Учора фракція НУ-НС зажадала від Росії підтвердження або спростування заяви президента РФ Володимира Путіна, що Україна — це навіть не держава. Про це, виступаючи в парламенті, заявив нардеп із НУ-НС Борис Тарасюк.
За словами Тарасюка, МЗС України повинен перевірити достовірність інформації про заяву Путіна і доповісти про це українському суспільству. На думку нардепа, тональність заяви Президента РФ «є не просто не тактовною». «Висловлювання: Україна — це навіть не держава... можна трактувати як порушення міжнародного права», — зазначив він.
Проте з подібною заявою виступав у вівторок і лідер НУ-НС В’ячеслав Кириленко. І в Москві, схоже, ці слова почули. У прямому ефірі популярної московської радіостанції «Эхо Москвы» голова МЗС РФ Сергій Лавров не тільки підтвердив заяву свого глави держави, але й розширив інформацію про грядущу реакцію Кремля на євроатлантичні плани України та Грузії.
— Було таке, чи це вигадки моїх колег? Чи був такий аргумент? — прямо в лоб запитав ведучий міністра.
Категорично спростовувати повідомлення «Комерсанта» Лавров не став: «Президент Путін і в Бухаресті, і на зустрічі з президентом Бушем нагадав, як формувалася нинішня Україна в її сьогоднішніх кордонах, нагадав про те, наскільки суперечливі настрої в українському суспільстві щодо вступу в НАТО, нагадав, наскільки складно відбуваються процеси демократичного розвитку України, вони як і раніше шукають модель своєї держави, президентська республіка, парламентська, парламентсько-президентська, наскільки сильні протиріччя між західною частиною країни і її східними та південними регіонами. Він про все це нагадав».
Лавров також прояснив позицію Росії щодо обіцянки країн НАТО будь-що включити до свого складу Україну та Грузію (розглядається навіть варіант підписання необхідних документів під час ювілейного саміту Альянсу в квітні 2009 року) і розглянути питання приєднання обох країн до ПДЧ уже в грудні цього року. «Це найсерйозніша тема, це головний подразник, що загрожує перетворитися в системну проблему в наших відносинах із НА ТО, в наших відносинах із тими країнами НАТО, що буквально протискують відповідне рішення, це абсолютно не вкладається в логіку трансформації НАТО в деяку організацію, що забезпечує глобальну безпеку, що просуває спільні дії для боротьби зі спільними для всіх загрозами».
КОМЕНТАР
Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:
— Насамперед, потрібно робити висновки. Я думаю, що такі висновки зроблять західні партнери, які розуміють, що подібна брутальність могла виникнути тільки внаслідок того, що попередня брутальність спрацювала. І якби, скажімо, було інше рішення Бухарестського саміту по Україні та Грузії щодо негайного надання ПДЧ цим країнам, я не думаю, що Путін висловлювався б таким чином. Отже, питання полягає в тому, що деякі дії країн-членів Альянсу заохочують росіян до більшої брутальності в своїх діях. Що стосується українського реагування, то мені більш цікава навіть не реакція офіційних речників, а провідних політичних партій. Тому що в даному випадку йдеться про зазіхання на територіальну цілісність. Дуже цікаво подивитися, яким чином і в яких словах політичні партії і політичні лідери будуть реагувати на спробу власне прямого зазіхання на територіальну цілісність України. Це таке тестове питання, яке, можливо, нам допоможе продемонструвати, які політичні сили є насправді українськими, а які представляють, можливо, зовсім інші інтереси.
Що стосується далекосяжних наслідків? Це перший витік подібної інформації. Це не значить, що такі заходи чи речі не планувалися раніше. Я думаю, що ми прекрасно знаємо, що провокування сепаратизму є одним із засобів, яким росіяни діють для досягнення своїх політичних цілей в Україні. Це, наприклад, було в 2006 році, коли здійснювалась операція по зриву військових навчань на територію Криму. Я думаю, що держава, незалежно від того, чи сказав так Путін, чи інакше, повинна розумітися на тому інструментарії, який будуть використовувати стосовно України, і вчитися запобігати таким речам, насамперед, через недопущення будь-якої діяльності, яка відбувається під гаслами порушення територіальної цілісності України.
Що стосується реакції інших країн і того, що Путін учить американців історії України? Тут питання полягає в існуванні певного рівня політичної культури. В даному випадку має місце демонстрація брутальності та демонстрація агресивної люті з боку однієї із сторін дискусії. І зовсім не факт, що партнери Путіна по цьому діалогу повинні демонструвати аналогічний рівень політичної культури. Усе це дуже серйозно позначається на позиціях тих не багатьох країн, які ще покладають якісь надії на те, що російський режим здатний до модернізації і європеїзації. Це послаблює позиції Росії в Європі й фактично заганяє її в глухий кут.
