Схоже на те, що жорстока енергетична криза, що охопила останніми роками Україну, штовхає регіони країни на самостійний пошук шляхів виживання в ситуації, що склалася. Поки в Сумах, Харкові та Полтаві обговорюють ідею створення «енергетичного острова», в Дніпропетровську розмірковують над тим, як поповнити свій потенціал, наприклад, укласти окремий договір з багатою на електроенергію Запорізькою областю. А нещодавно дніпропетровський губернатор Микола Швець на зустрічі з пресою повідомив, що звернувся до Президента України з проханням передати у підпорядкування області експлуатацію її нафтогазоконденсатних родовищ. Досі видобуванням цих енергоносіїв на території Дніпропетровщини займалися полтавські й харківські організації, що входять в структуру «Укргазовидобування» і НАК «Нафтогаз України». З проханням прокоментувати ситуацію кореспондент «Дня» звернувся до начальника відділу нафтової, газової та вугільної промисловості управління паливно-енергетичного комплексу Дніпропетровської облдержадміністрації Едуарда КИРПИЧОВА.
— Едуарде Олексійовичу, чим викликана нова ініціатива дніпропетровського губернатора?
— Почнемо з того, що питання про передання експлуатації нафтогазоконденсатних родовищ Дніпропетровщини порушувалося на різних рівнях вже неодноразово. На сьогодні видобуток нафти, газу й конденсату ведеться в двох північних районах області — Магдалинівському та Новомосковському. Три «гаснучих» родовища, які, взагалі- то, погоди не роблять, розробляє «Полтаванафтогаз» і «Полтавагазвидобування». Набагато більші обсяги дають дев’ять родовищ, де працює «Харківгазвидобуток». Виходить так, що на території Дніпропетровщини діють підрозділи підприємств, зареєстрованих як юридичні особи в сусідніх областях. Відповідно, всі податки й платежі йдуть туди, а нам залишаються екологічні проблеми. Друге питання — це зайнятість. У Новомосковському районі у нас вистачає фахівців, які можуть займатися освоєнням і ремонтом свердловин. Передання експлуатації родовищ збільшило б там зайнятість населення та зняло соціальну напруженість. Замість цього в нашій області працюють харківські, полтавські й навіть львівські фахівці, причому останні — з організації, яка традиційно займалася розробкою не газу й нафти, а мінеральних вод. Третя проблема пов’язана з тим, що, відповідно до постанови Кабміну, десять відсотків від обсягу видобутку енергоносіїв мають надходити на потреби області, в якій розробляється родовище. Ця вимога, на жаль, не виконується. Таким чином, постало питання про подальшу доцільність подібної схеми експлуатації природних багатств нашого регіону. Губернатор дійсно зустрічався з Президентом і розмовляв з ним на цю тему. Є відповідні доручення, а наші пропозиції опрацьовуються в уряді та НАК «Нафтогаз України». Ми добиваємося створення державного підприємства «Дніпропетровськгазвидобування», яке має займатися розробкою родовищ на території області як структурний підрозділ «Укргазвидобування». При цьому вважаємо, що видобуток енергоносіїв можна істотно збільшити.
— Які запаси газу, нафти й конденсату має Дніпропетровщина, скільки їх добувається і, нарешті, яким чином можна збільшити видобування?
— Точних цифр ми не маємо у своєму розпорядженні, тому що харківські та полтавські організації своєї звітності нам не надають. Можу сказати лише, що для України ці запаси не є визначальними, а от для області значення мають. Ми могли б, наприклад, повністю розв’язати проблему забезпечення населення зрідженим газом. Загальна потреба в ньому становить 1200 тонн на рік. А поки ми змушені користуватися послугами російських і українських постачальників або купувати його на аукціонних торгах у Києві. Заковика тут у тому, що на аукціоні потрібні «живі», банківські гроші й їх брак веде до постійного дефіциту зрідженого газу в області.
Що ж до загального видобутку газу, нафти й конденсату та шляхів його збільшення, то розв’язати цю проблему ми можемо за рахунок залучення коштів і потенціалу наших промислових підприємств, які також гостро потребують енергоносіїв. По-перше, зі ста із зайвим свердловин на дванадцяти родовищах сьогодні тією чи іншою мірою діють близько 70 відсотків. Багато свердловин законсервовані ще в 70-ті роки. Ми могли б їх розконсервувати, вкласти кошти в ремонт діючих свердловин. Крім того, геологорозвідувальні роботи в районі Павлограда показали, що й там є більш-менш перспективні родовища. Просто потрібні значні капіталовкладення, а у харківських і полтавських видобувних організацій, наскільки можна судити, обігових коштів недостатньо. Промисловим підприємствам Харкова та Полтави також немає резону вкладати свої кошти в сусідню область.
Якщо дивитися з державної точки зору, то проблема полягає ще в тому, що видобуток російського газу та його постачання в Україну скорочуються, тому необхідно активніше знаходити внутрішні резерви. Наші підприємства безпосередньо зацікавлені в отриманні додаткових обсягів газу. Збільшення видобутку дозволило б заповнити газові сховища на території області, які наповнюються сьогодні на 60-70 відсотків. Крім того, ми змогли би добудувати другу чергу Пролетарського газосховища з обсягом в 3 млрд. кубометрів. Нехай за наявного тиску воно заповнювалося б на дві третини, але це був би досить великий запас на зиму.
— Останнім часом у пресі досить часто з’являються повідомлення про крадіжку нафти зі свердловин і нафтопроводів. У нашій області, наприклад, нещодавно засудили групу жителів Магдалинівського району, які примудрилися навіть побудувати свій нафтоперегінний заводик, а нафту крали із законсервованої свердловини на Личковському родовищі...
— Забезпечити охорону кожної свердловини практично неможливо. Але крадуть саме на незадіяних свердловинах. Підганяють бензовоз, закачують нафту або конденсат і їдуть. Свердловина в цьому випадку може вийти з ладу, обводнитися, але зловмисників це не хвилює. Для того, щоб не крали, свердловину найпростіше за все ввести в експлуатацію. На тому ж Личковському родовищі декілька років не було трубопроводу й інфраструктури, тому зловмисники і скористалися ситуацією.
— Чи можливо вирішення спірної ситуації на основі співпраці або кооперації з нинішніми нафтогазовидобувниками?
— Поки руху назустріч немає, хоча ми пропонували різні варіанти співпраці неодноразово. Нагадаю, що нас влаштувало б, якби область отримувала до бюджету платежі, відрахування продуктів видобутку — до речі, не безкоштовно, а за фіксованими цінами, якби частково розв’язувалася проблема зайнятості наших фахівців. Проте харківські організації відмовляються співпрацювати з нашими підприємствами, не беруть труби, металопрокат, яких у Дніпропетровській області більш ніж досить. Вони просто не хочуть мати з нами справу, причому без пояснення причин.
P.S. Дізнатися точку зору «протилежної» сторони виявилося непросто — посадові особи облдержадміністрацій сусідніх областей за інформацією про нафтогазоконденсатні родовища посилали один до одного. Втім, свою думку про ситуацію, що склалася, висловив головний геолог «Харківгазвидобування» Мирослав Дмитровський. По-перше, він повідомив, що вся інформація про запаси енергоносіїв на нафтогазоконденсатних родовищах, а тим паче про обсяг видобутку, є конфіденційною. По-друге, за його словами, збільшити видобуток там вельми проблематично. Родовища ніби виснажені на 82%, а пошуки нових і їхня розробка вимагають значних капіталовкладень. Крім того, з економічної точки зору, створювати нову структуру експлуатації родовищ просто недоцільно. «Керівництву Дніпропетровської області, — підбив підсумок головний геолог, — хтось просто вішає локшину на вуха!»
