7 липня в київській галереї «Ательє Карась» відбулася презентація проекту, незвичайного за багатьма складовими. Насамперед нетрадиційна фігура митця Бадрі Губіанурі. Бадрі — майстер мальовничої абстракції, віртуоз колірного нюансу і раніше в схильності до концептуальних жестів помічений не був. Однак тут, вочевидь, випадок особливий.
Проект «Філософський камінь» передбачає створення безлічі простих, але символічно значущих артефактів — склянок, у дно яких вмонтовано «вічний» годинниковий механізм. Годинники особливі: зі стрілками, але без циферблатів, так що точного часу за ними довідатися не можна. Упаковку «склянок часу» буде виконано як мозаїку портретів видатних філософів, інтелектуалів, митців тієї країни, де проходить виставка — тих, хто так чи інакше роздумував про час, вічність і місце людини в ній. Сотні склянок розміщуються в експозиційному просторі, а відвідувачі п’ють з них вино. Якщо все складеться, проект втілиться наступного року. Ось коротко сюжет акції.
Власне, вічність — наріжне поняття нового проекту. Для Бадрі, як митця, котрий рефлексує важливі високі категорії, світ ідей і філософських імперативів відсвічує в його полотнах напряму. Абстракція — не лише прийом, але й спосіб мислення; обдарування ж художника в тому, щоб подати ідею зримо, в конкретиці речей. Саме така річ — склянка вина, на дні якої опиняється годинник, який невблаганно цокає, — логічно продовжує тривожно мерехтливі полотна Бадрі. Символ, дійсно, дуже ємнісний. Тут і даремність буття, і нагадування про смерть, і час, випитий до дна життям, — одним словом, багатозначність добре задуманого витвору мистецтва. Бадрі не зупиняє мить, але вслухається в неї — і пропонує проробити те ж саме й нам, кожному — за своїм розумінням, слухом, смаком...
Декілька крапель порятунку.
