Україна фактично оформила матеріали для подачі в міжнародний арбітраж для розв’язання газової суперечки з Росією щодо умов постачання газу. Про це заявив в інтерв’ю газеті «Коммерсантъ.Украина» глава держави Віктор Янукович.
«Позиція Росії для нас категорично неприйнятна, і, якщо вона не зміниться, ми підемо в міжнародний арбітраж. Є система міжнародних судів — це й Стокгольмський суд, і Міжнародний арбітраж у Гаазі. Так, суд — це надзвичайний захід, але ви ж бачите, за півтора року (переговорів) ми не зрушили з місця», — деталізував він. «Уже півтора року ведемо переговори на цю тему й платимо день у день, місяць за місяцем за наявними контрактами. Півтора року переговорів не увінчалися успіхом — так колись же їх потрібно закінчувати!» — натякнув глава держави на те, що подальші переговори з сусідкою майже не мають сенсу.
За словами Януковича, Україна не хоче знижок, а прагне встановити справедливу газову ціну. «Якщо подивитися на реальні ціни, наприклад у Німеччині, то ми платимо приблизно на 200 доларів більше. І ми б хотіли розуміти, за що нас карають! А транзитний тариф у Німеччині вдвічі більший, ніж в Україні. Чому? Для нас ця переплата — а ми вважаємо, що переплачуємо, — становить 5-6 мільярдів доларів щорічно. А за 10 років контракту — 60 мільярдів доларів! Якщо дивитися в контексті щорічного бюджету країни, це приблизно 20%», — зазначив він в інтерв’ю виданню. Тобто з кожної бюджетної гривні, за його підрахунками, 20 копійок іде на сплату за газ. За словами Януковича, «це несправедливо, і до того ж економіка не може довго витримувати таку ціну».
Які шанси на успіх має Україна в міжнародному суді? Про що свідчить такий варіант розвитку подій? Про це «День» запитав галузевих експертів.
Павло КАЧУР, екс-міністр будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України:
— Суд — остання інстанція, в якій вирішують усі суперечки. Очевидно, що перш ніж піти на такий крок, влада робила багато зусиль, щоб врегулювати газове питання без зайвого галасу. Звичайно, якби подумали про його розв’язання ще до підписання Харківських угод, коли Україна мала сильний аргумент (продовжувати чи ні термін перебування російського Чорноморського флоту в Севастополі), то наша сусідка була б поступливіша. І газове питання вдалося б розв’язати за столом переговорів, не звертаючись до суду. А сьогодні Росія відкрито демонструє небажання сідати за стіл перемовин. Тому Україні нічого не лишається. Звернення до суду — це вимушений крок. Тепер українській владі треба зробити все, щоб цій крок став ще й правильним. На мій погляд, найбільший позитив судового розв’язання газового питання полягає в тому, що в такому разі не буде політичних маніпуляцій і торгів під час переговорів про зниження ціни на газ. Думаю, що Україна має багато сильних сторін, і в політичній, і в суто економічній (транзит, сховища газу) площинах. Тому ми матимемо хороші шанси в суді.
Володимир ОМЕЛЬЧЕНКО, провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова:
— Я, безумовно, підтримую таку ініціативу Президента. Це потрібно було зробити ще рік тому. Інших дієвих важелів впливу на Росію немає. Уряд вже перепробував всі можливі способи домовитися: робили наголоси на партнерські відносини, на реалізацію спільних проектів із видобутку вуглеводнів, розглядали питання заміни газу на вугілля в структурі формування ціни на російське блакитне паливо тощо. А з боку Росії — жодної відповіді, бо питання газу для неї — політичне, а не економічне. Росія зараховує Україну до зони своїх національних інтересів і зараз активно відтворює свій вплив на пострадянському просторі. Підписаний 2009 року газовий контракт Росія розглядала винятково як інструмент своєї геополітичної політики.
Готовність країни вирішити газову суперечку в суді свідчить про те, що українська газова демократія дорослішає, обираючи собі цивілізовані інструменти розв’язання конфліктів.
Думаю, що газова дискусія не дійде до винесення рішення Стокгольмським арбітражем. Якщо українська сторона грамотно оформить свій позов та правильно розпочне судовий процес, тоді в Росії буде небагато шансів на перемогу, і їй доведеться не доводити справу до рішення суду. Водночас вона намагатиметься застосувати до України економічні санкції (обмеження імпорту товарів з України, не виключені інформаційні війни).
