У Соболєва, колись наймолодшого з українських урядовців, є свій рецепт виходу з постійної бюджетної кризи: країні потрібна навіть не стільки негайна податкова реформа, скільки докорінна реформа видатків. Держава повинна ставити не на підтримку вітчизняного виробника, що є фальшивим гаслом, а на стимулювання вітчизняного споживача, який би сам вирішував, якого виробника йому (а не державі) підтримувати. Але бюджет постійно базується на системі видатків, народженого ще «Радою народних комісарів», і це видно й проекту бюджету-2001. Першим кроком має, за словами фінансиста, стати справжній перехід від державно-планової системи, державного патерналізму до роздержавлення, що і мало б привести бюджет саме до тих витрат, яких потребує населення.
Бюджет, вважає Соболєв, все одно не буде бездефіцитним, хіба що в разі, коли помре ще зо два мільйони чоловік. Що й робиться — зараз ніхто не думає, чи може людина взагалі вижити, маючи 60 гривень доходу і платячи 100 грн. за опалення.
Екс-заступник міністра фінансів Борис Соболєв впевнений, що пропозиція президента Карімова до України взяти участь у концесіях в Узбекистані з видобутку енергоносіїв є однозначно позитивною для держави. А до газової «труби», на його думку, потрібно допустити приватного власника — бажано, західного, на умовах концесії або власності. Що не дуже вітається в київських коридорах, бо «бояться «Газпрому», вважає Б.Соболєв. Україна ще може переглянути відносини з Росією в контексті вкрай невигідного для неї «нульового варіанту» на свою користь, вважає він, і тут своє слово ще має сказати Президент. Проте ставити питання про повернення заощаджень з Ощадбанку СРСР, як пропонувала «Трудова Україна», не слід — бо не можна давати людям «дурну надію».
Інтерв’ю з Борисом СОБОЛЄВИМ читайте в найближчих числах «Дня»
