В галереї «Ірена» відкрилася персональна виставка київської художниці Наталі Гронської. Експозицію складають живопис на шовку і текстильна інсталяція.
Своєрідним епіграфом до виставки автор взяла слова з Одкровення Іоанна Богослова: «І побачив я іншого Янгола, що летів серединою неба і мав із собою вічне Євангеліє, щоб повідомити благу звістку всім, хто живе на землі, і всякому племені, і мові, і народу; І казав він гучним голосом: побійтеся Бога і віддайте Йому славу, бо настала година суду Його; і поклоніться Тому, хто сотворив небо, і землю, і море, і джерела вод». При цьому саму виставку художниця назвала, «Апокриф». Але вловити зв’язок не так-то просто. Можливо, Наталя Гронська поясняє в такий спосіб, що її роботи — «апокрифічні» (тобто офіційно не визнані, в цьому випадку, якщо завгодно — індивідуально) тлумачення Одкровення, яке саме, до речі, довгий час балансувало на межі апокрифу.
Трактування, запропоноване київською художницею, справді не зовсім звичайне, щоб не сказати більше. Сувора символіка Апокаліпсису обертається в її батіках барвистими живописними фантазіями, сповненими, якщо можна так висловитися, недоброї добродушності і навіть якоїсь лукавої, потайної іронії. Численні тутешні янголи здатні не тільки затрубити, але й (принаймні позбутися цього відчуття неможливо ніякими силами) підморгнути. Власне, шокувати це може тільки в тому випадку, якщо знайомство з виставкою розпочати з читання наведених цитат- епіграфів.
До того ж, як і годиться в апокрифі, Наталя Гронська не стільки розкриває вже існуючі символи, скільки створює свої. Серед них є прості й знайомі, ніби запозичені з дитячого малюнка — такі насамперед ті ж численні янголи, які обважніло і зворушливо ширяють собі над землею. Але є в цих роботах і інші символи, вишукано-складні, що передбачають у глядача широку обізнаність у найрізноманітніших сферах, а, можливо, й пояснення самої художниці, наприклад, «древа» в її творах утворені тісно переплетеними між собою фігурками тварин, людей та янголів.
