих дрібниць, Євген Петрович виступив з ініціативою видати спеціальну методичку. Щось на зразок: «Як перевіряти підписи». Про це екс-керівник Харківщини, один із фігурантів горезвісного Сєверодонецького з’їзду розповів на нещодавній прес-конференції.
До того, що перспективи «Нової демократії» будуть світлими, є, вважає Кушнарьов, всі передумови. Передусім — багата «синьо-біла» електоральна база, яка з кожним днем зростає за рахунок тих, хто розчарувався в революції, оскільки, як вважає Кушнарьов, «дисонанс між обіцяним на Майдані та реальними діями нової влади дуже великий». Також, на його думку, багато є тих, хто «були не те щоб за Януковича, але риторику Ющенка не сприймали».
Є. Кушнарьов також переконаний, що створення могутньої сили на правоцентристському фланзі (НСНУ) має спровокувати аналогічні рухи й на лівому. «Можливо, не до 2006-го, але до 2009-го обов’язково, тільки тоді боротьба стане ідеологічною, а не соціал-теоретичною», — відмітив він.
«День» поцікавився у Євгена Кушнарьова причинами різкої еволюції його політичних симпатій за роки незалежності. Багато хто пам’ятає пана Кушнарьова в рядах перших вітчизняних демократів — демплатформи КПРС, борців за становлення незалежності. Тому його сепаратистські висловлювання, пошук підтримки в Москві та й прагнення поділити демократію на стару і нову викликають, м’яко кажучи, подив.
— Свого часу в Західній Україні мене готові були на руках носити, оскільки пам’ятають як людину, яка відстоювала незалежність, свободу української мови у Верховній Раді ще першого, демократичного скликання, — сказав Є. Кушнарьов. — Однак у мене завжди було власне бачення стратегії державного будівництва, від якого я ніколи не відмовлявся і не відмовлюся, просто згодом воно дещо змінюється.
Та й зараз на Заході країни мене абсолютно нормально сприймають. Люди розуміють, що в ідеях федералізації, навіть точніше — європейського регіоналізму, нічого поганого немає. Подібне реформування, навпаки, піде країні тільки на користь. А ось нової влади, її агресивних дій, народ просто боїться, причому навіть більше, ніж випадів старої влади. Особливо виразно це проявляється на Сході. Прихильники нашої партії — розумні люди, і мені, повірте, все одно, де вони живуть.
— А чим закінчилися ваші візити до Генпрокуратури?
— Я там не був із січня, а за результатами останнього мого допиту зняли не один телесюжет, так що не можу повідомити нічого нового. Поводилися зі мною ввічливо, ставили коректні питання, я так само і відповідав. Вважається, що головна моя провина — ніби сепаратистські заяви в Сєверодонецку, але не можна не враховувати, що це був навіть не з’їзд, а, по суті, великий передвиборний мітинг. Чого не скажеш на мітингу...
