Десята річниця встановлення дипломатичних відносин між Україною та Казахстаном ледь не затьмарилася декількома інцидентами, які відбулися минулого тижня на українсько-російському кордоні. Причиною всьому виявилися не стільки казахські …діти, скільки бюрократизм дорослих.
У травні 2000 року уряди України і Республіки Казахстан підписали договір про взаємні поїздки громадян обох країн. Майже два роки відводилося на перехідний період, тобто на широке інформування населення і адаптацію національних документів. З 21 лютого 2002 року нові правила набрали чинності. З того моменту і до середини липня на держкордоні було затримано 163 громадянина Республіки Казахстан. Причини — відсутність документів або різні, як говорять контролери, несправності у пред’явлених паспортах. Треба зазначити, що завжди були, є і будуть люди, які не пропускаються в ту чи іншу країну на тій підставі, що у них немає відповідних документів. Щодня на українському кордоні, як, у принципі, і на рубежах будь-якої іншої держави, буває до сотні таких випадків. Це не упередженість прикордонників або представників імміграційної служби, — такі закони. Погодьтеся, нікому не прийде в голову спробувати в’їхати в США по українському студентському квитку або пенсійному посвідченню, а вже тим більше — сперечатися при цьому з американцями, доводячи їх неправоту.
Але Америка далеко, а Україна близько, — можливо, саме цим пояснюється небажання деяких людей поважати наші закони і міжнародні угоди. З 21 лютого єдиним документом, що надає громадянам Казахстану право в’їжджати в Україну, є закордонний паспорт, причому він обов’язковий навіть для немовлят. У цьому відношенні українці знаходяться в більш «привілейованому» положенні: наші діти можуть їхати в Казахстан по проїзному документу дитини або, якщо їм немає 16 років, бути вписаними до закордонних паспортів батьків (а також бабусь та дідусів). Багато ж казахів, серед яких є й етнічні українці, нових вимог не знали. Проте, майже півроку особливих ексцесів на кордоні не виникало. Але раптом у середині літа немов греблю прорвало: 17 липня в поїзді, який їхав із Казахстану, затримують 4 чоловік, 24 липня — 38, 26 липня — 36. Більше того, кожного разу декілька десятків чоловік на знак солідарності зі своїми земляками демонстративно виходять із вагонів, виявляють непокору, загрожують прикордонникам і обіцяють заблокувати залізничні шляхи. Одного разу їм навіть вдалося більш ніж на 50 хвилин затримати рух поїзда «Астана — Київ». З дорослими їдуть численні діти, ось саме вони і стають, якщо так можна висловитися, приводом для торгу. Замість закордонних паспортів їхні батьки або супроводжуючі особи показують свідоцтва про народження, наполягають на поблажливості і просять пропустити. Чисто по-людськи їх можна зрозуміти: за вікнами ніч і до кінцевої мети поїздки ще дуже далеко. Але прикордонники відмовляються: по- перше, порушення міжурядових угод — це посадовий злочин, по-друге, середньоазіатські поїзди часто бувають «з ізюминкою», — в них неодноразово затримувалися групи нелегальних мігрантів, а дітей ідентифікувати лише на основі свідоцтва про народження дуже складно.
Кожного разу ці історії закінчувалися одним і тим же: громадяни, які не мали права на в’їзд в Україну, покидали вагони, Держкомкордону інформував МЗС, дипломати обмінювалися відповідними нотами з посольством Казахстану. Після чого людей пропускали — у вигляді винятку і вияву доброї волі українського народу…
З незрозумілих причин проблема, яка раптово загострилася, незабаром буде вміло локалізована. Принаймні, сьогодні для цього вже прийняті всі міри. Поінформовані казахські прикордонники і керівництво залізниці, касирам рекомендовано не продавати квитки в Україну без пред’явлення закордонних паспортів. Роз’яснюються нові правила в’їзду в Україну і через казахські ЗМІ. Але все ж посольство Казахстану перестрахувалося і про всяк випадок звернулося з нотою до МЗС України з проханням дозволити казахським дітям до кінця серпня перетинати український кордон за свідоцтвами про народження. А згідно з прийнятою 29 липня 2002 року постановою Кабміну, до 1 вересня 2002 р. неповнолітні діти із держав СНД можуть в’їжджати в Україну, виїжджати з неї і слідувати транзитом без віз на підставі паспортного документа або свідоцтва про народження.
Прецедент з «гуманного» розгляду міжурядових угод все ж створений. Виходить, якщо не можна, але дуже попросити, то можна?
КОМЕНТАР
Ірланд АБІШЕВ, консул посольства Республіки Казахстан в Україні:
— Відповідно до угоди між Республікою Казахстан та Україною від 19 травня 2000 року, громадяни кожної з сторін-підписантів повинні знаходитися на території іншої сторони на основі документів, дійсних для закордонних поїздок. Однак, якщо в Україні є паспорти для дітей (документ дитини), то в Казахстані на дитину необхідно оформляти паспорт або ж вписувати її в паспорт батьків. Власне, проблеми на українсько-російському кордоні і виникли через те, що дітей не вписували у паспорти дорослих. Для вирішення цього суто технічного питання ми звернулися у Міністерство закордонних справ України з проханням проявити розуміння до казахської сторони. Сьогодні на рівні Кабінету міністрів вже отримано дозвіл на в’їзд дітей з Казахстану по свідоцтву про народження. Українська сторона з розумінням відноситься до цього питання і, сподіваюся, ми його вирішимо.
