Серед трьох десятків робіт, виставлених у Центральному будинку художника, двадцять — скульптурні варіації на тему батьківщини-матері, яку «у світлі сьогоднішнього дня» митці бачать повногрудою дівчиною з довгими косами у вінку й національному одязі. Кілька проектів пластично обіграють тему тризуба, а найоригінальніша робота поєднує у собі і першу, і другу ідею, причому тризуб набуває обрисів крил української дівчини- незалежності. Власне, крила можна вважати штампом третім (і останнім) скульптурного втілення української Незалежності. Як засвідчила нинішня експозиція, відтоді як кілька років тому відбувся перший конкурс на монумент українській незалежності, ситуація принципово не змінилася. Треба віддати належне мужності попередніх журі (а їх і тоді не менш ніж цього разу пресингувала київська міська влада з приводу повного і остаточного призначення переможця в максимально стислі строки). Понарікавши на «застарілість та стереотипність мислення митців», журі тоді мудро ухилилося від остаточного рішення, зумівши протиставити здоровий глузд та мистецький смак приватними інтересам усіх зацікавлених у монументі сторін. Імена нинішніх членів журі допоки тримають у секреті, а сам конкурс триватиме два тижні. До речі, саме ці два тижні, поки скульптурні проекти виставлено у ЦБХ, дали підстави назвати конкурс «народним» — за чотирнадцять днів увесь народ повинен встигнути проекти розглянути і обговорити (тобто ми не тільки приречені на пам’ятник, але й вирок цей уже підписано нами ж).
А поки у надтаємничій атмосфері конкурсу нічого невідомо, у кулуарах, які все про всіх знають, уже упевнено пророкують перемогу іменитому конкурсантові, який представив помпезно-аркодужний проект з оригінальною назвою «Слава Україні». В оточенні колонади а-ля ВДНГ височіє «38-метрова колона, увінчана 6-метровою фігурою завжди юної України, яка твердою ходою іде у майбутнє, поправши гадину розбрату («гадина розбрату» — це, звичайно ж, змія; хіба що під копитом коня Петра Першого вона виглядає не такою вгодованою, як під каблучком юної діви. — Л. Г. ). Окрилена, вона несе пальмову гілку — символ волі та миру…» Тризуб теж є — він прикрашає 38-метрову колону. Ось такий бравурний марш можна зіграти на трьох акордах — незатійливо, зате вельми символічно.
