Цього разу ІІ Міжнародний арт-ярмарок FINE ART UKRAINE зібрав рекордну кількість галерей — їх в Українському домі зібралося 35. Вони представили Київ, Львів, Харків, Одесу, Севастополь, Дніпропетровськ, Ялту, Москву, Ніцу. Саме галереї на цьому арт-форумі є найголовнішими, навіть попри те, що в центрі уваги преси був відомий американо-польський фотохудожник Рішард Горовіц, а також низка художніх спецпроектів. Центральне значення галерей обумовлене тим, що основне завдання FINE ART UKRAINE — це забезпечення комунікації, або ж циркуляції мистецького кисню в арт-середовищі, яке представлене художниками, колекціонерами, галеристами та музеями. Організатори арт-форуму наголошують, що FINE ART UKRAINE є своєрідною альтернативою акції «Арт-Київ», яка представляє актуальне мистецтво (контемпорарі арт). Альтернативність представлених художників полягає, як це не парадоксально звучить, у їхньої традиційності. Адже не всі діючі митці є ультрасучасними, багато хто працює у класичній манері, не експериментуючи з концепціями та матеріалами.
Кандидат мистецтвознавства, куратор проекту «Гурзуфські сезони» Олеся Авраменко каже, що недолік таких арт-ярмарків полягає в тому, що вони, звертаючись до сучасних художників, представляють або мистецтво, що загрузає у власній експериментальності, або традиціоналістське, але занадто «солодкаве». У цьому варто шукати провини не українських художників, а радше галеристів, які здійснюють відбір, орієнтуючись на пересічного глядача, роблять ставку на ті роботи, які, на їхню думку, здатні привернути увагу та моментально принести прибуток. Утім, за словами Олесі Авраменко, це стосується не лише молодих українських арт-форумів. Під час нещодавнього мистецького ярмарку в Дубаї вона помітила аналогічний «гріх».
Серед шести представлених в Українському домі спецпроектів найбільше зацікавлення викликав проект «Українська мультиплікація. Все, що залишилося» (куратор — Антін Мухарський, автор — Давид Черкаський). Окрему залу заселили всім відомими мультиплікаційними героями, свідками часів розквіту української мультиплікації. За словами організаторів експозиції, цю виставку вони збирали по крихтах. А найближчим часом, сподіваються, ці роботи складуть частину експозиції Музею мультиплікації.
— Ця виставка вигадана, аби розповісти, ким ми були — розповідає Давид Черкаський. — Від мультиплікації, на жаль, у нас майже нічого не залишилося. Але багато талановитої молоді, яка навчається і в інститутах, і на курсах. І як тільки з боку держави з’явиться підтримка, українська мультиплікація знову оживе. Все ж таки ми залежимо від держави, адже мультиплікація — це не камерне мистецтво, а праця багатьох людей, яка потребує і фінансування, і відповідного приміщення. Якщо держава захоче — буде анімація, а якщо не захоче, анімація все одно буде, — стверджує режисер. — Зараз існує багато різних мультстудій. Кожен сам по собі. Усі розпорошені. І таке відчуття, що немає свята. А мультиплікація — це передусім свято.
Поруч зі святковою мульт-атмосферою капітана Врунгеля та анімаційних козаків — зовсім інша — атмосфера сюрреалізму. Завдяки роботам спеціального гостя FINE ART UKRAINE — всесвітньо відомого американсько-польського фотохудожника Рішарда Горовіца. Його виставка відкрилася в Україні вперше, і для самого Горовіца це перший візит до нашої країни. Фотохудожник має надзвичайно цікаву біографію. Він народився в Кракові 1939 року. Його родина разом з іншими єврейськими сім’ями була відправлена в гетто. Під час Другої світової війни працював на фабриці Оскара Шиндлера (був включений до Списку Шиндлера), пізніше його було відправлено до концтабору Освенцим-Бжезінка. Був наймолодшим в’язнем Освенциму, який вижив і якого в 1945 році було визволено військами Радянської армії. Із 1959 року він мешкає та працює в Нью-Йорку. Після здобуття освіти Рішард почав працювати як арт-директор та дизайнер для рекламних агентств і кінокомпаній у Нью-Йорку. У 1967 році відкрив своє приватне фотоагентство.
Сьогодні сюрреалістичні фотороботи Рішара Горовіца 80-х років минулого сторіччя можуть здатися нам цілком реалістичними — адже комп’ютерні технології доступні всім. Натомість тридцять років тому ці фантазійні картини Горовіц створював своїми руками, без допомоги техніки. Власне, саме в цьому й полягає цінність його творчості. Пізніше він став чи не першим фотографом, який почав активно використовувати комп’ютери, працюючи із фотозображеннями. Сьогодні, у добу цифрової фотографії, ми вважаємо це нормою, проте кілька десятиріч тому такі новації часто викликали різку критику.
«Від традиційної фотографії я ніколи не відмовлявся. Але, працюючи з комп’ютером, я можу собі значно більше дозволити — маю більше можливостей для вираження своїх ідей, — каже Горовіц у інтерв’ю виданню «Арт Ukraine». — Коли почав робити цифрову фотографію, критикували страшенно й говорили, що така технологія сприяє фальсифікації дійсності»
До речі, цими днями виставка Горовіца відкривається у його рідній Польщі. Попри те, що вже протягом 50 років він живе та працює в США, на батьківщині він буває відносно часто, відкриваючи свої виставки або читаючи лекції. І саме Рішара Горовіца мер польського міста Познань запрошує зробити кілька незвичних знімків для презентації міста в проекті «Культурна столиця Європи».
Ще один невивчений український урок: те, що таланти в силу історичних обставин опинилися на іншому кінці світу — ще означає «втрачені таланти». Утім, потрібен потужний та одночасно мудрий магніт, аби принаймні час від часу повертати їх додому.
Виставка FINE ART UKRAINE працює в Українському домі щоденно з 22 травня до 1 червня з 10.00 до 20.00.
